---

Екопсихологія/Саттва туманів (лісова лекція до фільму)

---

Саттва туманів
(лісова лекція до фільму)

Мир вам, друзі!

Ну, як вам подобається ця краса?

Зуміли відчути її, співналаштуватися, злитися з нею, стати її частиною?

… Одного разу ми зустріли на лісовому озері якогось собі фотографа-професіонала — і довго разом з ним милувалися ось таким само туманом, що плавно й ніжно танцював, злившись з променями сонечка, що тільки-но зійшло…

Він тоді промовив: «Побачив це — і тепер можна й померти!»

Його емоція (на жаль, атеїста) була нам зрозуміла! Та чи було б правильним розвтілитись, пізнавши ось цю суперкрасу Творіння, але ще не її Творця?

Давайте подумаємо разом: у чому сенс життя людини, включаючи кожного з нас?

Це — зовсім не «псевдопитання», тобто, питання, що наперед не має відповіді, — як колись сформулювали деякі філософи-матеріалісти!

Ні, на це запитання є вичерпна відповідь — з позицій сучасної біологічної науки, науки про ЖИТТЯ. Я буду говорити з вами про це — як вчений-біолог, який присвятив, разом з моїми колегами, вивченню цього своє життя.

Коротко, для початку, можна сформулювати відповідь так: смисл життя — в позитивному розвитку себе як душі, свідомості.

А тепер поговоримо про це значно детальніше. Зокрема, потрібно відповісти і на такі запитання: а для чого це і взагалі чи потрібно?, навіщо позитивно розвивати себе?, навіщо ставати кращими?

Насамперед, потрібно кожному поламати в собі псевдорелігійні уявлення про те, що ми віддалені від Бога нездоланною «прірвою», що Бог є страшний Суддя, який карає нас, грішників. І що найвищою і майже нездійсненною мрією людини може бути мрія потрапити до раю… А для того, щоб це збулося, потрібно, начебто, присвятити своє життя тому, щоб дуже старанно випрошувати помилування у Бога (це називається «молитися»), також — брати участь у деяких обрядах. А існує точка зору, що для цього потрібно ще й замучувати й убивати «іновірців» та «єретиків»…

Та насправді все це — не так.

Ми зовсім не відділені від Бога. Але, щоб це стало більш зрозумілим, потрібно пояснити значення слова Бог: адже між людьми не існує єдиного розуміння навіть в цьому; під цим словом люди часто розуміють різне.

Це слово може вживатися в значенні Абсолют — тобто, Абсолютно Все: Творець, єдиносутнісний з Його багатовимірним Творінням. І кожен з нас є Його складовою частинкою — як, наприклад, клітина крові, що має певну самостійність всередині тіла, в якому вона живе і якому служить; але, разом з тим, вона є його частинкою.

Друге значення слова Бог — це Творець, Первинна Свідомість, що називається також Богом-Отцем й іншими іменами. Він перебуває в самій глибині багатовимірного Абсолюту. Він — безкінечний, Він заповнює безмежні вселенські простори. Він є всередині тла кожного з нас. Проте Він існує саме в іншому шарі багатовимірності — стосовно тих шарів, де мешкає більшість із нас.

Він непізнаваний для тих людей, котрі шукають його не там: на небі, на інших планетах і т.д.

Але Він пізнаваний для тих, хто прагне жити на Землі за його вказівками, хто справді любить свого Творця. Закохані в Нього прагнуть уподобитися Йому, вирощуючи себе як любов…

Адже «Бог є Любов» — так навчав Ісус!

І це означає, зокрема, що, для того, аби наблизитися за станом душі до Нього, нам також належить ростити себе як любов.

А ті, хто вирощують себе як грубість, ненависть, зверхність, презирство щодо інших Проявів Життя Абсолюту, — ті посилаються в пекло.

Пекло — це найгрубіша просторова мірність, місце, де мешкають душі, які розвинули в собі якості, протилежні якостям Первинної Свідомості.

На противагу, рай — це одна з витончених просторових мірностей, місце, де мешкають душі, які розвивали себе шляхом витонченості, ніжності, турботи, ласки, тобто шляхом любові.

Але як розвивати себе шляхом витончення?

Суть у тому, що наші емоційні стани є саме станами нас як свідомостей, душ. І ми можемо саме привчати себе до життя в тих чи тих емоційних станах: грубіших — або ж у витонченіших. Цим же ми і визначаємо своє місце в багатовимірному Абсолюті: пекло, рай, обитель Творця…

Саме цьому навчав Ісус Христос Своїх Учнів. І цю частину Його Вчення описав у своєму Євангелії особистий учень Ісуса — Апостол Філіп.

І ось, як пише Апостол Філіп, ті люди, котрі розвинули себе достатньою мірою у правильному напрямку, приймаються Творцем у Його Обитель, вливаються розвиненими Свідомостями в Нього, стають невід’ємними Частинами Його.*

А згодом ці, Хто Досягнув, можуть виходити Частиною Себе до втілених людей — заради допомоги їм — з Обителі Творця, проявляючи себе як Святі Духи. (Ці Прояви Творця називають — у збірному значенні Святим Духом).

А іноді вони — з тією ж метою — навіть знову втілюються у людські тіла…

Такі Втілення Бога у людському тілі називають — на різних людських мовах — Месією, Христом, Аватаром.

* * *

Що ж потрібно робити конкретно, аби просуватися у цьому напрямку?

Це також описано у Вченні Ісуса Христа і в Ученнях інших Божественних Вчителів.*

Перше — це необхідно прийняти для себе принцип максимально можливого нешкодження: незавдавання шкоди іншим втіленим істотам.

Але ж ми завдаємо такої шкоди, не лише вбиваючи або викликаючи фізичний біль. Ми завдаємо шкоди — і займаючись наклепництвом, і обдурюючи іншими способами, і крадучи, і ставлячись до іншого без достатньої поваги, і займаючись лихослів’ям, і ревнуючи, і безпідставно відмовляючись допомогти, і навіть просто перебуваючи в грубих емоційних станах! Адже своїми емоціями кожний із нас створює енергетичні поля — сприятливі чи несприятливі для інших істот! Тому наш «внутрішній» стан є зовсім не лише нашою «особистою справою»!

Другим кроком має стати оволодіння навичками невимушеного управління власними емоціями. Це називається мистецтвом психічної саморегуляції. І це — зовсім не складно, якщо знати, як?

Чітке управління власною емоційною сферою досягається не інакше, як через освоєння функцій власних чакр, адже саме чакри — як біоенергетичні органи — визначають наші психічні стани: і ті чи інші емоції, і рівень енергійності, фізичної та розумової працездатності і т.д.

Від енергійної чистоти і ступеня розвинутості чакр залежить у дуже великій мірі стан здоров’я.

Всі чакри, а також основні меридіани організму, мають бути чистими та справними. Та найголовнішою чакрою є чакра анахата. Адже в ній може зріти духовне серце — найважливіша на духовному Шляху частина багатовимірного організму. Бо лише розвиток духовного серця дозволяє людині перетворити себе на Любов, виростити себе до того стану, щоб отримати право наблизитися до Творця і увійти в Його Обитель.

Про все це ми детально розповідали у багатьох книгах і фільмах, створених нашою групою дослідників.

І в жодному разі не можна намагатися використовувати наркотики з «містичними» намірами — наприклад, щоб потрапити в «інші світи»! Потрапите — в обійми істот пекла, зруйнуєте і тіла, і душі! І не в «інші світи» потрібно прагнути потрапити, а в Обитель Одвічного! А методи тут — зовсім інші! Вони детально вивчені й описані, навіть показані у фільмах — нами.

* * *

Існує дуже важливий та істинний принцип ісламу: «Немає Бога, окрім (єдиного) Бога!». Ця коротка формула відображує принцип монотеїзму. У зв’язку з цим доречно розглянути, чи не суперечить сказане мною — цьому принципові?

Розглянемо цю тему у зв’язку з двома згаданими мною значеннями слова Бог.

З першим значенням (Бог як Абсолют) — все зрозуміло й так: Абсолют — це єдиний вселенський Живий Організм, і немає і не може бути іншого — уже хоча б за визначенням цього поняття.

Що ж стосується другого значення (Бог як творець, Бог-Отець, Одвічна Свідомість), то, знову ж таки, нам потрібно відмовитися від нав’язаних нам примітивних і невірних уявлень про Бога-Отця — як про дідка, що сидить на хмаринці! Адже ця неправда про Бога підноситься багатьом людям в якості, неначебто,… християнства! Але ж це є якраз одна з ознак найпримітивнішого язичництва, тобто дурних і невірних «народних» вірувань, що протистоять серйозним істинним знанням!

Насправді ж Творець — настільки ж безкінечний, як і Абсолют. Він — воістину, акбар, тобто, великий, всеобіймаючий, безкінечний!

І ця формула ісламу: «Аллах акбар!» — прямо стимулює розумних адептів до вивчення та дослідження БЕЗКІНЕЧНОЇ ВЕЛИЧІ ТВОРЦЯ, до — через це — прямого кількісного зростання душ, до того, щоб пошанувати своєю синівською чи дочірньою любов’ю ту Його Велич і прагнути «потонути» свідомістю в Безмежному Океані Божественної Свідомості!

Творець є найглибиннішою (у значенні багатовимірності простору) і головною Частиною Абсолюту. Він Сам називає Себе Серцем Абсолюту — (тут під словом Серце мається на увазі, зрозуміло, не пульсуючий анатомічний орган, а духовне Серце, Найважливіша Частина).

Критерієм приналежності до цього Серця Абсолюту є постійне перебування в Ньому. Причому Всі, хто перебуває там, живуть у взаємозлитому, взаєморозчиненому стані. Тобто, Серце Абсолюту справді є єдиною Структурою — в межах усього Абсолюту.

Відтворення ж Індивідуальностей відбувається лише за Їхнього виходу Частиною Себе із цього Єдиного Серця Абсолюту.

(І це все — не чиїсь або мої власні фантазії: це все можна безпосередньо спостерігати нескінченну кількість разів — якщо стати достойними.

Ми — це спостерігаємо!)

Інакше кажучи, Творець — Єдиний, але складається із Багатьох, причому це Множество постійно поповнюється за рахунок тих, хто знову Входить у Нього і збагачує Його Собою.

В цьому — життя Вселенського Організму, названого людьми Абсолютом, у цьому — Його Еволюція.

І, якщо ми любимо Бога — нам належить прагнути брати участь в цьому процесі, розвиваючи себе і допомагаючи в цьому іншим.

Причому любов до Бога подібна до любові між людьми: вона включає прагнення пізнавати коханого, бажання злитися з ним, а також — прагнення дарувати себе йому.

Протилежністю цього є псевдолюбов, котру спотворені люди, однак, називають «любов’ю». Вона складається із бажання від об’єкта своєї пристрасті (тобто, з примітивної егоїстичної пристрасті), бажання оволодіння цим об’єктом…

* * *

Отже, ось у чому полягає вищий смисл життя кожного з нас. І тепер нам лишається лише уточнити деякі методологічні деталі.

Любов до Бога обов’язково прямо пов’язана з вивченням, дослідженням Його. Адже без того, щоб знати об’єкт своєї любові, неможливо його повноцінно любити!

Початкові знання про Бога можна почерпнути з книг, лекцій або бесід з іншими людьми. І правильно, що початківці в релігії прагнуть до пошуку однодумців, до спілкування з ними — у тім числі, під час богослужінь, релігійних зібрань, що часто супроводжуються обрядами.

Участь в обрядах, коли розум, що бігає в інших умовах від однієї нікчемної думки до іншої, у даній ситуації відсторонюється від такої метушні й заспокоюється, — це дозволяє отримати перші відчуття містичних дотиків, за допомогою яких невтілені істоти намагаються звернути на себе нашу увагу. А на запитання, що виникають у нас в такі моменти, раптом можна отримати відповіді, що приходять неначе «нізвідки».

(Втім, це будуть зовсім необов’язково відповіді й дотики від Божественних Вчителів — Святих Духів; але це можуть бути і «знаки уваги» з боку малорозвинених душ або представників пекла: це залежить від етичного статусу об’єкта таких впливів).

Але потім — через деякий час — буде добре, якщо у пошукача, який позитивно розвивається, почнеться наступна, третя, стадія вивчення і пізнання Бога — за межами матеріальних храмів, на просторах Творіння: в лісах, у степах, чи на водних просторах — там, де можна «розкритися» і розлитися духовним серцем вшир, у висоту й глибину — в сприятливому для цього навколишньому середовищі! Використовуючи такі можливості, можна достатньо швидко виростити себе — як духовне серце — до розмірів у кілометри, потім — у сотні й тисячі кілометрів…

Саме тут ми не лише навчаємося любити живу природу з усіма її кращими конкретними проявами, але й — через це — і її Творця. Адже неможливо полюбити Творця, не полюбивши попередньо Його Творіння!

Саме тут, а також за допомогою взаємовідносин із супутниками-однодумцями, ми навчаємося найкращим чином — правильній етиці, турботі-любові!

Тут же, долаючи труднощі, ми набуваємо достатньої сили і свідомостей, і тіл.

Тут же отримуємо найкращу можливість для правильного розвитку емоційної сфери — за допомогою співналаштування з прекрасним у живій природі.

І більш того, вивчаючи енергетику навколишнього простору, знаходячи позитивні й негативні місця сили, тренуючи себе за допомогою цього в практичному вивченні принципових якісних відмінностей всередині багатовимірного простору, — ми поступово набуваємо уяви про структуру Абсолюту.

А на багатьох позитивних місцях сили ми відкриваємо для себе можливість легкого прямого спілкування — і розмовного, і зорового — зі Святими Духами, Котрі стають нашими Божественними Вчителями — і ведуть нас далі — у Свою Обитель: в Обитель Творця.

Цей напрямок досліджень є одним із розділів екології — науки про взаємовідносини організму з середовищем, що його оточує. Воно має свою назву: екологічна психологія (або, скорочено, екопсихологія).

* * *

Повторю про це ще раз:

За допомогою читання книжок, відвідування лекцій і релігійних зібрань — ми отримуємо можливість лише набути деякої попередньої інформації (істинної чи неістинної) про Бога.

До речі, що я маю на увазі під неістинною інформацією про Бога? І те, що Він — не Безмежний Океан Свідомості, а літаючий чоловічок, причому в деяких сектантських віруваннях — досить кровожерливий. І те, що Він — неначе наш слуга, в обов’язки котрого входить задоволення усіх наших земних капризів… І тому нам належить лише надокучати Йому своїми нескінченно повторюваними воланнями: «Подай, Господи! Подай, Господи!…».

Але ж це огидна брехня! Істинна любов до кого б то не було, включаючи Бога, — не є хотіння від нього! Любов — це, насамперед, щире стремління дарувати, служити задля блага Коханого!

І Бог готовий наближати до Себе зовсім не тих, хто досягнув «досконалості» у розвитку в собі паразитичних якостей! А тих, хто відкидаючи власні особисті інтереси, самозречено служить Йому!

* * *

Проте розглянемо можливості духовного розвитку людини далі.

Освоєння мистецтва психічної саморегуляції за допомогою занять, які проводяться у спортивних залах або в домашніх умовах, дозволяє зробити себе кращими і підготувати себе таким чином до вже справжньої духовної роботи — тобто, до того стану, коли людина стає володарем не віри, а знання про Бога!

Але пряме пізнання Бога і живе постійне спілкування з Ним-Учителем — це стає реально і повноцінно можливим — лише в рамках екопсихологічної роботи.

Саме на природних дуже різноманітних місцях сили з’являються вичерпні можливості і для повного розпросторення за межами тіла — духовного серця, і для подальшого навчання у цілком конкретних, добре видимих і чутих Представників Творця, живе спілкування з Котрими стає подібним — за легкістю — спілкуванню з втіленими людьми!

Цього зовсім неможливо досягнути у стінах приміщень!

Неможливо також — інакше, як на відповідних місцях сили — ще за життя свого матеріального тіла повноцінно пізнати рай (як місце перебування) і освоїти життя в ньому! І тим більше неможливо засвоїти багато варіантів безпосереднього входження в Обитель Творця, навчитися не лише жити в ній, але й виходити з неї!

* * *

І остання порада, щоб тут не помилитися: не будемо забувати слів із Нового Завіту: «Бог є Світло, і немає в Ньому ніякої темряви» (1 Ін 1:5). Так. Представники Творця являються нам у вигляді Образів з найтоншого і прозорого Світла — адже Свідомість Творця і Святих Духів є найвитонченішою з усіх станів у Всесвіті.

А споглядати Його, спілкуватися безпосередньо з Ним — здатні тільки ті душі, котрі підійшли по шляху витончення близько до Нього. Зокрема — через співналаштування ось із такими туманами, пронизаними світлом ранкового ніжного сонечка!

(Нагадую, що про все це можна детально прочитати, почути й побачити в наших книгах та фільмах).

Успіхів вам на цьому Шляху!

Наш Творець — адже зовсім поряд — і поза, і всередині наших тіл, і потрібно лише зробити правильні зусилля, аби переконатися у цьому, пізнати Його… і злитися з Ним!

Ісус, зокрема, вказував (це записано у Книзі Ісуса Бена Куллена), що відстань від кожного з нас до Творця — не більша, ніж товщина тонкого аркуша паперу. І це — насправді так: це також стає повністю очевидним на відповідних місцях сили — в рамках роботи за програмою екопсихології!

Ще Ісус про це говорив так: «Блаженні чисті серцем, адже вони Бога побачать» (Мф 5:8).

І Крішна через Бхагавад-Гіту (11:54) вказував на те ж саме: «Лише любові дано споглядати Мене в Моїй сокровенній Суті і злитися зі Мною».

І — «Найнеобхідніше — це любляче серце. Перша медитація — це медитація любові, в ній вам належить встановити своє серце на стремління до блага всіх істот» — це слова із проповіді Гаутами Будди.

Про те ж говорили Божественні Вчителі через Живу етику Агні-Йоги:

«Потрібно спочатку звикати до витончення своїх емоцій — щоб наситити дух необхідними потягами до світу краси. Так умовне поняття стандарту (красивості) заміниться істинним розумінням краси…

Витончення емоцій — має бути введене у життя.

У лісі шукайте Моїх вказівок.

В горах слухайте Мій поклик.

У дзюрчанні струмка дослухайтеся до Мого шепотіння.

Любіть Мене — сила ваша зростає любов’ю!

Увесь світ — Тіло Господнє. А Серце Моє — вам Дім.».

І цьому ж навчає наш Сучасник Аватар Сатья Саї:

«Немає в світі нічого, що б не було Проявом Бога. Не сумнівайтеся у тому, що весь космос просякнутий Богом і все ( що відбувається) міститься в Ньому. Немає жодного атома у всесвіті, який не був би пронизаний Божественним!

Я говорю про Любов, Я веду тебе по Стежині Любові.

Із усього — серце — ось що найважливіше!

… Доля людини — йти від людського до Божественності.

Мета життя — це зростати у любові, примножувати цю любов і злитися з Богом, Котрий і є сама Любов, і найкраще робити це за допомогою служіння. Для викорінення егоїзму немає нічого кращого, ніж служіння.

Нам належить… любити — допоки самі не станемо Любов’ю і не зіллємося з Богом, котрий і є Любов. Усе — просто.

Бог — це Любов, і найшвидший прямий шлях до Нього пролягає через любов у дії, в безкорисливому служінні людям.

Шукайте Його — серцем, а не очима, спрямованими на зовнішнє!».*