Аріадна/Розділ вісімнадцятий: Олімпіада
Розділ вісімнадцятий:
Олімпіада
Закінчилась підготовка та настав час від'їзду на Олімпіаду учасників змагань.
Скульптор Нев, хоч він був поки що лише кандидатом в учні Школи, теж вирушив разом із піфагорійцями на Олімпіаду, щоб робити ескізи для майбутніх своїх творів.
Проводи були дуже урочистими. Багато жителів Кротону теж прийшли на пристань, щоб побачити човни, що відпливали в Еліду, та побажати успіхів учасникам змагань. Лунали урочисті промови та музика.
… Після відбуття всіх учасників, Аріадна та Ференіка, опинилися немов у якійсь паузі. Численні турботи про гостей, які довго займали весь час, були закінчені.
* * *
Очікування повернення учасників Олімпіади було тривалим.
Олімпійським змаганням традиційно передували довгі церемонії, реєстрація всіх атлетів, клятви, які вони мали принести, вибір суддів.
Та й після змагань була низка свят, нагороджень, вистав та урочистих промов.
… В учнів, що залишалися в Школі, був чудовий час для того, щоб підвести підсумки свого власного навчання. Це було одне із правил життя, рекомендоване Піфагором. Потрібно було, згадавши все виконане та не виконане, зробити перегляд і поставити перед собою нові завдання. Такі дії наповнювали життя піфагорійців усвідомленістю. Це дозволяло бачити прогрес у розвитку та ясно помічати те, що слід змінити та покращити в собі.
Розуміння піфагорійцями того, що саме перед Божественною Свідомістю протікає все, що відбувається з ними, що все в їхньому житті відомо Богові, — привчало завжди брати на себе відповідальність за свої думки та діяння.
Подібне підведення підсумків рекомендувалося не лише перед сном у кожен прожитий день, а й на значно більші проміжки часу, що відміряють свого роду етапи, пройдені душею. Таке переглядання — разом із Богом — уже досягнутого у духовному розвитку та у справах служіння, а також розуміння нових завдань на майбутнє — входило до звички гармонійного та чистого життя. Бог, як Свідок всього, що відбувається, починав сприйматися як Головна Складова постійної усвідомленості життя в Єдності з Цілим.
… Для Аріадни та Ференіки багато що змінилося останнім часом. Дещо важливе із цього подруги обговорювали між собою. Незважаючи на те, що вони були дуже різні і за характерами, і по просуванню в духовному житті, їх такі бесіди на протязі багатьох років допомагали обом в усвідомленні всього, що відбувається з ними.
Довірча розмова, доброзичливий погляд із боку близької людини — у Школі такий аспект дружби між учнями вважався дуже корисним.
Але порожні балачки, до яких іноді схильні люди, зрозуміло, не віталися.
Ференіка поділилася з Аріадною своїми планами:
— Ми з Невом хочемо стати сім'єю. Тепер я, мабуть, не зможу так повно займатися духовними практиками… Як ти гадаєш, Піфагор буде незадоволений таким моїм рішенням?
— Гадаю, він схвалить ваш вибір. Ти зможеш допомагати Неву освоювати те, що ти вже знаєш, і це допоможе в духовному просуванні і йому, і тобі. А чи стане твоє духовне життя більш інтенсивним або все буде відпущено на самоплив — це залежить тільки від те́бе самої!
— А ти і Гамількар? Адже я бачу, що й між вами щось є?
— Поки не знаю, Ференіко… Ми майже не розмовляли з ним про це. Все, що відбувається, воно реальне в тому Божественному просторі, де не обов'язково бути тілами поряд… Правда, він казав мені, що був би радий, якби я поїхала разом з ним до Карфагену. Але, можливо, саме тут я буду потрібніша для Школи. Я знаю, що вже в багатьох минулих життях була доброю дружиною та матір'ю, і мені, як душі, зовсім не обов'язково набувати досвіду сімейного життя знову. Але кохання — воно таке чарівне та багатоаспектне! А з Гамількаром — те, що ми відчуваємо, завжди з'єднується з Любов'ю Божественною в Одне Неподільне Ціле… Мені не передати це словами!
Піфагор сказав мені вчора, що відпустить мене з Гамількаром, якщо я сама цього забажаю. Мені поки що складно зробити вибір, зрозуміти: де — мої особисті емоції, а де — Божественна Воля? Але, якщо я все ж таки поїду, то дім залишу тобі. І всі обов'язки щодо прийому гостей будуть тоді вашою турботою з Невом. Ти погодишся?
— Так. Але як же мені не вистачатиме тебе, подруго!
… Аріадна та Ференіка обійнялися.
* * *
Повернення олімпійців було ще більш урочистим та радісним, ніж проводи. Прибулих учасників з Олімпіади зустрічали майже всі жителі Кротону, а не тільки піфагорійці. Переможців ігор вшановували — як великих героїв!
У самій Школі всіх учасників, які здобули перемоги, так і тих, що не стали переможцями, вітали — однаково радісно!
Для всіх учнів Піфагора головним підсумком Олімпіади були не самі перемоги в окремих видах змагань, а те, що знання про Школу тепер розлетяться багатьма містами Еллади. І також нині разом із учасниками змагань прибули нові кандидати в учні, які загорілися бажанням стати частиною піфагорійської співдружності.
Нести людям духовні знання — у цьому була головна мета поїздки на Олімпіаду — і тому переможцями були всі, хто доклав до цього своїх зусиль.
Промови учнів Піфагора виявилися для учасників та глядачів Олімпійських змагань такі цікаві! А приклади поведінки піфагорійців у різних ситуаціях були настільки піднесеними, що у багатьох людей виникало бажання дізнатися більше про Піфагора, про його Школу.
П'ятнадцять кандидатів в учні зважилися — і прибули вже тепер у Кротон. Тут усі вони пройшли співбесіду з Піфагором, і багато хто був прийнятий до Школи!
Серед прийнятих був і скульптор Нев.
Він у подробицях розповідав Аріадні та Ференіці про все, що бачив на Олімпійських іграх.
Однією з найбільш обговорюваних подій на змаганнях був вчинок Гамількара. Він був явним лідером у гонці квадриг і лише незадовго до фінішу притримав коней та дозволив виграти юнакові, який цього палко бажав. Цей юнак знатного походження був не тільки візником, а й власником колісниці. І він мріяв про перемогу.
Цей юнак легко міг би стати найкращим серед інших учасників перегонів — і лише Гамількар впевнено випереджав його. Цей юнак не міг не помітити дій Гамількара. Він був такий вражений його вчинком, готовністю подарувати іншому славу переможця, що після змагань багато розмовляв і з ним, і з іншими піфагорійцями. І ось тепер цей юнак приїхав з-поміж багатьох кандидатів — з бажанням стати учнем Піфагора. І його було прийнято!
Ще захопив Нева видатний епізод перемоги у змаганнях боротьби молодого піфагорійця Ескендіра. Цей стрункий юнак, досить тендітний, по зовнішній статурі, став переможцем у всіх поєдинках з іншими атлетами, які мали сильні треновані м'язи та великі тіла. Цього юнака не хотіли навіть допускати до змагань, але, в результаті, він вийшов переможцем і виявив таку силу душі та вміння володіти тілом, які набагато перевершували тілесну міць інших.
Нев також показував свої малюнки, розповідав про інші види змагань та переказував у подробицях багато промов, що був свідком.
* * *
Наблизився час повернення додому всіх тих, хто мешкав не в Кротоні. Від'їжджав також Константінос — задля створення нової філії Школи.
… Аріадна та Гамількар йшли берегом моря. Блакитні хвилі пестили берег. Чайки ширяли над простором. Квітучі дерева м'яким ароматом наповнювали повітря.
Гамількар сказав:
— Там у мене в Карфагені все не так просто, як тут… Греків фінікійці не люблять і всіма силами створюють супротив грецькому впливу. Місцеві релігійні вірування там значно жорстокіші, ніж культи поклоніння тут, у грецьких полісах. Раді старійшин, якій належить управління і містом, і країною, не подобається те, що ми робимо в нашій невеликій філії. Ситуація протилежна тій, що існує тут, у Кротоні, де влада цілком лояльна до Школи та багато в чому підтримує Піфагора. Вони навіть іноді дотримуються його порад.
Жерці Ваал Хамона теж недолюблюють мене та використовують будь-які можливості, щоб перешкоджати поширенню чистоти істинних Знань. Нас там оточує вельми ворожа ситуація та навіть зберігається небезпека відкритого нападу. Тобі треба добре подумати, перш ніж зважитися на від'їзд.
Багато моїх учнів, навпаки, захотіли залишитися тут, у Кротоні, та продовжувати навчання у самого Піфагора. Тому мені та тим небагатьом, хто зі мною, доведеться починати там майже з самого початку.
… Аріадна підвела очі та зустрілася поглядом з Гамількаром:
— Значить, моя допомога там буде потрібна тобі та Богові! Це дає мені рішучість слідувати за тобою!