Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Знайомство з пеклом

Знайомство з пеклом

— Ми можемо розглядати пекло, як те, що викинуть за межі Бога — Бога в аспекті Абсолюту. Пекло — це «смітник» Еволюційного Процесу.

… Ми опинилися поряд з онкологічним диспансером. Я відразу «стиснулася», не відчуваючи ентузіазму до ближчого знайомства з ним.

— Коли ми раніше працювали за межами своїх тіл, — продовжував Владімір, — то виходили з анахати назад — і там прагнули ставати величезними. Але зараз ми поступимо інакше: вийдемо з «нижнього міхура сприйняття» вгору. Перебуваючи на цьому неприємному негативному місці сили, ми тут легко виявляємо близький пласт чорної грубості. Але входити в нього ні в якому разі не треба: «налипне бруд» цього еону, потім довго доведеться «відмиватися»!

Ну як? — відчуваєш, там щось дуже неприємне?

… Але я поки лише підозріло дивилася в той бік, прикидаючи: як би мені так туди заглянути, щоб не привернути до себе уваги мешканців того еону?

— Ну що? — немає для тебе пекла, чи що?! — спостерігаючи мою невпевненість, серйозно запитав Владімір.

— Я вже колись надивилася на вміст цього еону в своїх «астральних пригодах», — я згадала ці «пригоди»: ті самі, через які колись вперше звернулася до Владіміра. Це були не сни: я цілком реально провалювалася в ті пласти грубості зі страшними сутностями, від яких «кров стигла в жилах». Але я про це нікому не розповідала.

— Пізнання пекла — хоча і без проникнення в нього — принципово важливо для подальшого освоєння тобою твого шляху, — говорив у цей час Владімір. — Тобто, ми можемо вибудувати для себе «вектор шкали багатовимірності»: від пекла — до Обителі Творця, вхід в яку знаходиться в протилежній від пекла стороні, на як би протилежному полюсі.

Я, нарешті, осміліла — і мовчки «підтягнулася» до пекла.

— Заходити туди не треба! — тут же вигукнув Владімір. — Треба відчути лише саме кордон з пеклом! У нього занурюватися не слід ні в якому разі! Нам необхідно лише знати, що таке пекло, щоб вміти його розпізнавати й уникати.

… Я обережно торкалася пласта пекла, відчуваючи його грубість. Але він мене не лякав, тільки викликав дискомфорт. Не порівняти з тим містичним жахом, що я пережила в тих давнішніх «астральних виходах»!

— Ось подивися, яка ще є цікава ситуація, — продовжив Владімір. — Кастанеда описував якийсь «чорний план», який нібито є єдиний, який володіє силою. Зрозуміло, Хуан Матус говорив йому зовсім не про пекло.

Адже є й інші еони без яскравої світимості, які хтось може теж назвати «чорними». Серед кількох з них — відомий тепер тобі еон протопракріті. В результаті, виникла досить небезпечна плутанина. І я одного разу зустрічався з чоловіком, який іменував себе «просвітленим» лише на тій підставі, що пізнав пекло…

А адже слово просвітлення означає цілком конкретне, зовсім не лише символічне, перетворення індивідуальної свідомості у Світло!

Такі от бувають казуси в середовищі псевдодуховних невігласів!

Що ж стосується розпізнавання чорного еону пекла — і еонів без сильної світності, то адже, наприклад, коли ми вимикаємо світло в своїй кімнаті в темний час доби, там не наступає пекло, там — просто відсутнє освітлення.