Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

---

Ізнанка світу матерії/Стань Мені колегою!

---

Стань Мені колегою!

Сьогодні я йду у гості до Ассирiса, Данiш Леді і Меньюлу!

Коли ми прийшли на перше із запланованих на сьогодні місць сили, Владімір виявив, що Ассирiс і Данiш Леді злилися Свідомістю. Адже до цього Вони розташовувалися на деякій відстані, і Владімір збирався запропонувати мені входити в Злиття з кожним з Них окремо. Владімір жартівливо гнівався, що Вони, мовляв, зіпсували йому усі плани!… Тоді Вони відокремилися і зайняли «покладені кожному місця».

Владімір підвів нас до робочого майданчика Ассирiса. Я відразу побачила великий Вогняний Шар Його Свідомості високо між березами. Увійшла до Нього — і розчинилася в інтенсивній Божественній Любові — так, що затрепетали, здавалося, усі волокна м'язових тканин мого тіла!…

… Через якийсь час Владімір м'яко узяв мене за руку і, посміхаючись, «повернув на землю»:

— Спускайся! Не перевтомлюйся! Нас ще чекає сьогодні велика робота.

— Давай зараз, — продовжував він, — розглянемо з боку ту Частину Ассирiса, Яка представлена на цьому місці сили. Вона схожа за формою на величезний гриб-дощовик. З нескінченного по розмірах «Сонця Бога» Ассиріса в глибинах — виходить як би ніжка гриба, а тут, над цією лісовою полянкою, — верхня частина його «плодового тіла». Заповнивши собою її, можна по «ніжці» цього «Гриба» перейти в «Грибницю»…

Поки я намагалася розглянути Ассирiса у вигляді гриба, Владімір раптом завмер і потім різко пішов до берези метрах в двадцяти. І… приносить звідти величезний цілком матеріальний гриб-підосиновик — без єдиної червоточини!

Ассирис сильно сміявся…

Владімір, задоволений, зайнявся подальшим пошуком грибів, при цьому не упускаючи нас з виду.

У мені вже накопичилася втома. На додаток, мені теж дуже хотілося почути особисті настанови від Ассирiса і… знайти і «свій» гриб. Але у мене не виходило.

Я відчувала, що Ассирiс увесь час посміхається, але для інтенсивного блаженного Злиття у мене більше не залишалося сил. Мабуть, так і було задумано.

Владімір запитав, чи не почула я, що сказав мені Ассирiс? Я сумно похитала головою. Він посміхнувся:

— Ну це — про «дрібниці життя».

… Ми відправилися далі — до Данiш Леді.

Вже підходячи до Її Махадублю, я відчула, як мене починають наповнювати знайомі запахи: уранішня свіжість, аромати різних трав, вологої землі, злаків, покритих росою… Це були запахи з мого дитинства, часу безтурботного щастя… Ми тоді часто їздили до бабусі, у якої прямо за вікнами шумів своїми величезними кронами ліс…

… Ми вийшли на перехрестя стежок — тут знаходився Її Махадубль. Вона, як мені заздалегідь пояснили, дає на цьому робочому майданчику еталон Божественності верхнього «пухиря сприйняття».

Відчувалася Вона дуже особливо: тонко, витончено! У мене виникли асоціації з казковою феєю з моїх дитячих марень.

Сонастраиваться з Нею було легко, але я знову щосили напружувалася — щоб Її почути!… Щоб — не чекати, коли мені передадуть Її слова для мене, а щоб — вже сама! Ну коли ж?!…

Підходить Владімір, прислухається до Неї, але починає говорити зі мною… «здалека»:

— Що нам треба зробити, щоб заповнити собою Її Махадубль? Потрібно спочатку «добратися» свідомістю до Її Обличчя: заповнювати Махадубли Божественних Учителів найзручніше, починаючи від імені кожного з Них.

Далі — ми «втягаємося» в Махадубль — і відчуваємо тільки Його або Її, але не себе.

Так — ми стаємо, в даному випадку, Нею.

І потім можна порівняти наші голови: Її і мою. Завдяки цьому, стає легко зрозумілим, якими Бог хоче бачити наші голови, включаючи їх вміст.

Аджня адже у нас — зазвичай — найбрудніша і найгрубіша чакра. Потрібно її очистити, освітлити, зробити такою ж ніжною і прозорою, як у Неї.

І ось тоді, коли ми це усе здійснили, можна легко сприймати усі Її думки, як і думки інших невтілених Божественних Учителів.

Зокрема, Вона чекає від тебе цілком «дорослих» стосунків з Нею. Вона хоче взаємодіяти з тобою не як з дитиною, а як з колегою. Вона готова з тобою співпрацювати, разом робити загальну справу.

Але з початком твого служіння — потрібно чекати, коли сформується відповідна ситуація. Квапитися з цим — було б неправильно.

… Потім Владімір продовжив цю думку від себе:

Майже усі люди, що живуть зараз на Землі, упевнені, що Бог для них — непізнанний.

У Росії зараз… якщо почати широко говорити, що Бог — пізнаваний, що з Ним можна спілкуватися так само, як з втіленою людиною, — то це адже буде розцінено як психопатологія або ж корислива брехня!

Але, насправді, Божественні Учителі — це набагато більш гідні Друзі для тих людей, які жили і живуть відповідно із Волею Божою! І Вони стають — для Їх гідних учнів — такими ж реальними, як втілені люди. І навіть реальнішими!

Ти приїхала сюди вже другий раз — і вже зіткнулася з можливістю безпосередньо спілкуватися з Богом. Для нас же це — настільки зазвичай…

* * *

Скільки у мене Божественних Учителів-помічників! Я — точно не пропаду! А «маленькою» мені вже і самій набридло бути!

Я навіть виросла сама у власних очах!

Відчуваю себе, як конячка перед стартом скачок: нетерпляче і збуджено підстрибую — ну коли ж, коли вже мене випустять — і я понесуся швидше за вітер?!

… Аня теж знайшла великий підосиновик.

Тепер усі дружно збирають кропиву: щоб і зараз удома поїсти, і на зиму насушити.

… Владімір раптом говорить, що Меньюл прийшов і просить нас рухатися до моря…