Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Екопсихологія/Що таке Любов

Що таке Любов

Любов — багатоаспектна. Вона виявляється i як турботливість, i як нiжнiсть, i як вiдданiсть, i як самопожертва, i як активне служiння Богові, реалiзоване в служiннi людям й назване карма-йогою (роботою не заради себе, а заради Бога), i т.ін.

«Фундаментом» для підтримання в собі стану любові є постійне перебування концентрацією свідомості в анахаті, перетворення — за допомогою цього — себе (як свідомості) в постійну емоцію любові, випромiнювану на всiх людей, на все живе.

Одним з головних проявiв любові є нiжнiсть, у тому числi, сексуально забарвлена. При цьому не можна не вiдзначити, що етично правильне сексуальне життя прямо сприяє розвитку в людях любовi.

Бог є Любов. Прагнучи до Злиття з Ним, ми теж повиннi перетворитися в Любов — у свiдомостi, які перебувають у станi постiйної Богоподiбної Любовi. Саме тодi ми стаємо тими учнями Бога, яких Вiн, навчивши подальшим премудростям, приймає в Себе. Це i є головна умова руху Прямим Шляхом до Нього.

А тi люди, що ворогують проти любовi, тi — вороги Бога.

Розвинувши духовне серце спочатку усерединi свого тiла, адепт Прямого Шляху потім навчається розширювати його за межi тiла — спочатку на кiлька метрiв, потiм заповнюючи ним усю Землю, потiм — ще ширше. Саме це i буде оптимальним варiантом розтотожнювання себе з тiлом, правильного зростання iндивiдуальної свiдомостi, знаходження навичок iснування i дiї поза тiлом ще за його життя.

Людина, яка розвинула себе до такого ступеню, втрачає прив’язанiсть до свого тiла, перестає страшитися його смертi: адже вона переконується, що володiння тiлом для неї тепер значення не має, а смерть тiла лише позбавить вiд зайвих земних турбот.

Такий подвижник опиняється в безпосередній близькості вiд того моменту, коли Творець вiдкриє йому Себе i впустить у Свою Обитель.