Ізнанка світу матерії/Моє індіанське втілення Моє індіанське втіленняДжерельце… Я згадала: про це моє ім’я мені недавно говорили Ісус і Марія Магдалина… … То було моє індіанське втілення — те саме, через яке я і зараз настільки небайдуже ставилася до корінних жителів Північної Америки. У мене тоді було жіноче втілення. Будучи ще молодою дівчиною, я любила проводити багато часу, гуляючи по лісах, бігаючи по лісових стежках — назустріч сонцю, назустріч вітру! Моя хода була легка, швидка і безшумна, голос — дзвінкий і радісний, за що мене і назвали Джерельцем. Радість, любов, безтурботність — часто наповнювали моє серце, і я була близька до того, щоб відкрити в собі Бога… Але ось, я бачу картину, як біля красивого мустанга, мого чотириногого друга, на якому я сиджу, зображуючи гордість і неприступність, стоїть гарний сильний чоловік, злегка притримуючи його за поводи… Він щось говорить мені, посміхаючись, — сміливо, самовпевнено… і я піддалася: закохалася «земною» любов'ю, ставши згодом дружиною і матір'ю… І ось — знову картина: я бачу себе жінкою похилого віку, зайнятою пранням в кориті. Навколо — інші жінки різного віку, зайняті тим же домашнім господарством, бігають діти… Я — вже бабуся… І до того часу я вже все головне забула, повністю занурившись в побут… Але, покинувши те тіло і озирнувшись назад на своє прожите життя, мені стало нестерпно боляче… І пам'ять про той біль, про те, що я упустила в тому житті, — залишалася зі мною із втілення до втілення, поки я не опинилася тут…
|
| |||||||||||||||||||||||||
|