Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Екопсихологія/Любов, Мудрiсть i Сила

Любов, Мудрiсть i Сила

Колись Бог роз'яснив менi, що головними Його рисами є Любов, Мудрiсть i Сила. Тому, прагнучи до Злиття з Ним, люди повиннi розвивати себе за цими трьома основними параметрами [9]. Багато рокiв потому тi ж слова прийшли до нас вiд Бога через «Книгу Ісуса» [35].

Оволодiння кожною iз зазначених властивостей Бога здiйснюється як в одухотвореному правильною спрямованiстю «звичайному» житті, так за допомогою спецiальних психоенергетичних прийомiв.

Усьому цьому ж навчав i навчає нас Ісус [18].

Детальну конкретизацiю тих же принципiв для сучасної людини дає нам наш Сучасник — Месiя Сатья Саї [10,14,18,42-51,58,61 та iн.].

Найцiннiшi поради стосовно приведення себе до еталону етичної досконалостi ми можемо знайти також у повчаннях iнших духовних Учителiв, що досягли Бога — таких, як Хуан Матус, Раджніш i iншi [10,14,18].

… Отже, етичний аспект розвитку повинен починатися нами з вивчення того, якими в цьому вiдношеннi нас хоче бачити Бог, з вiдстеження в собi порокiв, усунення їх через, у тому числi, каяття, з активного вирощування в собi позитивних якостей.

І для тих людей, які впевнено йдуть цим шляхом, будучи духовно натхненними спрямованiстю до практичного пiзнання Бога i з щирою Любов'ю до Нього, — для тих вирiшальним етапом в етичнiй самокорекцiї (насамперед, у керуваннi своїми емоцiями) будуть тренування в психiчнiй саморегуляцiї, що починаються з освоєння перемiщення концентрацiї свiдомостi по чакрах. Адже саме чакри є органами, у яких виникають тi чи iншi емоцiї й iншi психiчнi стани людини.

Так, наприклад, чакра анахата є органом, що створює емоцiю «сердечної» любовi. Тому, якщо ми прочистили i розвинули в собi цю енергоструктуру спецiальними вправами, то простий вхiд свiдомiстю в неї уже переводить нас зi станiв втоми, роздратування, тривоги — у свiтлий i чистий стан любовi та спокою.

Тi, хто практикує такi прийоми, вiдзначають, що i ставлення до них оточуючих людей змiнюється: адже ми тепер створюємо собою для навколишнiх сприятливе енергополе, вони в ньому почувають себе краще, спiлкуватися з нами їм стає приємно — звiдси i змiна стосунків.

Якщо ж нам потрiбно налаштуватися на дiлову енергiйнiсть — тут знадобиться справна чакра маніпура чи ж весь комплекс трьох нижнiх чакр (хара).

А розумова дiяльнiсть не може вiдбуватися успiшно при забрудненнi i нерозвиненостi головних чакр…

Стан чакр напряму впливає на функцiонування органiв, розташованих у тих же сегментах тiла. І багато хронiчних захворювань легко вилiковуються лише за допомогою енергетичного прочищення вiдповiдної чакри.

… Аспект Мудростi в людини проходить у своєму розвитку двi фази.

Перша — накопичення знань i удосконалення самого апарату мислення. Умiння вiдстежувати помилковi концепцiї i творча здатнiсть iнтелекту (тобто знаходження нових рiшень, винахiдливiсть у малих та великих справах) свiдчать про його розвиненість. Навчання в навчальних закладах, читання книг, що розвивають інтелект, ігри, iнтелектуальна праця в науцi, виробництвi, педагогiцi i т.п. — усе це сприяє позитивній еволюцiї людських душ.

Без розвиненого iнтелекту займатися серйозною релiгiйною практикою вкрай небезпечно. Такi люди легко стають жертвами помилкових i згубних концепцiй на зразок того, що заради духовного прогресу треба пити якнайбiльше сечi чи що «Звiльнення» досягається через повне вiдкидання всiх етичних норм i «спонтаннiсть» реакцiй поведінки. Ці люди не здатнi вiдрiзнити любов — вiд похотi, нiжнiсть — вiд солодкуватості, витонченість — вiд грубості, Бога — вiд диявола. Думаючи, наприклад, що чують глас Божий, вони пiдкоряють себе водiйству бiсiв та дияволiв, знаходять насолоду нiбито своєю «особистою силою», з'єднавшись з диявольською грубістю.

Психоенергетична робота — не для слабких розумом! Завдання цих людей поки що — удосконалювання себе за допомогою служiння, змiцнення вiри, накопичення знань, етичної самокорекцiї.

Друга фаза в розвитку аспекту Мудростi пов’язана з реальним освоєнням собою як свiдомiстю багатовимiрного простору i з пізнанням невтіленої свідомості, що його населяє, включаючи Свiдомiсть Творця.

Цей процес веде до поступової замiни споконвiчного людського егоцентризму — Богоцентризмом.

А вершина Мудростi втiленої людини досягається нею через здатнiсть дивитися на явища матерiального свiту Богоцентричним поглядом, поглядом з Бога, а не зi свого маленького «я», прив'язаного до тiла, як майже в усiх людей.

«Направ свiй розум на Мене!», — так навчає нас Бог через Бхагавад-Гіту [10,18], тобто постарайся спочатку розумом розiбратися в тiм, що таке Бог i яке моє особисте мiсце в Творінні в зв'язку з Його Буттям. І якщо це вдається зробити, то тодi — за допомогою спецiальних духовних практик — може прийти здатнiсть занурювати в Нього себе як свiдомiсть, наближаючись до повного й остаточного Злиття з Ним.

Здатнiсть керувати спрямованiстю свого розуму, а потiм i свiдомостi, замiсть того, щоб реагувати суто рефлекторно на подразники ззовнi й усерединi тiла, — не може бути освоєна без, знову ж, спецiальних психоенергетичних тренувань. Мова йде про роботу зi своїми індріями.

Індрії — санскритський термiн. Ним позначають «щупальця» свiдомостi.

«Звичайна» втiлена мирська людина живе у своєму тiлi, аж нiяк не будучи його хазяїном. Швидше, вона — його раб. Вона прилаштована до нього подiбно тому, як ніби міцно й надовго прикувати водія до сидiння i механiзмiв керування автомобiлем. Цi «автомобiлi» у всiх рiзнi: у когось новенькi i поки ще справнi, у когось — старi i старезнi. Людина звичайно «сидить» свiдомiстю в тiй чи iншій своїй чакрі, часто в брудній, несправній, а якщо i перемiщується всерединi тiла — то не по своїй волi, а тому, що тi чи iншi потреби тiла командують нею: десь занедужало, десь «засмоктало», десь приємно… І з цього свого «автомобiля» вона визирає назовнi лише через органи почуттiв: зiр, слух, нюх i т.ін. При цьому вона ніби протягує через органи почуттiв «щупальця» свiдомостi.

Простежимо, наприклад, за собою. От, я слухаю радiо. Мої індрії вiд вух простягнулися до приймача. Але раптом — поруч задзвонив телефон. Миттєво я перекидаю індрії на нього, знявши їх з радiоприймача. Тепер вони — на телефонному апаратi; радiо я бiльше не сприймаю.

За допомогою розуму ми також посилаємо свої індрії на предмети чи на людей, коли думаємо про них. Чуттєвi люди вiдчувають i навiть бачать яснобаченням чужi індрії, спрямованi на них чи на когось ще. Залежно вiд емоцiйного стану того, хто посилає індрії, їхнiй вплив може бути доброчинним, нейтральним, неприємним чи навiть хвороботворним. Останнє явище в народi прозвали «пристрiт»: доторкнулася своїми індріями недобра енергетично сильна людина, при цьому вона «влила» в iншу енергiю своїх поганих емоцiй, тому — погано, вiн може вiд цього занедужати.

Зробимо звiдси кожний для себе наступний висновок: мiй емоцiйний стан, особливо якщо в мене вже є «особиста сила», — не тiльки моя особиста справа. Ні: ми можемо приносити значну шкоду своїми дурними емоцiями iншим людям, навiть не бажаючи того. І навпаки, ми можемо допомагати iншим, у тому числi, зцiляючи їх, якщо посилаємо на них свою любов.

… У мiру того, як людина розвиває себе як свiдомiсть у потрiбному напрямку, — вона поступово позбавляється пут, що прив'язували її до тiла. Спочатку вона навчається вiльно i довiльно перемiщатися усерединi нього по чакрах i основних меридiанах, здобуває здатнiсть очищати тiло вiд енергетичних забруднень, це рiзко полiпшує її здоров'я. А потiм стають доступними виходи за межi тiла, активне нарощування величини свiдомостi, розвиток «особистої сили», що забезпечує можливiсть, у тому числi, переходити з еона в еон, активно дослiджувати багатовимiрну природу всесвiту.

Розвинену свiдомiсть, що вийшла за межi тiла з чакри анахати, можна порiвняти з амебою, що тепер уже безпосередньо, вiльно, а не через органи почуттiв тiла, протягає свої індрії до тих чи iнших об'єктiв i притягується до них. В мiру витончення себе як свiдомостi ми знаходимо здатнiсть проникати таким способом в усе бiльш тонкi еони — аж до Обителi Первинної Свiдомостi, Бога-Отця.

… «Особиста сила» людини — то не сила тiла, а сила свiдомостi. Вона може стати як диявольською, так i Божественною — залежно вiд того, в яку сторону людина сама йде у своєму розвитку. А це визначається, насамперед, тим, до яких емоцiйних станiв вона себе привчила.

Правильний розвиток «особистої сили» також не може бути досягнутий без того, щоб пiдтримувати в здоровому й активному станi своє тiло. Тому фiзична праця, спортивнi навантаження, загартовування i правильне харчування тут дуже важливi, у тому числi, з дитинства. Тiло повинне стати сильним i здоровим, щоб справді здобути високі духовні досягнення.

Енергетичною структурою, необхiдною для iнтенсивного зростання iндивiдуальної свiдомостi, є комплекс трьох нижнiх чакр — хара (нижнiй дань-тян). Але буде грубою помилкою починати духовну роботу з розвитку саме його: набуття «особистої сили» без розвиненої функції любові та глибокої етичної вiдповiдностi може провокувати на культивування в собi етичних порокiв. Тодi психоенергетичні тренування принесуть не користь, а величезну шкоду.

Тому в психоенергетичній роботi треба завжди, особливо на початку Шляху, вiддавати прiоритет розвиткові духовного серця. Умiння дивитися на свiт з анахати й здатнiсть зберiгати цей стан навiть в екстремальних станах є критерiєм, що дає пiдстави почати викладати такому учневі прийоми нарощування сили свiдомостi.