Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Ще раз про «людську форму»

Ще раз про «людську форму»

Що ж стосується конкретно тебе, — звернувся до мене Володимир, — то ми всі вдячні тобі за ті твої помилки: адже ти показала нам яскравий приклад того, як формується «людська форма» — і як з нею слід розлучатися.

Адже, коли я відвідував тебе в твоєму домі, — ти складалася з «людської форми» на всі 100%!

Чому так склалося?

Існує такий механізм, що визначає, в тому числі, формування поведінки: «ідентифікація». Інформацію про це явище я публікував, здається, навіть в книзі «Как познаётся Бог. Автобиография учёного, изучавшего Бога». Суть полягає в тому, що дитина в певному віці без критичної оцінки відображає шаблони поведінкових реакцій: хлопчики — від чоловіків, які беруть участь в їх вихованні, дівчинки — відповідно (зазвичай) від матерів. Це — важливий механізм для соціальної адаптації в міру дорослішання.

Але ти виховувалася в тій родині, яку прийнято відносити до розряду «неблагополучних»: алкоголізм, досить низький інтелектуальний рівень, духовності — взагалі ніякої. Поведінка твоєї матері складалося з дурних шаблонів — і вона передала їх тобі.

З віком, всі досить розвинені інтелектуально люди піддають такі шаблони, що склалися в собі — переоцінці. Такий — теж запрограмований генетично механізм звільнення від помилкових розумових і поведінкових реакцій.

Але твоє життя склалося таким чином, що тобі до недавнього часу так і не вдавалося — через поневолення тебе батьками — входити в досить тісні контакти з іншими людьми навіть не те, щоб духовними, але хоча б просто елементарно культурними. Тому саме примітивні форми соціального реагування так і залишилися в тебе до цього поки що досить молодого віку: адже ти не бачила жодного іншого значущого позитивного прикладу мислення і поведінки з боку інших людей!

Що ж робити тепер? Треба довершити грандіозну ломку залишків (якщо ще залишилися) своїх помилкових шаблонів, вивчаючи в цьому ракурсі себе і спостерігаючи за прикладами поведінки інших — як правильними, так і помилковими. Буду радий, в міру моїх можливостей, допомагати тобі в цьому. Так що — успіхів тобі!

... Я теж ріс в дуже складній — в етичному ракурсі — сім'ї. І теж спочатку мимоволі копіював помилкові шаблони поведінки — від свого тата. Але з якогось віку зрозумів, що треба вчитися від батьків та інших людей — не тільки тому, як треба діяти, а й тому як не слід діяти.

Ну а потім — став вчитися у Бога!