Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Вогняні медитації

Вогняні медитації

Дуже цікава і значима для мене подія сталася в моїй квартирі.

Кожного разу, готуючись до медитацій, я включала музику.

І ось, під ніжні індійські мотиви я стала створювати образи обручів, які складалися з Божественного Вогню, — щоб максимально ефективно опрацьовувати ними тіло. Я, допомагаючи рухами тіла, розкручувала обруч так, щоб він міг піднятися по одній нозі. Потім такий же обруч — по іншій. У якийсь момент обручі зливалися на рівні муладхари і свадхістани — і потім об'єднаний обруч піднімався крізь усе тіло. Потім декілька вогняних обручів я додавала на одну руку, потім — на іншу. Образи обручів розширювалися на метри… Я проводила їх крізь тіло у різних напрямах… — і цілком поглиналася Світлом-Вогнем!

Створити такі образи мені було легко, оскільки в дитинстві я дуже любила займатися подібними вправами. Правда, зрозуміло, — у кількості однієї штуки: крутила обруч навколо талії, навколо шиї. А одного разу так захопилася цим зайняттям, що не помітила, як обруч злетів з шиї на землю…, а я продовжувала обертальні рухи тілом, занурена в якісь свої думки. «Прийшла в себе» — тільки тоді, коли чую, що інші діти наді мною сміються. Мені тоді стало дуже соромно, і я надалі стала пильною відносно таких своїх «уявних польотів».

… Коли музика стала повільніша і тихіша, з'явилися образи маленьких вогників, що горять на долонях. Ці вогники я раніше проводила крізь тіло з однієї руки в іншу — так само, як вогняні сонечка на місці сили Хуаніто. Але тепер я пускала їх плавати і крізь ноги, і крізь все тіло, поступово збільшуючи їх кількість і намагаючись утримувати в увазі кожен з них. Я затримувала їх то на долоньці, то на зігнутій нозі, то в голові — і розпалювала все сильніше.

І ось — в руках з'являються факели, я вправно міняю їх місцями, підкидаю, поміщаю в грудну клітку — так, щоб полум'я палахкотіло в шиї і голові.

Я відчуваю себе танцівницею і факіром — в одній особі. Я розважаю публіку під відкритим нічним небом. А мої вогні — матеріальні, і їх можуть бачити всі!

Поступово Вогонь заповнив все моє тіло, ось — воно вже саме світить ніжним білим Полум'ям.

… А тепер музика стає енергійною, в ній чується заклик до боротьби, до подвигів! Мій Вогонь горить сильніше, вище, мені хочеться надати йому величезну швидкість… Я розкручую Його навколо вертикальної осі вгору! Розкручую — з такою силою, що вже не вогонь, а як би величезний Торнадо, виходячи з глибин і піднімаючись увись, відносить усе непотрібне, увесь енергетичний мотлох, що міститься в мені, — і я зникаю в цьому Вогняному Торнадо.

… Музика знову стає спокійною, тихою. Вогняний Торнадо зник. Але моє тіло світить білим чистим Вогнем. Я навіть не напружуюся, щоб утримувати цей образ. Вогонь світить сам по собі.

Мені хочеться підняти руки ввись, я їх піднімаю — і ось Світло ллється вгору немов з широких білих рукавів. З них вилітають білі птахи… Повітря наповнюється як би крапельками Світла, які пливуть з глибин, поширюються всюди навкруги… І тут же виходять через руки бутони ніжних і солодко запашних кольорів, що розпускаються, — ніжно-рожевих, фіолетових, білих… Вони крутяться в просторі, танцюючи разом зі мною під музику, повільно спливають. Руки самі стають крилами… Помах крил…, ще один помах…, світло золотистий починає іскритися…

… Музика міняється, стає більше таємничою… Моє тіло — прозоро, воно — як лише ледве помітна оболонка… Я — у Богу… Єдине Ми…

… Опускаюся на підлогу…

Повітря навкруги — немов заряджений, його прозорість — Жива. Я розумію, що, незважаючи на властивий мені певний рівень здатності до фантазії, таку послідовність і силу образів я не могла сама придумати. Тут — Хтось є! Я встаю, беру фотоапарат і, відчувши, де приблизно знаходиться епіцентр, прошу Його попозувати мені, щоб я могла потім показати Владіміру.