Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

---

Ізнанка світу матерії/У Махадублi Ісуса

---

У Махадублi Ісуса

І ось, ми дісталися до одного з відомих Владіміру місць сили Ісуса.

Владімір відразу показав Його Обличчя, яке розташовувалося над високими березами.

— Тут, — сказав він, — найзручніше пізнати в усій їх Великій Красі саме емоції Любові Ісуса — і потім, якщо гідні, злитися з Ним якраз в цих емоціях.

Майже відразу ж Аня і Лариса знайшли перші гриби: два підберезники і лисички. Вони сказали, що їх «виростив» для мене Ісус в якості подарунка; такі подарунки від Нього — звичайні, коли ми приходимо до Нього сюди.

Я їх трепетно зрізувала і уклала в рюкзак.

Ми розпалили вогнище, і незабаром Владімір запропонував кожному з нас усамітнитися в межах Махадубля Ісуса — щоб відчувати себе один-на-один з Ним.

Я прочекала напевно з чверть години, але ніяких помітних відчуттів не відмітила. Вирішила, що це — із-за комарів, що пристають: вони заважають мені розслабитися і чути або побачити Ісуса.

Я пішла далі — на широку стежку. І там стала чути фразу, що повторюється: «Відчувай — анахатой!».

Я знову довго намагалася співналаштовуватись, а потім кинулася до Анi: раптом щось не так? Але Аня спокійно пояснила, що контакти з Богом зовсім не завжди повинні виражатися у відчутті блаженства. Бог дарує нам різні стани і ситуації — залежно від поставленої Їм на даний момент для кожного з нас завдання. Можливо, цього разу я повинна була просто навчитися бачити Ісуса, Його Обличчя.

Я трохи заспокоїлася і повернулася до вогнища. Може, Владімір щось передасть від Ісуса? Але він приступив до пояснення нової медитації. Цього разу вона була спрямована на розвиток мого нижнього дань-тяна.

— Колись цю медитацію мені подарував Ісус, — розповідав Владімір. — Я тоді під час її… заснув від втоми, лежачи на боці біля багаття. А прокинувся через те, що затлів ватник і спалахнув в кишені пластмасовий манок на рябчиків. Я тоді зрозумів це — як символічну вказівку від Бога: я більше не повинен нікого заманювати у Бога!

… Отже, я повинна була лягти на бік з оголеним животом, спрямованим до спокійного, рівномірно палаючуго вогню. Мені на живіт набризгали засобом від комарів, під голову уклали рюкзак в якості подушки, укрили спину — щоб не замерзнула.

— Мета цієї медитації, — пояснював Владімір, — об'єднати в єдину біоенергоструктуру три нижні чакри. Критерієм успіху буде здатність вільно дивиться із цієї структури, що утворилася, яку називають хара.

— Ти можеш заснути хоч на декілька годин, — додав він потім. — Можеш спати спокійно, ми нікуди не квапимося.

… Я стала дивитися на вогонь з живота. Через декілька спроб мені це вдалося.

Але на моє тіло все частіше стали заповзати мурашки. І я вже майже роздратовано їх скидала. А вони — вставали на задні лапки і передніми мені обурено махали, мовляв, що це ти тут нам ходити заважаєш!

Але навіть при таких відволіканнях моя концентрація практично не збивалася.

І раптом… образ вогнища несподівано опинився в моєму животі! Я напружилася, роздивляючись. Точно! Від «сонячного сплетіння» до початку стегон я не бачила тіла: на цьому місці горіло вогнище, але, на відміну від справжнього, він був майже білим.

Я стала просто спостерігати. Цікаво, чи бачить це Владімір?

Але і це було не все. Незабаром вогонь зник, і залишилася одна лише прозорість.

Раптом до мене «дійшло», що я ж можу зараз почистити своє тіло. Я тут же виплила у Світло. Там… я відчула Ісуса. Я зрозуміла, що Він брав участь у всьому кожну секунду. Ми тут же руками свідомості почали очищати мій нижній дань-тян.

І тут Владімір говорить:

— Можна руками свідомості очищати своє тіло від забруднень.

Знову! Чиї думки я чую?

А через деякий час Владімір додає, що я концентруюся, в основному, в манiпурi. Я здивувалася: адже навіть і не помітила! Стала заглядати на вогнище вже з інших чакр. Але, мабуть, втомилася. Виходило погано.

Владімір підійшов до мене, подивився і звернув мою увагу, що в області свадхiстани, ближче до правого стегна, у мене затемнення. І він стукнув по ньому долонею з боку спини кілька разів. Я побачила, як з вказаного місця щось «висипається» — немов жмені піску.

Він також сказав, що моє тіло — вже усе мокре від поту, і медитація в таких умовах явно не вийде!

Він велів мені зняти зайвий одяг і запропонував продовжити роботу.

Я ж розуміла, що починаю нервувати і дратуватися все сильніше. І зараз почну просто марно витрачати сили. Краще я повторю це удома. Я різко сіла.

Але Владімір був невтомний, він поставив мету — якнайскоріше повністю позбавити мене від слідів того затемнення в свадхiстані. Він запропонував «вибити» його звуком. Тобто, «в стилі карате» зробити різкий рух тазом і одночасно рукою, при цьому вигукуючи.

Дивлячись на Владіміра, я зрозуміла, що зараз ніякого Брюса Лi з мене не вийде. А робити щось в півсили мені не хотілося. І від «карате» я категорично відмовилася.

Тоді ми зібралися і попрямували у гості до Йогашiри.

Я дуже турбувалася за свої емоції роздратування і звернулася з цим до Лариси. Але вона відповіла, що не помітила нічого такого. Напевно, моє роздратування було «анахатним».

Ми проходили знову через місце сили Кима, і тут я говорю Анi, що так рада, що Владімір привів мене ще раз до Нього.

А Владімір обертається здалека попереду, чекає, коли я підійду, і говорить мені жартівливо:

— Ти скажи Кiму: чого Він даремно Руки до тебе простягає?! Попроси, щоб допоміг дочистити свадхiстану.

«Як же так! — стрепенулася я. — Ми тільки познайомилися — а я вже Йому говоритиму, «що, мовляв, Руки даремно простягаєш?!» Я так не можу. Спочатку адже потрібно сходити на декілька побачень, упізнати один одного ближче — і вже тоді про щось просити! Да і то. незручно якось».

Все ж я дуже ввічливо попросила Кима допомогти мені дочиститися. І ми чистили мою свадхiстану — скільки змогли встигнути, поки йшли по стежці.