Розділ сьомий:
Релігійні обряди
Олексій почав роботу над книгою «Про устрій релігійного життя держави Російської».
Працювалося легко. Слова ніби самі собою приходили, і рівні рядки лягали на папір. Все, що вдалося зрозуміти за довгі роки духовних пошуків, набувало свого підсумку.
З кожним днем робота просувалася. Наприклад, Олексій записував чергові думки:
«Кожну людину — Богом — наділено свободою волі! І не мають права одні люди примушувати інших в питаннях віри! Не повинно бути утисків і тим більше позбавлення життя за поклоніння Богові в той спосіб, в який люди здійснюють свої вірування.
Не слід забороняти людям поклонятися і підносити хвалу Богові так, як робили їхні батьки й діди, якщо ті люди цього бажають і цьому віддані. Такі заборони так само безглузді, як забороняти людям розмовляти їхньою рідною мовою — замість того, щоб навчити їх на додачу розмовляти іншою мовою, зрозумілою й тим, хто живуть поруч, що сприятиме порозумінню та згоді.
Також слід повсюдно прищеплювати розуміння того, що саме Єдиному Богові, Творцеві всього сущого, поклоняються всі, хто щирі в своїх любові та поклонінні, — незалежно від того, яким іменем чи іменами вони Його називають.
Поступово це знання, мудро проповідуване, має зменшити протиріччя та ворожнечу між релігійними спільнотами й общинами, що по-різному вірують і по-різному здійснюють обряди. Воно може принести мир і злагоду в духовному устрої та проживанні поруч — для всіх людей держави Російської.
Обмежувати слід лише ті культи, що шкодять здоров’ю та життю людей — як самих віруючих, так і тих, що вірують інакше.
Вбивство людей або нанесення їм іншої шкоди через вірування — неприпустимо! Цьому слід класти край — щоб ворожнеча й ненависть, підсилювані в пам’яті поколінь, не примножувалися.
Слід врозумляти в цьому всіх людей через духовну освіту.
Є лише один Бог — Отець і Прабатько усіх. Це розуміння, засвоєне з дитячих літ, дозволить вірно виховати нові покоління людей, для котрих ненависть до інакомислячих буде огидною та неприйнятною.
Якщо нині люди, що прибувають з інших держав, мають право сповідувати свою віру та служать на славу держави Російської — чому ж не прийняти цього добросердечного ставлення й до мешканців, що народилися на Русі?»
* * *
Іноді Олексій приходив зі своїми питаннями до Благослава. Він запитував про те, як зробити зрозумілішими для багатьох людей — глибинні знання:
— Чому в усіх існуючих релігіях є обряди?
Чому ці обряди часом підміняють Бога Живого?
Чи можна взагалі без обрядів обійтися?
… Благослав мовчав кулька хвилин — перш, ніж відповісти. Потім він заговорив, проявляючи те, що про гармонійний устрій в релігійному житті всіх людей і сам багато розмірковував:
— Не завжди обряди є зло… Адже виникають зазвичай обряди з прагнення Тих, що вже осягнули, передати розуміння тим, хто ще не бачать, не чують, не відчувають Бога.
Обряди, в більшості своїй, з’являються зі спроб донести до безлічі молодих душ стани переспрямування уваги зі світу щільного — на Божественний Світ.
На жаль, зазвичай не довго зберігається людьми духовна суть обрядів…
Обряд причастя — для прикладу тобі: якщо причастилися люди, тобто, прийняли вони в себе символічно Кров і Тіло Христа, — то, значить, вони стали частиною Цілого. А відтак, після цього обряду Кров Єдина Ісусова має відчуватися усіма в собі. Тоді мають сприймати всі — себе та одне одного — як братів та сестер у Христі…
В тому числі, на іншу людину руку підняти не можна: адже в ній — Плоть Божественна і Кров Свята…
І, якщо і в самій людині тепер — Частка Христа, то як можна грішні думки мати, вчинки неправедні здійснювати?
Хочу на цих прикладах показати тобі, як пам'ять про здійснений обряд мала би допомагати жити з Богом весь час!
Втім чи для багатьох це так нині? Чи багато хто цей обряд розуміють і виконують? Га?
Або — ось іще приклад: поклоняються багато народів вогню, різні дійства вогненні обрядові здійснюють, а самі — Божественний Вогонь не те, що бачити припинили, а навіть і пам’ятати про Нього забули!
Хоча, навіть просто довго споглядаючи полум’я звичайного вогнища, — можна заспокоїти розум, і навіть трохи очистити енергії тілесні…
Ти сам розумієш, як легко обряди втрачають той сенс, що в них намагалися вкласти!
Часом навіть не здогадатися, навіщо такі обряди було задумано!
Обряди не несли б шкоди, якби чистими були помисли тих, хто їх звершує. І — якби серця тих, що поклоняються Богові, були відкриті!
Втім, символи завжди втрачали своє значення досить швидко…
І завжди дуже скоро знаходяться користолюбці, що вигоду й владу над людьми — з обрядів набути хочуть.
Отак і виникали ті обряди, що — з підміною сенсу…
Наприклад, замість викорінення «тваринного начала» в собі — починали люди «приносити Богові» криваві жертви — тобто, невинних тварин…
А жерці, що втратили Бога, завжди пристосовують для себе щире поклоніння людей — і починають «приймати» ті «жертви»… І використовують вони ті «жертви» для себе: «Адже ми — слуги культу!»…
Обряд може підміняти спілкування душі з Богом! Відбувається печальне: символічна дія із втраченим сенсом — витісняє собою цілеспрямоване преображення душі!
Прикладів тому — безліч міг би навести… Та не втому суть…
Адже може людина з Богом говорити, і перед іконою стоячи, — якщо Бога Живого за тим символом бачить!
А іноді Божественні Душі навіть можуть приймати ті постаті, котрим люди всією душею, усім серцем поклоняються, але не готові ще до більшого. Відповідають Вони в символах, зрозумілих кожній такій душі, — на її заклики та молитви…
Так, для когось — ікона немов оживає!... Для другого — інші образи стають зримими душею і являють знаки певні, котрі Бог хоче для допомоги людині явити, щоб підтримати в правильних зусиллях або втримати від помилок.
Ось тому люди, що тільки наближаються поки до сприйняття Божественного Світу, іноді мають видіння образів, яким вони поклоняються.
А якщо устремління інших скеровано на безособовий Аспект Божественного — то не бачать вони образів, а сприймають занурення у Світло і розчинення себе в Ньому.
Все це існує в розпорядженні тих Душ, Котрі зі світів найтонших проявляють для тих, хто поклоняються, найбільш відчутне й легко сприйнятне, щоб направляти такі душі шляхом пізнання.
— Але ж і біси є, і вони теж можуть різні постаті приймати…
— Так, можуть душі недобрі, але сильні — набувати різних форм. Вони живляться енергіями страху та зверхності. Нице притягує нице…
Оцей страх перед бісами, дияволами — часом стає головним знаряддям жерців для управління натовпом сліпо віруючих молодих душ.
— Але ж те, що істоти пекельні існують, — варто знати людям…
— Так, вони існують, і це важливо розуміти.
Втім, єдиною зброєю, що захищає людські душі, є любов до Бога!
Стан чистої любові — охороняє від пекельних створінь, робить душу недосяжною для їхніх доторків!
А будь-яка посилена увага, звернена на зло, також містичний жах, що виникає, — перетворюють душі на «ласі жертви» для бісів та інших істот, що притягуються і живляться емоціями страху, ненависті, самовдоволеності…
Треба, щоб розуміли люди, що Бог ніколи не бажав людям хвороб і страждань, не вигадував пекельних мук… Люди створюють це самі собі та іншим! Люди самі себе прирікають на страждання!
Проте, навіть і стражданнями Бог може допомогти очистити тіло й душу — і позбавитися від страждань!
Дуже важливо зрозуміти, що Бог не карає людей! Бог бажає людям щастя! Великий Батько — як і будь-які добрі земні батьки — бажає дітям Своїм лише добра, допомагає позбуватися від лихого в душах, зцілюватися від оман і пороків!
— А як пояснити, звідки ж береться зло? Люди звикли думати, що — від сатани.
Адже зло і пекло — дійсно існують!
— Ніби ти зла не бачив?
— Бачив…
— Пекло це і є те зло, що втілені душі носять в собі та проявляють щодо інших. Такі душі без тіл — і є мешканцями пекла нематеріального, тобто, світу пітьми і страждань. Вони примножують його собою.
Об’єднавши прояви зла в єдиний образ, створили люди міфи про «керманича всіх сил пітьми» і нарекли різними іменами… Та немає у Бога рівного Йому по силі та вмінням «супротивника», чиї підступи буцімто спокушають людей і роблять їх поганими!
Існують душі, багато якостей котрих відразливі. Вони перебувають у протидії до Божественних Принципів Любові, Гармонії, Краси.
Зло має пристановище і ґрунт для росту — в душах, обтяжених пороками. Такі душі можуть бути досить великі, і тоді таких носіїв ненависті й гніву можна називати дияволами.
Задоволення від нанесення шкоди іншим — може отримувати лише збочена, спантеличена, заблукана душа. Вона не відає про справжнє щастя від дарування своєї любові, від того, щоб робити інших щасливими! Але вона безмірно прагне задоволення лише для себе. Саме це безумство, душевна сліпота і вирування ницих пристрастей — і є причиною пекла, в яке занурює себе така душа своїми думками та вчинками, емоціями та прагненнями.
Такі душі будують свої долі — і на поточне життя в тілах, і на життя після смерті тіл. Вони залишаються заручницями тих станів, у яких пройшло минуле життя в тілі.
Потім, щоб спокутувати, зрозуміти й змінити зло в собі — на добро, знову отримують пекельні душі можливість прийти до матеріального світу…
Зло в цьому світі неминуче: інакше не прагнули б до свободи й чистоти, радості й любові люди, що усвідомили згубність ненависті й страху, підлості й підступності! І не зростали б Герої Добра!
Оце і спробуй — хоча б частково — для людей словами простими й зрозумілими викласти!
Головне — це те, що любов до Творця, котра наближає до Нього, виганяє страх! Сильна віра-устремління перемагає сумніви! А життєвий духовний досвід перетворює поступово віру — на знання!
Та не швидко дорослішає й набирається мудрості кожна душа…
Адже, наприклад, можна навіть образи й символи з медитацій — перетворити на лише механічно повторюване дійство…
Я сам навіть в общині нашій бачив, як легко можна перетворити правильну медитацію — на подобу обряду, що за звичкою людина звершує: тому тільки, що всі навколо так чинять…
Нині ти в твоїх медитаціях бачиш всі сходинки того, як душа, перш ніж увійти у Злиття із Творцем, здійснює зусилля, що сприяють зближенню з Богом.
Якщо ж втрачаються — за шаблонними діями — ті любов-устремління, благоговіння, ніжність, що дозволяють наблизитися до Божественного, увійти в Злиття з Першопочатковим, — то дуже швидко медитації можуть стати… дуже вже схожими на обряди!
Тільки тоді, коли вже зросли люди душами і Бога вони всім серцем люблять, то не зіб’ються вони зі Шляху, підмінюючи прагнення до Злиття з Творцем — всього лише звичними діями!
Так… наскільки ж не однакові душі, що на Землі в тілах мешкають! І мало серед них тих, хто, як ти, швидко всі знання здатні душею сприйняти! Для цього душа має подорослішати, дозріти, мудрість виплекати, прагнення в собі розвинути до Бога — як до Головної Мети в своєму житті!
Малі діти перетворюють все — на ігри…
Можуть бути й ігри дорослих тілами людей — корисні, такі, що укріплюють пам’ятання про Бога, нагадують про моральність. А можуть бути — шкідливими, збоченими жерцями…
Ти, Олексію, маєш велику силу душі. Не одне життя ти прагнув до Бога! Тобі не вистачало лише деяких прийомів та вмінь, котрі б дозволили набути повну чистоту сприйняття, ясність розуміння, повноту Злиття з Ним!
Втім, для душ молодих, менш готових — все це буде незрівнянно складніше. І не осилити їм таке за одне життя, навіть якщо перекажеш їм усе, що сам знаєш нині!
Не думай, що будь-яку людину за короткий час можна навчити всього того, що так легко й швидко засвоїв ти сам! Не може молода душею людина швидко відкинути в собі «земне» і полинути до Божественного, тільки лиш просто захотівши цього!...
Ось — горішок лісовий… Якщо спробувати зняти оболонку з горіха, що тільки починає зріти, — це не вийде! Поки ядро не визріло — оболонка і плід, що визріває, поки зрощені. Лиш потім, коли прийшла пора і горіх дозрів, — можна видалити щільну шкаралупу і добути ядро.
Або — якщо розбити яйце, котре щойно знесла пташка, то в ньому не буде ще пташенятка…
А пташеня не зуміє злетіти, поки не вкрилися пір’ям і не зміцніли його крила!
Втім, послідовності медитативних прийомів і навіть обряди, які правильно зрозуміли, можуть полегшити духовний Шлях, пришвидшити просування…
Пам’ятай про все це, щоб людям допомогу принести!
… Олексій, ретельно обмірковуючи та зважуючи кожне слово, продовжував записувати те, як мають допомагати людям духовні лідери.
Книга в PDF