Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Етика — і взаємини з Богом

Етика — і взаємини з Богом

Владімір продовжив:

— Адже від просто Злиття не завжди буває користь, тому що наші пороки від цього можуть виявитися нами не поміченими, не зрозумілими. Від нас вимагається набагато більше: прагнути стати Досконалими за всіма параметрами розвитку свідомості!

Колись давно я показав одному недолугому хлопцеві робочий майданчик Ісуса. І розповів, що ісихасти запрошували Ісуса до себе в анахати...

Потім я спостерігав, як той хлопець намагався затягнути Ісуса в своє тіло. З боку він виглядав божевільним: він адже і своїми матеріальними руками для цього загрібав! Всі рідкісні перехожі намагалися обходити його якнайдалі!

Той хлопець краще так і не став. Не став — чому? Тому, що починати прямі взаємовідносини з Богом потрібно з етики, з етичного очищення, перетворення себе! Якщо ж людина етично брудна — а той хлопець був дійсно саме таким — то ні Ісус, ні Хто-небудь інший від Бога — не буде йому допомагати так, як та людина цього хоче!

Найперше, що кожен повинен зробити, — це дуже ретельно проаналізувати себе з точки зору того, якими нас хоче бачити Бог. Якщо цього не зробити, то потім Бог буде над нами жартувати, висміювати і скликати всіх членів Єдиного Ми «помилуватися»: мовляв, дивіться, який дурень! І що він витворяє: намагається Мною стати! Але ж сам ще навіть не почав намагатися стати краще!

До речі, той хлопець жив із дружиною. Вони, коли бували разом, цілими днями робили зауваження один одному. Тобто, весь їхній діалог протягом кожного дня полягав у тому, що вони таким ось чином сперечалися! «Ось ти, — мовляв, — така-то!» «Ні, це ти такий-то!» «А ти!»… І закінчувалося це тим, що вона виганяла його з свого будинку... Але потім, через деякий час, йому дзвонила: «Приходь вже!». І знову все починалося спочатку. І так — протягом декількох років.

А насправді — адже ніколи не слід робити зауваження!

По-перше, адже є дуже вагомий етичний принцип, запропонований нам Богом: Не чини іншому того, чого не бажаєш собі!

По-друге, адже надання зауважень — це насильство над людиною! Але ж яке насильство — це один з найгрубіших вад!

Якщо один і той же зауваження повторюється багаторазово — то це називається занудством: однією з форм прояву насильства. Результатом занудства легко може стати ненависть жертви такого насильства — по відношенню до власника цієї вади.

Ефект надання зауважень, таким чином, буде протилежним бажаному. Адже терпіти занудство — це зазвичай дуже тяжка ситуація!

По-третє, якщо хочеш поправити когось, то сказати йому або їй про це треба тільки тоді, коли та людина захоче від тебе про це почути. Не може бути користі від таких слів, якщо співрозмовник перебуває в тому стані, коли ніяких зауважень сприймати не може: тому, що втомився, або тому, що самовдоволений, або якісь інші домінанти зараз у нього або в неї в голові. І реакція буде такою: «Не до цього мені зараз, треба інші проблеми вирішувати!».

І тому, якщо ми хочемо когось плідно посварити за здравіє душі, то потрібно дочекатися того моменту, коли тебе захочуть почути. Причому говорити треба — з любов'ю, а не на тлі власних роздратованих емоцій. Це — важливе правило будь-якого спілкування! Адже інакше — дуже просто посваритися, втратити любов!

Я спостерігав колись цікаву групу хороших людей. Але вони від когось запозичили такий «метод»: спеціально збиратися для того, щоб висловлювати один одному всі зауваження, викривати всі недоліки! Що з цього вийшло? Тільки образи один на одного!

До того ж, зауваження повинні бути завжди бездоганними: точними, добре сформульованими.

Так що, першими кроками на духовному Шляху завжди повинна бути саме робота над собою. Тобто, треба себе аналізувати: наскільки я відповідаю тому еталону, який пропонує нам Бог? І це — справа не на один вечір!

Особисто я тому роки присвятив: вивчав святі книги, в тому числі, перечитував багато разів Новий Завіт... Я робив виписки, позначки на полях різними кольорами про найважливіше. Одним кольором — те, що мені якраз зараз потрібно змінити в собі. Потім — через деякий час іншим кольором — те, що не помітив колись і що ще не змінив. Потім — ще якимось кольором щось позначав. З кожним разом все менше і менше залишалося проблем, які потрібно було вирішити в собі.

Не хочу пропонувати, щоб мене всі копіювали. Але зверну увагу на те, що така робота — дуже серйозна! Адже треба не тільки сказати собі про ту чи іншу Божу заповідь: «Так, ось це — правильно! Це — добре!» — і забути про неї. Але потрібно — саме переробляти себе, переробляти себе — як душу! Якісь якості в собі потрібно стерти, щоб вони більше ніколи не виявлялися, покаяння треба застосувати! Інші якості потрібно, навпаки, в собі розвинути!

І ось тоді, коли ми цю роботу над собою провели, — тоді Божественні Вчителі починають нам активно допомагати в подальшому перетворенні душ.

Адже ми всі самі маємо досвід того, що іноді медитація виходить, а іноді «чомусь» — ні. Адже це залежить не тільки від погоди і того, втомилися ми чи не втомилися. Але це залежить і від того, допомагають нам або не допомагають Божественні Вчителі. Від Них — дуже багато залежить! Гідному Своєму учневі Вони допомагають щосили. А про недостойного думають: «Не дай Бог — в такого вляпатися! Тільки адже забруднитися!». (Жартую!)

Підведу короткий підсумок: треба саме працювати над собою! І така робота складається з ряду напрямків: етичного, інтелектуального і психоенергетичного. Всі ці напрямки повинні гармонійно співіснувати. Нічого доброго не вийде, якщо тільки в психоенергетичному аспекті намагатися щось робити!