Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Екопсихологія/Сенс життя людини

Сенс життя людини

Питання про сенс свого життя обов'язково постає перед кожною людиною, коли вона переходить, подорослішавши, вiд iнстинктивно-рефлекторної стадiї свого розвитку — до власне людської, де у визначеннi способу життя i поведінці починає домiнувати iнтелект.

Над цим питанням мучилося багато фiлософiв. Але далеко не для всiх з них виявилася доступною істинна фiлософiя Бога; створенi ж сектами перекрученi концепцiї не могли їх задовольнити. У результатi дiйшло до того, що питання про сенс життя багатьма було «визнане» узагалi «псевдопитанням» — питанням, що не має вiдповiдi. За цiєю атеїстичною концепцiєю виходило, що людина принципово не вiдрiзняється вiд тварин i об'єктивний сенс її iснування на Землi… — усього лише в залишеннi потомства, у продовженнi «роду людського», у створеннi матерiальних цiнностей для нащадкiв. А коли так — то нiякi духовнi зусилля не потрiбнi, не потрiбна й етика взаємин з iншими живими iстотами… «Що наше життя? — гра… Добро i зло — однi мрiї… Праця, чеснiсть — казки для жiнок…»*. І самогубство, «коли прийшов час» — єдиний вiрний крок для людини, гiдної поваги…

Але Iстина полягає в тому, що сенс життя iснує.

Вiн — у розвитку свiдомостi: розвитку якiсному i кiлькiсному.

Якiсний розвиток включає iнтелектуальне й етичне вдосконалення, а також витончення свiдомостi. Кiлькiсний — пряме зростання кiлькостi енергiї витонченої свiдомостi.

Останнє вiдбиває, зокрема, так звану «особисту силу» людини — психоенергетичну мiць конкретної iндивiдуальної свiдомостi, що залежить вiд кiлькостi накопиченої енергiї свiдомостi чи, iнакше кажучи, вiд розмiрiв душi.

Бог вiдповiдно до цього пiдроздiляє людськi душi на «дрiбнi» й «великi» [9]. І тi, й iншi можуть бути носiями комплексiв як негативних, так i позитивних якостей. Так, «дрiбнi» душi, що розвинули в собi негативнi властивостi, Він iменує бісiвськими; якщо ж вони ще й накопичили «особисту силу», то це — диявольськi душi, дияволи. Ми можемо зустрiчати їх втiленими чи невтiленими. Їхня доля при невтiленому станi — пекло, а надалi — «пекельнi» втiлення, пiд час яких вони будуть у стражданнях зживати свою погану карму (створену ними самими для себе долю). У такий спосiб Бог буде пропонувати їм пiзнати на власному досвiдi, що таке бiль, якого вони заподiювали iншим. Так Вiн робить для того, щоб допомогти їм стати кращими, щоб їм стало легше задуматися про адекватнiсть свого життєвого шляху, про сенс життя людини, про Бога i Шлях до Нього…

А люди, які розвивають себе у вiрному напрямку, — тi з усе наростаючою швидкiстю спрямовуються в Обійми улюбленого ними Творця, їхнi життя усе бiльше наповнюються істинним Божественним щастям, радiстю пiзнання Божественної Любовi.

Якими ж Бог бажає бачити нас конкретно?