Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Екопсихологія/Любов до Бога

Любов до Бога

Духовний Шлях для тих, хто йде сильно й вiрно — це Шлях зростаючого блаженства, радостi, щастя!

Але чому так мало людей iде по ньому? І чому така велика їхня кількість цiлком задовольняється псевдорелігійними дiями на зразок того, що фарбує яйця, напивається по святах «зєло мiцно» i ритуально вбиває тварин та рослини?

Та чи тiльки брак розуму штовхає їх на цi сурогати, якi найчастiше є фактично злочинами перед лицем Бога? Чи справа ще й у вiдсутностi любовi до Бога?

Адже Любов до Бога має на увазi не участь в обрядах «про всякий випадок»: раптом Вiн насправдi є й покарає. Любов до Бога — це любовний потяг до Нього: до пiзнання Його й Злиття з Ним. Вона подiбна сексуальній пристрастi: закоханi в Нього тужать вiд розлуки з Ним i насичуються блаженством у моменти побачень — успiшно виконуваних медитацiй.

Та щоб так полюбити Бога, потрібно дiйсно вже вмiти любити й закохуватися. Для людини, яка не вмiє любити, Бог недосяжний. Про це говорив Ісус: навчіться спочатку любити одне одного — тодi зможете направити свою вже розвинену любов на Бога-Отця.

Але не обов'язково витрачати втiлення на те, щоб довго й важко вчитися мистецтву земної любовi. Можна значно прискорити своє навчання, застосовуючи спецiальнi прийоми розвитку органу любовi — духовного серця. І також необхiдно розумiти, що ж таке є Бог: адже не можуть серйозних людей надихнути на любов казковi персонажi, що підносяться «пастирями» вироджених релiгiйних напрямкiв!

… Бог-Отець пiзнаваний людиною тiльки в чернецтвi. Але чернецтво — це не носiння унiформи того або iншого кольору — чорної, бiлої, жовтогарячої… І не гордовите величання себе новим — частiше iноземним — iм'ям. Все те — дитячi iгри «у релiгiю» дорослих людей.

Істинне чернецтво — це й не життя обов'язково в монастирi. І не вiдмова вiд піклування про родину, вiд соцiального служiння. І не категоричний целiбат. І не «умертвiння плотi» вiдкиданням елементарної гiгiєни, веригами й хворобами.

Істинне чернецтво — це стан зв'язаності індріями не з об'єктами світу матерiї, а з Богом. Це — результат закоханостi в Бога душi, розвиненої медитативними тренуваннями.

Чернець — як це слово розумiє Бог — є людина, яка живе в станi постiйної зiбраностi (алертності), вона вiдчуває себе в станi «тотальної вiйни» зi своїми пороками й недолiками. Цей духовний воїн воює також за благополуччя своїх супутникiв на духовному Шляху.

Важливими атрибутами монаха-воїна є володiння келiєю: кiмнатою або будинком, де вiн спить i проводить наодинцi з Богом значну частину свого часу, а також можливiсть усамiтнюватися для медитативної роботи на лонi природи.

А ще надто важливо мати можливiсть мити все тiло з милом щодня. Чистота тiла сприяє здоров'ю, свiжостi вiдчуттiв i витонченості емоцiй.

Також добре мати «кварцову» лампу, особливо якщо живеш у пiвнiчних широтах, — аби загоряти весь рiк. Променi сонця — не тiльки «живi», але навiть штучно створені, змодельовані людиною — несуть нам здоров'я, сприяють благополуччю наших тiл i душ.

А ще в життi монаха-воїна обов'язково повиннi бути основнi духовнi книги, також друзi-супутники на Шляху й, що найголовніше, — Бог як Вчитель, який вiдчувається постiйно, Порадник, ласкавий, турботливий, але суворий до наших вiдхилень вiд Шляху до Нього Вселенський Отець-Мати.

Критерiєм успiху духовного монаха-воїна є зникнення егоцентризму (що проявляється в уразливостi, у прагненнi одержати щось «собі») i в поступовому наростаннi вiдчуття Богоцентризму.

Останнє припускає не iнтелектуальне знання того, що є, мовляв, Бог, а реальне вiдчуття того, що Вiн є скрiзь, у всьому, є Всім. Вiдчуття «себе» при цьому зникає: особисте нижче «я» — за рахунок зрощення індріями з Богом — поступово розчиняється в Ньому. Це принципово змiнює екологiчний статус людини, чи не так?

… Подвижникам, жагуче закоханим у Творця й не мислячим iншого сенсу своїх життiв, крiм як Злиття в Любовi з Ним i допомоги в цьому iншим, Вiн дозволяє перенестися у Свою Обитель, у Себе. Розмiстивши себе як духовне серце там, можна вперше реально обiйняти руками свiдомостi свого Головного Коханого.

А далі змiцнення Злиття з Ним дозволяє почати дiяти уже з Його Обителі, вiдчуваючи себе Його Частиною.

Це i є повна духовна самореалiзацiя, повне Звiльнення, вища Нiрвана, завершення своєї особистої еволюцiї як людини, повне пiзнання Бога й себе, Злиття з Ним в Одне.