Бгаґавад-Ґіта/Бесіда 1. Розпач Арджуни Бесіда 1. Розпач АрджуниДхрітараштра сказав: 1:1. На полі Дхарми, на святому полі Куру ті, що зібралися разом, палають жадобою битися, спрагло жадають боротися; що ж роблять мої* і сини Панду, о Санджаю*? Санджая сказав: 1:2. Побачивши рать Пандавів, яка вишиковується, раджа Дурьодхана підійшов до свого гуру Дроні й сказав: 1:3. Дивися, о вчителю, яке могутнє військо синів Панду зібрав син Друпади, твій мудрий учень! 1:4. Це — богатирі, могутні стрільці, Бхімі та Арджуні рівні в бої: Ююдхана, Вірата та Друпада, що править великою колісницею, 1:5. Дхріштакету, Чекітана, хоробрий раджа Кеші Пуруджит та Кунтібходжа і Шайвія, бики серед людей, 1:6. сильний Юдхаманью, безстрашний Уттамоджа, син Саубхадри, сини Друпади — всі на великих колісницях. 1:7. Знай же й наших вождів, о вищий із двічінарождених*, ватажків мого війська, — дізнайся їхні імена: 1:8. ти, пане, і Бхішма, і звитяжні Карна та Кріпа, а також Ашватхаман, Вікарна, і син Саумадатти, 1:9. і багато інших героїв, котрі жертвують життями заради мене, — різноманітно озброєні, всі — досвідчені бійці. 1:10. Недостатньою видається мені наша ратна сила, хоча й скеровує її Бхішма; і достатньою бачиться їхня сила, хоча і перебуває вона на чолі Бхіми. 1:11. Нехай же всі, що стоять у своїх рядах відповідно до своїх військ, і ви, ватажки, — нехай всі охороняють Бхішму. 1:12. Щоби підбадьорити його, старший з Куру, гідний Бхішма, затрубив у свою раковину, що зазвучала як лева ревіння. 1:13. Одразу ж у відповідь загриміли раковини і литаври, барабани і роги, і грізний грім од них був. 1:14. Тоді, стоячи на своїй великій колісниці, запряженій білими кіньми, Мадхава* і Пандава* затрубили у свої божественні раковини. 1:15. Хрішікеша* затрубив у Панчаджанію і Джананджая — у Девадатту*, а безстрашний у подвигах своїх Врікодара затрубив у свій ріг. 1:16. Цар Юдхіштіра, син Кунті, сурмив в Анантавіджаю, Накула — у Сухошу, а Сахадева — в Маніпушпаку. 1:17. І Кешія, великий стрілець, і Шикханді, могутній воїн на колісниці, і непереможні Дхріштадіюмна, Вірата, Сатьякі, 1:18. і Друпада і сини його, і син Саубхадри, могутньо озброєний, — всі з усіх боків сурмлять у свої раковини, о володарю Землі! 1:19. Це жахливе ревіння потрясає серця синів Дхрітараштри, громом наповнюючи небо та землю. 1:20. Тоді, побачивши синів Дхрітараштри, що готуються до бою, Пандава, на шоломі якого зображена мавпа, підняв свій лук. 1:21. І промовив таке слово, звертаючись до Хрішікеші, Володаря Землі: 1:22. Серед двох військ — моя колісниця, о Непорушний; я бачу ратників, які зібралися тут, готовими до бою, і з ними я повинен боротись у цій важкій битві; 1:23. я бачу тут тих, хто нестерпно жадає вдовольнити лукавого сина Дхрітараштри. Санджая сказав: 1:24. Почувши ці слова Арджуни, о Бхарато, Хрішікеша зупинив пречудову їхню колісницю посередині обох військ 1:25. і, вказуючи на Бхішму, Дрону й усіх правителів землі, сказав: о Партхо, дивися на цих Куру, що зібралися разом! 1:26. Тоді Партха побачив батьків і дідів, гуру, дядьків, двоюрідних братів, синів і онуків, друзів, які стояли один супроти одного 1:27. тестів і товаришів давніх, розведених по ворожих ратях. Бачачи всіх цих родичів, що вишиковуються, Каунтея, охоплений глибокою жалістю, зі скорботою промовив: 1:28. О Крішно, бачачи моїх рідних, які вишиковуються, пломеніючи од жаги бою, 1:29. ноги мої підкошуються й горло моє пересихає, моє тіло тремтить і волосся стає дибки, 1:30. Гандива* випадає з моїх рук, і вся шкіра моя палає; не в силі я стояти, і голова обертом йде! 1:31. І бачу я зловісні знамення, о Кешаво! І не передбачаю я ніякого добра од цієї братовбивчої війни! 1:32. Не бажаю я перемоги, о Крішно, ні царства, ні насолод! Ні до чого нам царство! О Говіндо! До чого насолода або й саме життя? 1:33. Ті, кому ми бажаємо царства, щастя, насолоди, — вони стоять тут, готові до бою, бо зреклися життя і багатства, — 1:34. учителі, батьки, сини та діди, дядьки, тесті, онуки, шуряки та інші родичі. 1:35. Не хочу я вбивати їх, навіть якби й сам бути убитий, о Мадхусудано! Не хочу, навіть якби це дало мені владу над трьома світами*! Як же зважитися на це заради влади земної? 1:36. Яке може бути для нас задоволення в убивстві цих синів Дхрітараштри, о Джанардано? Великий гріх заподіємо ми, вбивши цих заколотників. 1:37. Не повинні ми убивати синів Дхрітараштри, родичів наших! Убивши рідних своїх, як зможемо ми щасливими бути, о Мадхаво? 1:38. Якщо у полоні пристрасті їхні уми не бачать зла в руйнуванні сімейного начала й не бачать злочину у ворожнечі до друзів, 1:39. то чому ж нам, бачачи зло в такому руйнуванні, не зрозуміти і не відвернути цей гріх, о Джанардано? 1:40. З руйнуванням роду гинуть одвічні родинні звичаї; зі знищенням порядку беззаконня поглинає весь рід; 1:41. З воцарінням беззаконня, о Крішно, розбещуються жінки роду; від розбещення дружин, о Варшнею, виникає змішення варн! 1:42. Змішення ж це готує пекло вбивцям роду і самому родові, бо ж предки їхні знемагають од нестачі жертвоприношень рису і води. 1:43. Гріхом цих убивць, що вчинили змішення варн, знищуються древні родові і кастові порядки! 1:44. А ті, хто знищив родові порядки, вічно перебуватимуть у пеклі, о Джанардано! Так чули ми. 1:45. На жаль! З бажання володіти царством ми готові вчинити великий гріх: ми готові вбити своїх повсталих родичів. 1:46. Якби мене, беззбройного і неопірного, озброєні сини Дхрітараштри вбили в бою, мені легше було б! Санджая сказав: 1:47. Сказавши це на бойовищі, Арджуна опустився на сидіння колісниці, охоплений скорботою. Він кинув лук і стріли. Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, гласить перша бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована: Розпач Арджуни.
|
| |||||||||||||||||||||||||
|