Contemporary knowledge about God, Evolution, and the meaning of human life.
Methodology of spiritual development.

3. Що таке людина*

3:1. Людина не є тіло. Людина є згусток енергії свідомості (душа), здатна до самоусвідомлення, запам’ятовування, мислення, пересування, якісного та кількісного розвитку, а також до деградації.

Втілення у фізичне тіло полягає у скріпленні Богом душі з тілом, яка готується до народження.

3:2. Люди втілюються Богом у фізичні тіла для того, щоб пройти чергові етапи своєї особистої еволюції. При цьому кожний володіє значною свободою волі, тобто, як правом вибору свого еволюційного просування (до Обителі Творця — або ж до пекла), так і в розв’язанні поточних завдань та проблем.

Бог — в аспекті Святого Духу — постійно робить пропозиції кожному: як стати кращим. Саме в цьому — прояв Його Любові-Піклування про кожного.

«Різкі» «вимушені» втручання Бога у здійснення людьми тих чи тих їхніх бажань — явище рідкісне.

Так Бог — як Вищий Пастир — «пасе» нас на поверхні планети Земля — як на Своєму «пасовиську». Він зацікавлений у тому, щоб ми розвивалися у напрямку, Йому потрібному: а саме, нам належить стати Досконалими Душами і влитися в Нього в Його Обителі, збагативши Його собою.

І якщо хтось проживає своє земне життя не так, як Він того бажає, — Він робить тій людині боляче за допомогою хвороб або інших бід. В результаті хтось задумується й виправляється. Але інші — лише озлоблюються і, на жаль, деградують з іще більшою швидкістю.

Так — у результаті реалізації людьми свободи волі — здійснюється «природний відбір» серед душ, втілюваних Богом.

Кращих Він забирає потім до Своєї Обителі, хороші потрапляють тимчасово до раю, потім втілюються знову в сприятливих умовах для продовження розвитку; обитель гірших — пекло, звідки деяким все ж надається можливість втілитися знову, спробувати ще раз; найгірші, безнадійні в очах Бога, руйнуються, знищуються назавжди (звідси — фольклорні уявлення про «гієну вогненну» і «вогонь пекла, що пожирає грішників»).

3:3. Людині належить усвідомити себе не як тіло чи розум, а втілену душу (свідомість): лише з цієї позиції можливе правильне розуміння того, як жити на Землі.

Типовий літературний зворот: «моя душа», «його (її) душа», «наші (їхні) душі) — неправильний. Зрозуміймо, що я — і є саме душа.

3:4. Люди всіх національностей та рас, а також обох статей — рівні перед богом і між собою; істотною є різниця в іншому: за віком душі та за ступенем розвиненості в них тих чи тих позитивних та негативних якостей.

Основні принципи духовного просування також є рівними для всіх людей, незалежно від статі, національності та інших подібних якостей; однак методи духовної роботи мусять різнитися у залежності: а) від віку у даному втіленні, б) від психогенетичного віку (віку душі), в) від етичного й інтелектуального рівнів розвитку в даний час, г) від того, яку частину духовного Шляху вже пройдено.

3:5. Перспективне завдання кожної людини — пізнати бога у всіх Його аспектах і Проявах і, досягнувши духовної Досконалості, увійти у Злиття з Творцем в Його Обителі, щоб потім продовжувати — уже звідти — брати участь у Вселенському Еволюційному Процесі, допомагаючи, зокрема, втіленим істотам.

Проте починати потрібно саме з інтелектуального розвитку та етичного перетворення себе.