Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Я стала Махадублем

Я стала Махадублем

І ось ми знову йдемо до Лади.

По дорозі Владімір показав мені нову медитацію — створення власного Махадубля.

— При цьому важливо відчувати свої руки і обличчя. Ніг у Махадублів не буває, хіба що, якщо є необхідність їх спеціально на якийсь час створити. Із стану Махадубля тепер дивимося на землю, розширюємося над просторами духовним серцем, доторкаємося до моря! Поступово можливості діяти, будучи Махадублем, будуть рости. Потім можна буде створювати свої Махадублі і далеко від свого тіла.

Виходило — дуже здорово! Особливо — коли я навчилася відчувати власне обличчя у Махадубля.

— Це потрібно починати, виходячи з анахати назад, — підкреслив Владімір.

Я відчувала себе тепер вище за сосни і дивилася звідти на море. І — розливалася Світлом і Любов'ю над просторами, обіймала ліси, поля, море!… Мені, зрозуміло, ще не вдавалося робити це так, як робили інші, але я сподівалася, що одного разу зумію навчитися.

Владімір помітив людину, що йде вдалині, і попередив мене, щоб я не почала робити ніяких незвичайних жестів тілом. Владімір завжди був обачний в цьому. Мені знову трішки засумувалось: адже доводиться ховатися від сторонніх людей, неначе ми займаємося чимось злочинним.

— Злочинці не ми, а вони. (Я маю на увазі не цю конкретну людину, але тих, хто воюють проти Бога). Вони — завжди воювали і воюватимуть проти таких, як ми. — продовжив мою думку він. — Але вступати з ними у відкриту боротьбу. — цим адже справі не допоможеш. Чому Ісус сказав про таких, що вони не відають, що творять? Просто вони — ще молоді або вже майже безнадійно зіпсовані душі, і конфронтацією таких не виправиш.

… Нарешті, ми прийшли до місця сили Лади.

Я з надією спрямувалася до Неї: «Ну як — тепер у мене вже краще?!»

Владімір озвучив відповідь:

— Лада говорить, що «налякала» тебе минулого разу для того, щоб прискорити процес твоєї зміни. Говорить, що ти підтвердила свої готовність і здатність змінюватися, що успішно очищається твоя карма.

Владімір продовжив, слухаючи Ладу:

— Вона говорить, що Бог дякує усім нам за виконану роботу. Але у тебе все ж будуть перешкоди на Шляхи, які абсолютно необхідно здолати. Усі допомагатимуть тобі при кожному твоєму кроці, але при цьому ти зберігаєш свободу волі. Лада говорить, що, якщо ти зійдеш з наміченого Шляху, — Вона плакатиме, але не ремствуватиме. І ніхто не каратиме тебе, тому що покараєш себе сама. Амінь.

— Знаєш, що означає «амінь»? — додав від себе Владімір.

— Та буде так!

Він кивнув.

… Я ще довго ходила по доріжці, що проходить через місце сили Лади. І говорила, говорила сама з собою. Зрозуміло, я покараю себе сама! Я в цьому не сумніваюся! Я була готова на що завгодно, але тільки не повертатися в те порожнє і безглузде існування, яке я вела до того, як познайомилася з книгами Владіміра. Краще б тоді — вже взагалі не жити!

Моє замішання поступово уляглося. Я записала у блокнот думки, що прийшли, і підказки і, подякувавши Ладу, повернулася до тих, що чекали мене Владіміру і іншим.

Владімір знову сидів на колоді. Він запитав, чи бачу я, яким тепер стало моє духовне серце?

Я вирішила бути поскромніше і відповіла, що — в декілька метрів.

— Та адже брешеш ти! — розсміявся Владімір.

І потім додав:

— Тобі потрібно розвинути самовідчуття в стані максимальної розлитості свідомості. Допоможе в цьому привчання себе до життя в стані Махадубля.

Він попросив Аню показати мені, як можна розминати хребет на стволі дерева, що впало, а сам пішов до вогнища.

Аня, вибравши зручну колоду, сіла на неї збоку, а потім потихеньку почала зісковзувати вниз-вперед, злегка рухаючи тілом вліво-управо. Я повторила. Дуже здорово! Я завмирала у блаженстві…