Contemporary knowledge about God, Evolution, and the meaning of human life.
Methodology of spiritual development.

Любов до людей*

Любов може й повинна проявлятися як в емоцiях, так i в справах.

Про емоцiйну любов ми вже говорили й будемо говорити нижче. Зараз лише повторимо, спецiально пiдкреслюючи це, що розвиток у собi емоцiйної любовi є найголовнішим методом духовного вдосконалювання. Саме за його допомогою ми перетворюємо себе (як свiдомiсть) спочатку в Богоподiбну Любов, а потiм й у Божественну, об’єднуючись, зливаючись з Богом.

Цю любов не слiд плутати з хiттю — сексуальною егоїстичною пристрастю.

Істинна любов також зовсiм не схожа на солодкуватість — пародiю на любов, яка виникає при спробах саме зовнiшньої демонстрацiї любовi за відсутності цiєї емоцiї в духовному серцi.

Ознакою щирої любовi є також вiдсутнiсть у нiй навiть елементiв насильства, примусу. Інакше вона стає вже не любов'ю, а насилуванням.

Любов — тонка, нiжна, не мiстить домiшок егоїзму, егоцентризму, вона ґрунтується на турботi про iншого, про iнших, а не про себе.

Вона повинна дозрiвати за пiдтримки щирого знання про Бога й про сенс життя людини.

Обростаючи знаннями й досвiдом, така любов стає мудрою.

У допомозi iншим, що включає й боротьбу заради їхнього блага, а також за допомогою спецiальних медитативних прийомів — вона стає сильною.

Любов, Мудрiсть i Сила — от три якості Бога. Той, хто довiв їх у собi до Божественного рiвня, — легко вливається у Свiдомiсть Отця, завершуючи свою особисту людську еволюцiю. Далi починається буття вже як активної Частини Бога-Отця.

Але цей Шлях до Божественностi не можна пройти, лише роздумуючи про нього. Це — довга й важка робота з переробки себе. Вона якоюсь мiрою подiбна роботi атлетiв, якi впродовж років завзятих i важких тренувань ведуть до досконалостi свої тiла. Але робота зi свiдомiстю — ще набагато складнiша. Причому тут, як і у спортi, людина, як правило, не може досягнути бiльших результатiв без допомоги вчителя. На духовному Шляху таким учителем може стати або втiлена людина-Гуру — та, що вже пройшла весь або майже весь Шлях i вже особисто знає Мету Шляху. Або ж Гуру може стати Сам Бог, як це було в моєму життi [9,15].

Унiверсальним методом розвитку себе на Шляху до Досконалостi, що нам постiйно пропонує Бог, є карма-йога — удосконалювання себе через служiння Боговi, що здійснюється під час допомоги людям у їхнiй еволюцiї. Конкретно це може бути й несення духовних знань, i навчання елементарнiй грамотi, i робота в науцi, у педагогiцi, медицинi, мистецтвi, i в будiвництвi житла, виробництвi одягу, їжi, у торгiвлi, промисловостi, в охоронi спокою людей вiд зазiхань злочинної людської мерзенностi — покидькiв Еволюцiї. Важливо, щоб будь-який такий вид дiяльностi вiдбувався не заради себе, тобто корисливо, а заради допомоги людям у їхньому просуваннi до Досконалостi, разом з тим, заради забезпечення їхнього життя на Землi, у цiй Школi Бога.

Принцип карма-йоги зовсiм не має на увазi обов'язково безкоштовної праці — це було б абсурдом. Але тi, кому зроблена у виглядi дарунку допомога, зобов'язанi думати про вiдповiднi дарунки. Людей, якi не вiдповiдають на отриманi дарунки — дарунками, Бог іменує злодiями [див. Бхагавад-Гіту в [10,18].

Ще важливо вiдзначити: види дiяльностi, що шкодять людям, не є карма-йогою й жодним чином не можуть бути праведними. Це — наприклад, виробництво й розповсюдження спиртних напоїв, тютюну, iнших психоделіків (названих не зовсiм адекватно «наркотиками»), участь в агресивних вiйнах, будь-яка проповiдь ненавистi, агресивностi, будь-яке провокування людей на страх, вбивство тварин заради харчування їхнiми тiлами або використання здертої з їхнiх тiл шкiри, даремне знищення рослин i т.ін. Тобто, карма-йога, як служiння Боговi, має на увазi допомогу тiльки в доброму, в добрі.