Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Дeвiд був моєю мамою?!

Дeвiд був моєю мамою?!

Звичайно ж, від цікавості мене «розпирало»: хотілося з'ясувати значно більше подробиць. Але Аня і Лариса, неодноразово давали мені зрозуміти, що цікавість такого роду Богом не заохочується. Виключення представляють тільки ті випадки, коли це має практичну цінність для розвитку конкретного учня. Те ж, що дійсно мені треба про це знать, мені обов'язково буде розказано.

І я почала терпляче чекати…

Я ще вирішила похвалитися Ані, що у мене вдома були Девід і Саркар, і що Девід називав мене Своєю дочкою, і що я з Ними танцювала… Далі мені було не підібрати слів від надлишку емоцій, довелося заспокоїтися і обмежитися тільки питанням до Ані: «Цікаво, що Вони прийшли тоді саме вдвох… Чому?»

— Але ж Девід в Його минулому втіленні був дружиною Саркара, — відповіла спокійно вона.

У моїх думках виникла довга пауза… Так що ж виходить… Девід був моєю мамою?! А Саркар тоді…

Щоб в моїй голові не виникло «короткого замикання», я тут же відсунула ці думки чимдалі, щоб вони спокійно укладалися до тих часів, поки я все остаточно не дізнаюся.

Адже я ще колись встигла побувати Гуру Нанаком, в чоловічому тілі причому. Над цим ім'ям я роздумувала вже набагато спокійніше, навіть ми з Анею по інтернету подивилися, як виглядає Непал. Краса! А мій монастир ще і в горах був!

Я запитала щодо парку в моєму місті, яке згадував Апостол Андрій.

— Він сказав, що у тебе була там якась історія з собакою.

Я замислилася. Що ще за історія з собакою? В усякому разі, ніяких негативних подій точно не було. Може, деяка собачка просто підійшла до мене «привітатися»? Але щоб таке сталося в парку — теж не пригадую. Я почала засмучуватися, але Аня підбадьорювала, кажучи, що Він обов'язково наведе мене на вірну думку в цьому напрямі.

І вже пізніше, перед сном, все ще перебираючи варіанти зустрічі з собаками, я — згадала! Це була не зовсім подія. Я якраз збиралася обстежувати одну полянку в парку, але побачила, як її вже займають собаківники. Мабуть, це було місце загального тренування і підготовки до собачої виставки. Значить, це і є — робочий майданчик Апостола Андрія!

Здорово! Причому це адже виявилося зовсім недалеко від місця сили Ради! Владімір побачив Її ще на минулих фотографіях, але тоді я не знала, якими медитаціями мені там можна займатися. І я просто перебувала у блаженній радості, яку дарувала мені Рада.

Стільки інформації… Як це усе «переварити»?

Я стою на самому порозі спогадів… — абсолютно немислимих і неможливих, на думку більшості людей!

Адже як довго і як пристрасно я про це мріяла! І скільки слів мені доводилося чути від інших людей про мою «віру в утопію» і про те, що я «не від миру сього» і «дивна». Як я страждала через те, що мене так «відділяють» від себе навіть дорогі мені люди, навіть ті, хто признавалися мені в любові: мовляв, ти — там (ніби як з іншої планети), а ми — тут!…

Але мої мрії тепер починають збуватися, причому з наростаючою швидкістю, — навіть найфантастичніші, самі «утопічні», самі, здавалося, неймовірні!

… Згадую зараз: минулого літа я з дуже хорошим, як я думала, другом, — планувала чудову літню відпустку на природі з наметами біля озера. Я відчувала, що наші стосунки стають бiльшими, чим просто дружні, і невимовно цьому раділа. І тут, буквально за два тижні до відпустки, він раптом все обриває! Причому так категорично і так, на мій погляд, нелогічно, що я дуже довго не могла прийти в себе. Чому? Що я зробила не так?!

Але я на той час вже навчилася розуміти, що, чим нелогічніше ситуація, тим більше в ній Волі Бога. І я цей розрив пережила досить спокійно.

І що ж! Вже в наступне (тобто, в нинішнє) літо у мене відбулося… побачення з Богом! Немов Він говорив: «Навіщо тобі він? Приходь краще на зустріч зі Мною! І отримай — “на додаток” до Мене — і озера, і рибок, і качечок, і… Мою Любов!»