Розділ одинадцятий:
Відхід Благослава
Навесні народився син Ради й Олексія. Його назвали Єремією.
Благослав дуже радів народженню хлопчика! Розумів він, як це має допомогти Раді! Бачив він і те, яку мудру і вже дорослу душу було послано Богом у це тіло!
… Минув ще рік.
Община облаштувалася, обжилася на новому місці.
Одного разу Благослав покликав до себе Раду.
— Відходити мені пора! Мовчи! Не перебивай! Сама бачиш — час мій настав!
Не печалься, внученько! Для всього свій строк настає…
Бачила ти не раз, що захід сонечка може бути так само гарний, як і схід… Інша краса у зорі вечірньої — та прекрасна і вона буває!
Ось і захід життя земного людини — достойним може бути!...
Ти була для мене радістю всі роки, була надією і втіхою в найскладніші моменти життя мого земного. Ти подарувала мені й щастя знати про майбутнє світле: зійде над Землею нашою Сонечко правнука мого, синочка твого, — Єремії!
Ну що ти, внученько, тобі вже плакати зовсім не личить!
— Я не плачу, дідусю! — Рада змахнула сльозинку і, посміхаючись, обійняла Благослава.
— Ну, отак краще! Ти ж бо знаєш, що Сонце Сварога — незгасиме! І настав мій час поповнити Його Сяйво тими Світлом і Любов’ю, що плекав у душі.
Ходи, збери общину! Прощання буде!
Всі зібралися від малого до старого.
Благослав уклонився общинникам поклоном земним. Довго в тиші обіймав величезною душею всіх.
Потім він заговорив:
— Настав мій час прощатися. Сьогодні я маю залишити вас, залишити це тіло і тягар земних турбот, відповідальності за всю общину, що лежить на ньому.
Пробачте, якщо чим образив кого, якщо несправедливий був!
На заміну мені пропоную обрати Раду. Не тому, що внучка вона мені… А тому лише, що Воля Божественна їй відкрита завжди без таємниць! Мудрість Бога — Роду, Сварога Всевишнього — вона завжди сприймати готова, і немає їй в цьому перешкод від бажань власних чи думок особистих!
Чи хочете цього?
Чи є хтось інший, хто для вас бажаніший, — щоб керувати общиною тепер?
— Раду! Раду хочемо!
— Добре це… Втім, не впорається вона без підтримки вашої! Син її малий ще, турботи багато дитя вимагає!
Чи приймете її таку, як є? Допомагати — станете? Поруч із нею — сильні й віддані люди мають стати, лиш тоді зможе община бути місцем Божої Любові на Землі!
— Допоможемо!
… Благослав вклонився усім ще раз, увійшов до своєї хати й зачинив двері…
* * *
Рада постаралася зануритися в медитацію якомога глибше, щоб не завадити дідусеві. І — щоб своєю присутністю не втримувати його тут, але зустрічати Там!
… Побачила вона у Світлі батька свого Радомира, прапрадіда, з Котрим теж нерідко бесідувала, Олексія, багатьох Інших знайомих і незнайомих Божественних Вчителів. Тут — у світі Божественному — Вони разом радісно зустрічали Благослава!
… Вона, поки перебувала Там, по той бік, не поспішала говорити про це общинникам.
Потім — вийшла перед людьми й сказала кілька слів про те, що бачила.
Книга в PDF