Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Екопсихологія/Психофізичні вправи

Психофізичні вправи

Після цього освоїмо чотири психофізичні вправи. Вони називаються так. Оскільки їхній психічний компонент накладається на фізичний рух, причому останнє допомагає оволодінню першим. Ідея розробки таких вправ була закладена містиком ХХ-го сторіччя Пітером Доновим, продовжена Омрамом Айванховим, а потім — нами.

Перша з них називається «Пробудження». Людина просинається після довгого сну самоізоляції від гармонії, краси, любові зовнішнього світу. (Стоячи піднімаємо руки вгору і потягуємося — як після сну). Впускаємо в себе все чисте, світле, що є поза нами. Відчуваємо, як зверху проливається цілий водоспад дивовижно прозорих, світлих, витончених емоцій, ранкової свіжості. Наповнюємося ранковою свіжістю! Наповнюємося цими хвилями, переповнюючи ними себе! (Руки опускаються до плечей, допомагаючи цьому заповненню, потім знову піднімаються і опускаються, і так декілька разів). Досягаємо максимально витонченого емоційного стану.

Друга вправа — «Віддавання». Руки широким жестом розходяться від грудей вперед і в сторони: те, що ми отримали, ми мусимо віддати іншим людям: мірилом духовності людини є її здатність віддавати. Та й щоб наповнити посудину чистою водою, її спочатку потрібно опорожнити. Застійна вода стає тухлою. Хто не опорожняє себе, віддаючи те, що має, той не обновлюється, не зростає духовно сам. Повторюємо вправу ще і ще, розливаючи, віддаючи щедро, задарма, без бажання отримати винагороду, все добре, що накопичили самі. Посилаємо далеко вперед найтонші сильні хвилі струмуючої свіжої і чистої любові, відчуваємо, як груди розпирає від густої енергії любові, що прибуває ззаду. В грудній клітці розкривається квітка, що випромінює ніжний аромат. Посилаємо ці світлі вібрації вперед. Це — духмяні пахощі самої любові!

Третя вправа — «Примирення». Піднімаємо праву руку над головою. Сконцентруємося в долоні і просторі, що безпосередньо її оточує. Плавно опускаючи руку перед собою, малюємо нею в просторі синусоїду з напівперіодом близько 30 сантиметрів. Долоню направляємо ребром вперед за ходом її руху. Відчуваємо простір, в якому рухається рука, — як енергетичне поле, якому задаємо нову характеристику: мир, гармонію, спокій. «Продовжуємо» руку вдалину. (Уявляємо собі різноманітні варіанти руху танцю: різкі, швидкі, вайлуваті, чи ж навпаки — м’які, плавні, витончені. Кожен такий вид танцю відповідним чином налаштовує і глядача, і виконавця). І цей простий та могутній жест, що символізує гармонію, — у міру оволодіння вправою (його потрібно добре відчути) — буде ефективно допомагати кожному у будь-якій ситуації, навіть якщо його виконувати, не супроводжуючи рухами тіла.

Четверта вправа — «Залізання». Піднімаємо руки вгору долонями назовні і будемо опускати їх раз по раз через сторони, роблячи гребки. З кожним таким рухом ми неначе вилуплюємося з чергової грубої оболонки, стаючи все світлішими, чистішими, піднімаємося все ближче до джерела світла — сонця… Ось воно вже близько, ось ще декілька гребків — і ми досягаємо його… Запливаємо у простір найчистішого і найвитонченішого світла, насолоджуємося перебуванням у ньому… Спускаємося знову на землю. Але тепер вже з сонцем у своїх грудях. Ось опустилися… І світимо на всіх людей і на все живе з грудей сонячним світлом!