---

Аріадна/Розділ перший: Подруги

---

Я – Піфагор – знову відкриваю Свою Школу на Землі!

Тут і тепер, і з вашою допомогою,

Мої друзі, — цьому покладено початок!

Хотів би Я привернути увагу молоді

до Законів буття та до сенсу життя!

Хотів би до Мудрості – любов привити!

І красу Землі прославити!

Хотів би звичаї Доброти зробити

основою життя для спільноти людей!

І в світ Божественних Любові,

Спокою та Блаженства відкрити — для тих,

хто спрямовується сильно, — навстіж двері!

(Піфагор. В: «Класика духовної філософії та сучасність»)

Розділ перший:
Подруги

Аріадна прийняла ванну. Рабині намастили її тіло пахощами та дорогими оліями, розчесали її розкішне волосся. Одягнена у вбрання з тонкої дорогої тканини, з вишивкою золотою ниткою по краю, вона була, як саме втілення вишуканості.

Вона підійшла до срібного дзеркала, яке у всій красі відобразило надзвичайно осяйну красу її тіла.

Одна з рабинь — з низьким поклоном — подала скриньку з прикрасами. З багатьох дорогих вишуканих виробів Аріадна взяла лише тонкої роботи діадему. Вона поправила волосся та скріпила його цією прикрасою у вигляді золотої гілочки з перлинами.

Аріадна жестом наказала рабині піти.

Що ще потрібно тобі? — подумки, розмовляючи сама з собою, своє відображення в дзеркалі запитала Аріадна.

Вишукана розкіш будинку, прикраси, вбрання…

Багатство, подароване батьком, було велике. Батько та мати тепер живуть у Афінах і не дошкуляють їй своїм батьківським піклуванням. Найкрасивіші та найбагатші женихи просять її руки, і вона сама може вибирати…

Думки текли плавно, продовжувався ніби діалог з прекрасним відображенням, яке Аріадна бачила у дзеркалі:

Чого ще ти хочеш? Заміжжя? Діти? Варто лише вибрати одного з шанувальників — і це стане реальністю.

Чого ж не вистачає тобі?

Доля ніжно приголубила, наче тепле море. Чому ж така порожнеча всередині?

Чи треба зрозуміти – навіщо все це?

Пройде ще десяток або два десятки років — і краса зів'яне. Що ж лишиться тоді? Що буде з цією прекрасною Аріадною?

Аріадна відігнала думки про старість і смерть.

Сьогодні вона чекала на свою подругу Ференіку, яка обіцяла її відвідати.

* * *

Ференіка, красуня з вогняно-рудим хвилястим волоссям, ніби влетіла в будинок Аріадни та внесла в навколишній простір всю невгамовну жвавість своєї натури, захоплені та здивовані вигуки, дзвінкий сміх.

Подруги ніжно обійнялися. Вишукане частування супроводжувало та насолоджувало їхню бесіду. Вони довго обговорювали женихів Аріадни, але нікому так і не віддали перевагу.

Аріадна зітхнула:

— Все це добре, але серце не горить любов'ю до жодного з них… І ось — заміжжя, народження дітей, а після старість, смерть? Навіщо все це?! Навіщо має зів'янути та зійти в могилу краса?! Навіщо вона цвіла? Повинне ж бути в житті призначення! — Аріадна нарешті висловила вголос усі думки, що затьмарювали сьогодні її ранок.

— Ти думаєш, як філософ. Ти чула вже це слово, що означає мудреця, який мудрість полюбив понад усе? Ти вже бувала на його виступах? І промови його чула?

— Ти — про кого?

— То ти не чула про Піфагора? Він тут — нещодавно. І — організовує школу для морального виховання молоді або щось таке. Промови, які він промовляє, багатьох захоплюють! І кажуть, що він гарний, як Аполлон. І — володіє силою Зевса!

Розповідають, що він — володар Божественного Знання, отриманого згори! Може — від самих Богів!

І кажуть, він тому зветься Піфагором, що Піфія в Дельфійському храмі ще до його народження вже передбачила його батькам велику долю їхнього сина!

Ще таке говорять, що він у Єгипті став жерцем. І — вивчав магію та математику халдеїв у Вавилоні. А нині, він вирішив розказувати про те, що знає, — людям відкрито.

І завтра він теж виступає! Ти можеш поїхати та послухати його промову! Тим більше, що всі варті уваги чоловіки там теж будуть! І ти зможеш сяяти своєю красою!

— А ти — поїдеш?

— Ні… Я там помру від нудьги! Я не схожа на тебе та міркування про призначення життя мене затягують у сон. Я жити хочу, а зовсім не міркувати про сенс життя!

Якщо молодість і краса зараз у мені сяють — я цим насолодитися хочу сповна, не думаючи про старість і смерть!

Ну, я прощаюсь! Чекає мене тепер мій полум'яний шанувальник! І сьогодні ми розважатимемося з ним всю ніч до ранку! Я не готова змінити це побачення — на промови кращого з мудреців! Ти мені потім розкажеш про цього Піфагора!

Пробач, подруго, але я — така! До зустрічі, дорога!