Бесіда 2.
Санкх’я-йога
Санджая сказав:
2:1. Йому, охопленому скорботою, з очами повними сліз, переможений розпачом, Мадхусудана мовив:
2:2. Звідки напав на тебе у хвилину небезпеки цей ганебний, не вартий арійця розпач, що зачиняє ворота раю, о Арджуно?
2:3. Не піддавайся слабкості, о Партхо! Обтрусивши нікчемну малодушність, піднесися духом, Парантапо!
Арджуна сказав:
2:4. О Мадхусудано! Як я спрямую стріли на Бхішму та на Дрону — на тих, що гідні глибокої поваги, о Переможець ворогів?
2:5. Воістину, краще харчуватися милостинею як жебрак, ніж убивати цих великих гуру! Убивши цих вельмишановних гуру, я буду їсти їжу, окроплену їхньою кров’ю!
2:6. І не знаю, що ліпше для нас: бути переможеними або перемогти тих, що стоять проти нас — синів Дхрітараштри, зі смертю яких ми й самі втратимо бажання жити!
2:7. Із серцем, пронизаним тугою, із затьмареним розумом, — я більше не бачу свого обов’язку. Молю Тебе: скажи однозначно — що краще? Я — Твій учень , який благає Тебе, — навчи мене!
2:8. Не бачу я, щоб пекучу тугу, яка обпалила мої почуття, згасило досягнення найвищої влади на Землі або навіть панування над богами!
Санджая сказав:
2:9. Звернувшись із цими словами до Хрішікеші, Гудакеша, знищувач ворогів, сказав: «Я не буду боротись», — і замовк.
2:10. Стоячи посеред двох військ, з посмішкою звернувшись до переможеного розпачем, Хрішікеша мовив:
2:11. Ти вболіваєш за те, за що не варто вболівати, хоча і говориш слова мудрості. Але мудрі не оплакують ні живих, ні мертвих!
2:12. Адже, воістину, не було часів, коли Я, або ти, або ці володарі землі не існували; воістину, не перестанемо існувати ми і в майбутньому.
2:13. Подібно до того, як той, хто в тілі живе, переживає дитинство, зрілість і старість, — так само він залишає одне тіло та переходить у інше. Сильний за це не вболіває.
2:14. Зіткнення з матерією, о Каунтею, кидає в холод і в жар, завдає насолоджень і страждань: ці відчуття — швидкоплинні, вони наповнюють і зникають. Витримуй їх мужньо, о Бхарато!
2:15. Той, кого вони не мучать, о кращий з людей, хто врівноважений та стійкий в радості та горі, — той здатний досягти Безсмертя.
2:16. Знай, що в тимчасового, тлінного — немає істинного буття; а у вічного, незмінного — не буває небуття! Все це розрізняють ті, хто проникнули у суть речей та бачать істину.
2:17. І запам’ятай, що нікому ніколи не зруйнувати Того, Ким пронизане все буття! І ніколи не заподіяти смерті Йому! Це Вічне та Незмінне — нікому не підвладне!
2:18. Змінюються лише тіла будь-якого втілюваного. Але сам він — вічний, не руйнується. Тому — борися, о Бхарато!
2:19. Той, хто думає, що він може вбити, і той, хто думає, що вбити можуть його, — обоє помиляються однаково! Людина не може ні вбити, ні бути убитою!
2:20. Вона не виникає та не зникає; отримавши буття, вона не перестає існувати. Будучи безсмертною душею, вона взагалі не гине, коли вбивають її тіло!
2:21. Хто знає, що людина не зникає, це — вічна, безсмертна душа, — як може той вбити, о Партхо, чи бути вбитим?
2:22. Подібно до того, як людина, скинувши зношений одяг, одягає новий, — так залишає вона зношені тіла та набуває нові.
2:23. Зброя не розсікає її, вогонь не палить, вода не мочить, вітер не висушує.
2:24. Адже не можна ні розсікти, ні спалити, ні зволожити, ні висушити того — який не розсікається, не спалюється, не намокає, не висихає.
2:25. Його — невтіленого — називають непроявленим, безформним, який не може бути ушкодженим. Знаючи це, ти не повинен переживати!
2:26. Якби ти навіть вважав його тим, хто вічно народжується та помирає, — та навіть тоді, о могутньоозброєний, ти не повинен перейматися!
2:27. Воістину, смерть призначена для того, хто народився, а народження неминуче для померлого. Тим, що має бути, — не переймайся!
2:28. Не проявлені істоти до матеріального прояву, не проявлені — після, але проявлені лише наполовину, о Бхарато! Для чого засмучуватися?
2:29. Одні шанують душу як диво, інші говорять про неї, як про диво, а є й такі, які, навіть довідавшись про неї, не можуть зрозуміти, що це означає.
2:30. Втілений ніколи не може бути вбитий, о Бхарато! І тому, не бідкайся про жодне убите створіння!
2:31. І, дивлячись на свою власну дхарму, ти не повинен вагатися, о Арджуно: воістину, для кшатрія немає нічого бажанішого, ніж праведна війна!
2:32. Щасливі, о Бхарато, ті кшатрії, яким випадає на долю така битва; вона подібна до прочинених воріт у Небеса!
2:33. Але якщо тепер ти не вступиш у цей праведний бій, відкинувши свою дхарму та свою честь, то ти візьмеш на себе гріх.
2:34. І всі живі довідаються про твою вічну ганьбу. А для славного ганьба — гірше смерті!
2:35. Великі ватажки на колісницях подумають, що страх змусив тебе бігти з поля бою. І ти, кого вони так високо шанували, станеш для них тим, кого зневажають.
2:36. Багато негідних слів скажуть твої вороги, осуджуючи тебе та твою доблесть. Що може бути болючішим?
2:37. Вбитий — ти потрапиш до раю; переможець — ти насолодишся Землею. Повстань же, о Каунтею, та будь готовий до боротьби!
2:38. Визнавши однаковими радість та скорботу, досягнення та невдачу, перемогу та поразку, — вступи у битву! Так гріха ти уникнеш!
2:39. Я повідав тобі зараз вчення санкх’ї про свідомість; а тепер послухай, як це можна пізнати за допомогою буддхі-йоги. О Партхо, буддхі-йога — це засіб, за допомогою якого ти зможеш розірвати кайдани карми!
2:40. На шляху цієї йоги не буває втрат. Навіть незначне просування цим шляхом рятує від великих небезпек.
2:41. Воля рішучого спрямована до цієї мети; спонукання ж нерішучого розгалужуються безмежно, о радість Куру!
2:42. Квітчасті промови немудрих, які тримаються букви Вед, о Партхо; вони кажуть: «Поза цим — немає нічого іншого!»
2:43. Їхні уми сповнені бажань, вища мета їхня — рай, їхня турбота — гарне перевтілення, всі їхні дії та обряди спрямовані лише до досягнення задоволення та влади.
2:44. Для тих, хто прив’язаний до втіх і влади, хто обмежений цим, — для них недоступна рішуча воля, твердо спрямована до Самадхі!
2:45. Веди повчають про три гуни; піднімися над ними, о Арджуно! Будь вільний від подвійності, постійно перебувай у гармонії, будь байдужим до володіння земним, закріпившись у Атмані!
2:46. Для людини, що пізнала Брахмана, Веди не корисніші, ніж малий ставок на місцевості, яка затоплена водою!
2:47. Дивись лише на справу, а не на вигоду від неї. Хай не буде спонуканням твоїм — вигода від діяльності! І бездіяльності не віддавайся!
2:48. Відмовляючись від прихильності до нагороди за свою діяльність, будь однаково урівноваженим в успіхах та невдачах, о Джананджаю! Урівноваженістю характеризується йога!
2:49. Відкидаючи повсякчас непотрібну діяльність — буддхі-йогою, о Джананджаю, навчися керувати собою, як свідомістю. Нещасні ті, хто діє лише заради нагороди за свою діяльність!
2:50. Той, хто занурений у роботу зі свідомістю, не набуває більше добрих чи недобрих кармічних наслідків своєї діяльності. Віддайся ж йозі! Йога є мистецтвом діяльності!
2:51. Мудреці, що присвятили себе роботі із свідомістю, звільняються від закону карми та від необхідності народжуватися знову, досягаючи повного звільнення від страждань!
2:52. Коли ти — як свідомість — звільнишся від тенет ілюзії, ти досягнеш байдужності до того, що чув, і до того, що почуєш.
2:53. Коли ти вийдеш із зачарованості Ведами та закріпишся в спокої Самадхі, тоді ти досягнеш Йоги.
Арджуна сказав:
2:54. Що є ознакою тієї людини, чиї думки спокійні, яка утвердилася в Самадхі, о Кешаво? Як говорить вона, як ходить і як сидить?
Благословенний сказав:
2:55. Коли людина відмовилась від усіх чуттєвих прагнень, о Партхо, та, заглибившись в Атман, знайшла задоволення в Атмані, тоді вона називається стійкою в мудрості.
2:56. Той, чий розум спокійний серед скорботи, безпристрасний серед насолод, страху та гніву, — той, хто непохитний у цьому, іменується муні.
2:57. Той, хто ні до чого земного не прив’язаний, хто, зустрічаючи приємне та неприємне, не радіє і не ненавидить, — той утвердився в істинному знанні.
2:58. Коли, подібно черепасі, яка втягує в себе свої ноги та голову, вона відриває свої індрії від земних об’єктів, — тоді вона досягла істинного розуміння.
2:59. Від об’єктів почуттів, але не від смаку до них, звільняється той, хто, став на шлях відчуженості; але і смак до них зникає у того, хто пізнав Найвище!
2:60. О Каунтею! Збуджені індрії захоплюють розум навіть проникливої людини, яка намагається керувати ними!
2:61. Приборкавши всі індрії, нехай вона увійде в гармонію, поставивши собі за Найвищу Мету — Мене! Бо розуміння лише у того істинне, хто володіє своїми індріями!
2:62. Якщо повертатися подумки до земних об’єктів — то проти волі відроджується прихильність до них. Від прив’язаності народжується бажання цілком володіти ними, а від неможливості задовольнити такі бажання — виникає гнів.
2:63. Від гніву відбувається повне перекручування сприйняття. Від перекручування сприйняття — втрата пам’яті. Від втрати пам’яті — втрата енергії свідомості. Втрачаючи енергію свідомості, людина деградує.
2:64. Але той, хто переміг свої індрії, та той, хто відмовився від потягів і неприязні, який віддав себе Атману — знаходить внутрішню чистоту!
2:65. По досягненні цієї чистоти настає кінець усім стражданням. У того, хто набув такої чистоти, дуже швидко зміцнюється свідомість.
2:66. Не може бути розвиненою свідомість у незібраної людини, та немає для неї щастя та спокою. А без цього блаженство хіба можливе?
2:67. У людини, що поступається натиску пристрастей, втрачається розум — так, як човен здуває буря!
2:68. Тому, о могутньоозброєний, у того, чиї індрії зовсім відвернені від земних об’єктів, — розуміння в того істинне!
2:69. Те, що ніч для всіх, для мудрого є час пильнувань. Коли ж всі інші не сплять, тоді наступає ніч для далекоглядного муні.
2:70. Якщо людина не збуджується від чуттєвих бажань, подібно тому, як океан не розбурхується ріками, що впадають у нього, — то така людина знаходить спокій. І спокою не досягне той, хто прагне задовольняти свої бажання.
2:71. Хто в такій мірі зрікся від бажань і йде вперед, вільний від пристрастей, вигоди, самості, — тільки той знаходить спокій!
2:72. Таким є стан Брахмана, о Партхо! Хто набув цього стану — не помиляється. І хто досягає його хоча б у свою смертну годину — той знаходить Нірвану Брахмана.
Так у славетних упанішадах благословенної Бхаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Вчення йоги, сповідує друга бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:
Санкх’я-йога.
Book in PDF