Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Білий Вітрильник Никифора

Білий Вітрильник Никифора

Нас вже давно запрошував «в гості» Никифор. Його робочий майданчик розташовувалася в лісі, недалеко від місць Девіда і Саркара, де ми вже працювали.

З того самого моменту, коли я вперше прочитала про Никифора, мені запам'ятався Білий Вітрильник, який прибував в потрібний час і в потрібну годину за людиною, що шукає і призиває Бога.

Як було б здорово, ділилася я думками з Владіміром, якби у нас була така ж можливість і в наш час: підпливати до потрібного берега, щоб забрати з собою кожного гідного потенційного учня! Владімір теж був би радий. Але ми розуміли, що зараз такої можливості — вільно перетинати морські простори, як це робив Никифор, — не існує…

Ми йшли по лісовій стежці, але раптом були змушені зупинитися перед перешкодою у вигляді великої калюжі, яку необхідно було обійти, трохи заглибившись у ліс.

Владімір, повернувши направо, раптом засміявся і, обернувшись до мене, каже:

— Никифор просить вибачення за цю калюжу!…

Я приєдналася до його сміху: це здόрово — Бог просить вибачення!

Це був перший жарт Никифора. Потім розповім про другий.

Ми тут же зрозуміли «таємне значення» цієї калюжі: обходячи її, ми натрапили на великі кущі чорниці, суцільно вкриті великими смачними ягодами, якими ми із задоволенням поласували.

Ми пройшли ще трохи вглиб лісу і опинилися на дуже затишній галявині, оточеній високими соснами та ялинами. Тут знаходилося місце сили, на якому можна було побачити той самий Вітрильник… Він злегка похитувався на хвилях, немов в серпанку туману, в ніжно-білому Божественному Світлі Никифора…

— Ми — у Никифора, — заговорив Владімір, коли ми сіли на стовбур дерева, що впало. — Тут легко відчути, що мав на увазі дон Хуан, коли говорив, що місця сили — це є як би дірки з одних просторових мірностей в інші. Тут — як раз дуже чіткий, яскравий приклад такої «діри».

Вставши на краю цього місця сили, ми легко «провалюємося» свідомостями до еону Брахманічного Світу.

Якщо ж ми «провалюємося» в цьому як би колодязі ще глибше, то там ми знаходимо Океан Божественного Світла-Вогню.

Подивившись ж звідти вгору, ми бачимо затвердіння космічних енергій, які утворюють матерію води і суші.

Ще можна згадати тему векторів шкали багатовимірності — або «шкали еманацій», як говорив дон Хуан. Ми такий вектор протягуємо від матерії власних тіл і навколишнього їх матеріального світу — і до того Світла-Вогню. І тепер можна «з'їхати» в Нього — як по намасленій жердині — миттєво перетинаючи всю «шкалу еманацій».

А звідти — з глибини — простягаємо руки свідомості до свого тіла: щоб перетворити його, а якщо потрібно, і підлікувати.

Адже, саме злившись з Океаном Божественного Світла-Вогню, ставши настільки колосально величезними — в порівнянні з нашими малесенькими матеріальними тілами, як крапочками якимись ледь помітними, якщо дивитися з глибин Океану, з Його величезності, — то чому б не впливати Силою Океану на ці тіла?…

… Так, мені подобався цей Вітрильник! Мені подобалося поринати в Океан Свідомості Никифора і ставати Їм! А своє матеріальне тільце знайти довго не вдавалося: настільки воно виглядало нікчемно маленьким…

Я відпочивала, сидячи на колоді, коли Владімір знову заговорив, сказавши, що тут ще і Адлер:

— Він каже, що можна продумати таку ідею: створити 'Центр психічної саморегуляції і духовного серця' на базі тієї організації, де ти будеш працювати. Організувати справу треба буде так, щоб люди і з інших країн змогли вільно до тебе приїжджати навчатися. Але це поки що, Він говорить, лише варіант розвитку подій.

… Ми довго сиділи в тиші, насолоджуючись перебуванням в Никифорі. Потім почали збиратися додому.

— Никифор говорить, що чекає нас знову на Його робочій площадці через три дні, — оголосив Владімір.

* * *

Через три дні, однак, Владімір повів нас пішки по міських вулицях на місця сили, розташовані в межах міста. Виявляється, він зовсім забув про пропозицію Никифора…

Але я — пам'ятала. І сказала йому про це по дорозі.

Владімір зізнався, що схибив.

Але, пройшовши всього лише пару десятків метрів, він раптом зупинився і вигукнув:

— Стоп! Никифор тут!

Вивчивши ситуацію, він оголосив, що ми опинилися на ще одному місці сили Никифора, про який він раніше не знав!

Никифор — сміявся разом з нами! Це Він підстроїв такий жарт! Адже ми дійсно опинилися через три дні на Його робочій площадці. Але тільки — на іншій!

… Тут можна було дуже успішно працювати з усіма сегментами і вибудовувати з кожного з них по власному Махадублю…