Бгаґавад-Ґіта/Бесіда 17. Трояке розділення віри
Бесіда 17.
Трояке розділення віри
Арджуна сказав:
17:1. Який стан тих, які сповнені вірою, але зневажають правила, що обумовлені св. Писаннями? Чи перебувають вони у стані саттви, раджасу або тамасу?
Благословенний сказав:
17:2. Троякою за природою своєю буває віра втіленого: саттвічна, раджастична та тамастична. Слухай про всі три!
17:3. Віра кожного відповідає його сутності. Людина відповідає своїй вірі: яка її віра — така вона і сама.
17:4. Саттвічні уповають на Божественне, раджастичні — на істоти демонічної природи, тамастичні — на мертвих та на нижчих духів.
17:5. Знай, що ті, хто здійснює не обумовлені святими Писаннями жорстокі аскетичні подвиги заради самомилування та водночас з гордості, ті, хто одержимі статевою пристрастю, прихильностями та насильством,
17:6. нерозумні, які ушкоджують елементи, з яких складаються їхні тіла, а отже й Мене, бо перебуваю всередині їхніх тіл, — знай, що їхні рішення демонічні!
17:7. Також і їжа, приємна для кожного, буває трьох видів, так само як і жертва, як аскетичні подвиги та дарунки. Почуй від Мене, чим вони різняться!
17:8. Їжа, від якої зростає довголіття, з’являється сила, здоров’я, життєрадісність і ясність настрою, — соковита, масляниста, живильна та смачна — та їжа шанується саттвічними.
17:9. Пристрасні жадають їжі гіркої, кислої, солоної, занадто перченої, збудливої, сухої та гарячої, тобто тієї, що спричинює горе, страждання, хвороби.
17:10. Зіпсована, несмачна, смердюча, гнила, із відходів, а також брудна їжа до вподоби тамастичним.
17:11. Жертва, принесена людиною без думки про винагороду, згідно із св. Писанням, із твердою впевненістю, що це є обов’язок, — така жертва саттвічна.
17:12. Жертва, принесена з думкою про винагороду, а також для самовдоволення, — знай, що така жертва йде від раджасу!
17:13. Жертва, що не відповідає релігійним настановам, вчинена без потреби нагодувати нужденних, без священних слів, без щедрості, без віри, — така жертва називається тамастичною.
17:14. Шанування, що віддане Божественному, брахманам, учителям та мудрецям, чистота, простота, помірність і неушкодження (тілу) — такий аскетизм тіла.
17:15. Слово, що не викликає невдоволення, правдиве, приємне та корисне, а також повторення священних текстів — такий аскетизм мови.
17:16. Ясність думки, смиренномудрість, небагатослівність, контроль над думками, до всіх дружелюбність, а також природність життя — такий аскетизм розуму.
17:17. Цей троякий аскетизм, якщо він здійснюється людьми врівноваженими, сповненими найглибшої віри, без думок про винагороду, — такий аскетизм вважається саттвічним.
17:18. Заради пошани, честі та слави, а також з гордістю вчинений аскетизм — за природою своєю раджастичний, нестійкий, неміцний.
17:19. Аскетизм, чинений під впливом омани, із самокатуванням або з метою згубити іншого, — такий аскетизм за природою своєю тамастичний.
17:20. Той дарунок, що дається без думки про віддачу, з почуття обов’язку, в належний час і в належному місці, гідній людині, — такий дарунок вважається саттвічним.
17:21. Те, що дається з думкою про віддачу або про винагороду, з жалем, — такий дарунок іменується раджастичним.
17:22. Дарунок, що дається в неналежному місці, в неналежний час, людям, які того не варті, без шани, з презирством, — такий дарунок тамастичний.
17:23. «АУМ — ТАТ — САТ» — таке трояке визначення Брахмана у Ведах, що за давніх часів також використовувалося при жертвоприношеннях.
17:24. Тому словом «АУМ» ті, хто знає Брахмана, починають справи жертовності та акти самоприборкання, як обумовлюють св. Писання.
17:25. Коли без думок про винагороду здійснюють різні пожертвування та очищувальні акти самоприборкання, а також приносять саттвічні дарунки ті, хто прагне до Звільнення, — тоді це виконується зі словом «ТАТ».
17:26. Слово «САТ» вживається для позначення істинної реальності та блага, а також праведних діянь, о Партхо.
17:27. І постійно у жертовності, самоприборканні та добродійності теж вимовляється «САТ». І самі дії, що при цьому призначені, теж позначаються словом «САТ».
17:28. А те, що здійснюється без віри, — чи то жертва, милостиня, подвиг чи щось інше — є «АСАТ», тобто «НІЩО» — і тут, і після смерті!
Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, сповідує сімнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:
Трояке розділення віри.
Книга в PDF