Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Екопсихологія/Дхарана

Дхарана

Дхарана — це «пiдтримання правильної концентрацiї». «Правильна концентрацiя» означає утримання індрій на Богові. Іншими словами, це є реальний прояв повного устремління людини до Бога, до Злиття з Ним.

Але Бог в аспектi Творця чи Святого Духу ще недоступний для прямого сприйняття на цiй стадiї учнівства.

Допомога в частковому угамуваннi любовi-пристрастi до Бога може прийти за допомогою роботи з Образом конкретного Божественного Вчителя, яким може стати, наприклад, Ісус, чи Бабаджі, чи Сатья Саї — Той, чий реальний Образ з останнього Втiлення нам добре знайомий.

Якщо довго утримувати цей Образ обличчям у своїй анахаті на тлi емоцiй найвищої любовi до Нього, то поступово настає стан, коли це вже не я дивлюся на свiт з анахати, а дивиться Він. Це означає «оживання» Їдама (так називається такий Образ), часткове Злиття з Ним. Тепер можна жити в Єднаннi з Ним в анахаті, чи ж, перейшовши концентрацiєю в головнi чакри, звертатися до Нього у власній анахаті — як до Порадника, Вчителя.

І це — не iлюзiя, а реальне входження Божественного Вчителя в створений тим, хто практикує Його Образ. Вiн може стати i Наставником у медитацiї, Вiн поведе вiдданого i люблячого учня за допомогою Своєї Свiдомості — в Обитель Всесвiтньої Свiдомостi Творця.

«Якщо можете уявити у свiдомостi своїй Лик Учителя до цiлковитої виразностi, то можете (перенестися)… свiдомiстю в Його Свiдомiсть i ніби дiяти Його Силою. Але для цього потрiбно бачити Лик Учителя чiтко до найдрiбніших подробиць, щоб Зображення не тремтiло, не спотворювалося, не змiнювало обрисiв, як це часто буває. Але якщо пiсля вправ зосередження вдається одержати стiйке Зображення Вчителя, то можна мати за допомогою цього досягнення велику користь i собi, i найближчим, i справам». [1]

«Вас можуть запитати, як позначається вступ на шлях служiння? Звичайно, першою ознакою буде — вiдмова вiд минулого i повне устремлiння до майбутнього. Другою ознакою буде усвiдомлення в (своєму) серці Вчителя, не тому, що «так потрiбно», але тому що iнакше неможливо. Третьою буде позбавлення страху, тому що озброєний Владикою — невразливий. Четвертою буде неосуд, тому що спрямований у майбутнє не має часу займатися покидьками вчорашнього дня. П'ятою буде заповнення всього часу роботою для майбутнього. Шостою буде радiсть служiння i віддавання усього себе на користь свiту. Сьомою буде духовне устремлiння до далеких свiтiв, як шлях суджений». [1]

Якщо робота з адамом не виходить одразу, суттєву допомогу нададуть тренування щодо створення образних уявлень. Це можуть бути й образи, що допомагають розвиткові чакр, і занурення в блаженні картини спілкування з живою природою і т.п.

Правильному духовному розвиткові сприятимуть лише образи, переповненi радiстю гармонiї, витонченостi, блаженства.

Методичною пiдмогою можуть також послужити вiдповiднi твори живопису, музики, художньої фотографiї i т.п.