Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Чи готова ти брати участь у Великій Духовній Революції?

Чи готова ти брати участь
у Великій Духовній Революції?

У Долині Бабаджi ми розпалили вогнище і підкріпилися. Поряд з нами було величезне усміхнене Обличчя Бабаджi: тепер — від останнього Його Втілення. Владімір запропонував, коли закінчимо трапезу, заходити в Нього не лише свідомістю, але і тілом.

Поки ми їли, Владімір знову почав передавати слова Бабаджi, адресовані мені:

— Він говорить, що Він тебе дуже сильно любить, як і інші Божественні Учителі.

Я подумала, що це адже — так природно, що Бог усіх любить. Як Він може не любити? І сказала про це Владіміру.

— Ні, не усіх. Когось Він може любити менше. Наприклад, зрадників Його справи.

Владімір продовжив:

— Бабаджi задає тобі питання: чи готова ти сприяти Великій Духовній Революції на Землі — Махакрантi?

Я навіть знизала злегка плечима:

— Зрозуміло! У чому питання?!

Правда, я не представляла, як і в яких масштабах це повинно буде відбуватися. Але те, що відповідь мій однозначний, це — безперечно! Раз вже я встала на цей Шлях, то про нудьгу і животіння не могло бути і мови. Хоча… «Духовна Революція» — це звучало вже якось дуже масштабно, «планетарно»…

Я відчула себе ще такою маленькою, уразливою… — доки. Невже ж, в таких масштабах, про які говорив Бабаджi, мені це буде «по плечу»?

Я продовжувала жувати бутерброд, роздумуючи. Ну, взагалі-то, якщо Бабаджi був моїм Учителем, якщо Девід був… Втім, ким би Він не був… А ще я вже і сама була Гуру… і, напевно, справжнім… — те дещо у мене, мабуть, може вийти… Здорово!

— Так, — відповідаю.

— Бабаджi говорить, що однієї тільки згоди — мало. Потрібно переглянути усі компоненти свого буття на Землі — з тим, щоб максимально зменшити ті впливи, які можуть виявитися такими, що заважають в реалізації Махакрантi.

Що потрібно зберегти з того, що ми робимо? Передусім — відхід за тілом: щоб воно було здоровим і в порядку в усіх інших стосунках. Також — бажано мати житло і гроші.

А майже усе інше може бути з життя видалене.

Нехай, у результаті, залишиться тільки те, що безпосередньо потрібне для служіння Богові, для своєї участі в Махакрантi.

— А робота?

— Так це — і є робота!

Майже усі люди під «роботою» розуміють добування грошей тим або іншим шляхом. Але, з духовної точки зору, робота є усі дії, що реально присвячуються Еволюційному Процесу.

Те ж саме можна виразити і іншими словами: ті або інші дії можуть бути більшою чи меншою мірою або для себе — або ж для Бога.

Якщо людина діє виключно або переважно для себе — вона ростить свій егоцентризм. Якщо ж — для Бога, відчуваючи і слухаючи Його, — то вона поступово переходить від егоцентризму до Богоцентризму.

Якщо конкретизувати саме твою ситуацію, то так, гроші потрібні, нікуди від цього на Землі не подінешся. Так, доведеться тобі в осяжний час продовжувати твою медичну практику, але намагаючись робити це так, щоб звичайна практика лікаря-терапевта не заважала участі в Махакрантi. Міняти цю ситуацію різко — не треба. Нехай це станеться природно.

… Владімір, помовчавши, став, щоб допомогти мені, розповідати про аналогічну ситуацію з його минулого:

— Що стосується мого життя, то спочатку я був атеїстом, потім поступово став «перевалювати» «на сторону Бога»: став духовно пробуджуватися. Допомагати мені в цьому — було нікому: не було навколо втілених людей, які мали б духовні знання високого рівня. Допомагав — Бог.

Потім — я став жити, викладаючи ті знання, які мені вдалося зібрати і сформувати з них логічну систему. Вона дістала назву системи психічної саморегуляції. Оскільки робота велася в залах офіційних установ, де збиралися одночасно сотні учнів і де вимагалося платити орендну плату і всякі податкові збори, — то з учасників таких занять збиралися гроші. Із зібраних сум адміністрація виплачувала мені щомісячну зарплату.

Потім, коли масове викладання стало неможливим з причин політичних — декілька років я отримував кошти для існування від продажу написаних мною і виданих за мій рахунок книг. Виручених грошей вистачало не лише просто «на життя», але і на видання наступних книг.

Коли ж видавати мої нові книги в Росії теж стало неможливим, — незабаром підоспів пенсійний вік.

Це — одна з можливостей того, як може складатися матеріальна сторона життя. Але можуть і меценати виявитися: тобто, бізнесмени, які були б раді жертвувати гроші для загальної справи… Можуть зацікавитися і якісь фонди…

Але поки що не будемо про це думати. Зараз потрібно зробити акцент на твоє особисте вдосконалення. У тому числі — на надбання стійкості в нових станах свідомості.