---

Аріадна/Розділ чотирнадцятий: Приїзд Гамількара

---

Розділ чотирнадцятий:
Приїзд Гамількара

Приїзд Гамількара перетворився на свято для всіх учнів Школи.

Спочатку і сам Піфагор, і всі охочі вийшли до моря та спостерігали наближення обох човнів із гостями.

Гостей, що зійшли на берег, урочисто вітали!

… Гамількар та його учні зупинились у будинку Аріадни. Для неї це було дуже приємною несподіванкою: адже багато хто припускав, що він весь час буде поряд із Піфагором. Але так було вирішено разом Піфагором і Гамількаром. Можливо, причиною цього була розумна зручність для розташування всіх гостей, а можливо, були й ще якісь важливі аргументи, про які Аріадна поки не здогадувалася.

Четвірка білих коней, що прибула разом із Гамількаром, була зустрінута досвідченим конюхом, який жив у будинку Аріадни. Він колись був рабом, а потім, після отримання волі, залишився жити в будинку, бо йому не було куди повертатися.

Аріадна від початку підготовки до Олімпіади — з турботою та увагою спостерігала за всіма гостями. І навіть, іноді вона шукала того кандидата, який міг би заволодіти серцем Ференіки.

І ось — це сталося! Разом із учнями Гамількара прибув скульптор із Криту, який мріяв побачити Піфагора та створити скульптурну групу, яка зображає мудреця серед учнів. Гамількар, звичайно, вже надихнув його Піфагорійським Вченням. І Нев, таке ім’я скульптора, ще до прибуття в Кротон заочно став послідовником і шанувальником Піфагора.

Коли Нев побачив Ференіку, попросив її позувати йому.

І тепер модель та скульптор майже весь вільний час проводили разом.

Енергії розквітаючих любові та захоплення, шанування мудрості та гармонії, сприйняття радості та краси — ширились у просторі. Вони були багаторазово підсилені всією безліччю душ піфагорійців, які відчували такий натхненний підйом від усього, що відбувається в Школі!

Щодня всі збиралися та слухали промови Піфагора. Старші учні проводили бесіди та медитації для всіх бажаючих.

… Після прибуття Гамількара Аріадна опинилася під таким сильним і особливим враженням від гостя, що, перебуваючи з ним поряд, не розуміла, що з нею відбувається.

Вона навіть задумалася: «Невже я закохалася? Здавалося б, таке давно залишилося в минулому, в тих дівочих їх з Ференікою мріях про їхніх перших шанувальників…».

Аріадна давно вже не дивилася на людей, як на чоловіків чи жінок, не оцінювала їх за зовнішньою красою та промовами, але намагалася бачити душі, їхні глибинні стани.

І саме цим Гамількар справляв на неї таке сильне враження. У його присутності в ній спалахувало особливе сяйво душі та відчуття свободи польоту та нестримного щастя! Ніколи раніше не бачила вона у втіленій людині такого поєднання сили та ніжності одночасно.

Завданням Гамількара в цей приїзд до Школи було посвячення готових до цього учнів у початковий етап розвитку сили душі, а також розмови про пізнання можливостей взаємодії сили тілесної та Сили Божественної. Він показував вправи, які активують енергії тіла та душі, що дозволяють знайти їх доторкання та взаємопроникнення. А це дає можливість керувати власним тілом особливим чином, а потім — проводити через підготовлене до цього тіло Божественну Силу.

Багатьом спочатку здавалося, що це можливість управління матерією. Але Гамількар пояснював, що насправді йдеться про управління саме собою-душею.

Він розповідав, що це може бути проявлено не тільки у володінні власним тілом, наприклад, у спортивних змаганнях, а й у віршуванні, музиці, танці, або в отриманні Одкровень.

Багато давалося пояснень для того, щоб могутність не виявилася пасткою для душі, щоб любов і витонченість не могли бути загублені.

Брали участь у практичних заняттях Гамількара, проведених у Школі, зовсім не всі учні Піфагора, а лише ті, кого рекомендував сам Піфагор. Тоді, як у бесідах могли брати участь і ставити запитання всі, хто забажає.

Гамількара слухали з великою увагою.

Він розповідав багато про своє життя, про свій духовний досвід:

— Перш ніж ми говоритимемо про прийоми оволодіння силою душі, мені хотілося б розповісти вам трохи про історію свого життя.

Колись я був жерцем. У ті часи я мріяв про силу, про можливості створення чудес, про чудове здійснення своїх бажань, про пригнічення волі інших людей. І я цьому старанно вчився. Я шукав усі можливі знання про могутність свідомості та жив у переконаності, що досягає успіху тільки той, хто володіє такою силою. Лише в цьому я бачив тоді мету своїх зусиль.

Це була пастка: я потрапив у залежність від власної жадоби до влади над подіями та людьми — за допомогою магічних знань. Мені тоді здавалося, що в цьому й полягає свобода від долі, свобода від тиранії інших людей, які мають велику земну владу.

Що сталося би зі мною, якби я не зустрів Піфагора?

Зараз я ясно бачу, якою катастрофою для душі міг би стати рух у цьому напрямку: у здобутті не витонченої особистої сили!

Адже я, не маючи справжньої мети, навчався магії та пишався як силою тілесною, так і ще більшою силою енергії душі, яка майже не знала ніжності та витонченості.

Тоді я жив з відчуттям власної обраності. Моє честолюбство не знало меж! У своїх мріях я хотів стати подібним до Бога, але я й уявлення не мав про те, що означає бути Богом!

Для багатьох людей оволодіння силою означає можливість робити все, що заманеться.

Але вседозволеність зовсім не є Свобода! І щастя в житті не завоювати особистою силою, якою б великою вона не була! На розуміння цього мені знадобилося багато часу.

… Що ж нам, учням Піфагора, потрібно шукати, опановуючи знання про Силу?

Вважаю, що це мудрість і любов. І саме любов дарує людині мудрість розуміння можливостей застосування спільно особистої сили — та проведення крізь тіло та душу Сили Божественної!

Це дуже важливо, коли людина приймає рішення запросити Бога у своє життя — та жити, та вдосконалюватись далі, відчуваючи себе частинкою прекрасного Божественного Цілого! Тоді поступово приходить і починає дедалі явніше сприйматися Керування від Бога!

… Що таке добро та що таке зло — душа пізнає це довго та важко у багатьох народженнях, стражданнях, смертях, отримуючи відплату за колишні справи… Все це — не покарання від Бога! Все це — уроки, які ведуть до зростання повноцінної, справжньої людяності! І тільки поєднуючи своє життя з Божественним Керуванням, людина починає це усвідомлювати!

Прохання до Бога, до Божественної Всесвідомості, про Керування, про напрямок розвитку мене-душі — в якийсь момент трапилося і в мене. Саме тоді все почало змінюватись і навіть руйнуватися в тодішньому моєму житті. Спочатку я став дуже небажаним для головного жреця храму, в якому я служив, тому що він побачив у мені сильного претендента на його місце головного жреця.

А потім були війна, полон…

Через цю повну руйнацію моїх колишніх цілей та колишнього мене — Бог привів мене до Піфагора та подарував можливість вчитися та сприймати Істину в справжній Чистоті!

Піфагор — як духовний наставник –— унікальний! Він володіє глибиною пізнань одночасно в різних сферах буття. В одній людині поєдналися глибинні знання про кожен із напрямів науки та мистецтва. Піфагор створив їхній синтез у єдиному Вченні про Світобудову!

Зазвичай, для Мудреців, які досягли Просвітлення, властива Досконалість лише в якійсь одній галузі.

І, мабуть, нікому з нас не вдасться навіть у майбутньому охопити такий широкий спектр пізнання на такій же глибині, як це нам показує собою Піфагор!

Особисто я ніколи не мав глибокої схильності до геометрії, астрономії. Так, я був вражений розповідями Піфагора про космос, про будову планет і про найдрібніші частинки Всесвіту! Мені завжди були ближчі медитації та пізнання законів нематеріальних світів та їхнього впливу на світ видимий. А також перетворення тілесних енергій для проведення Божественної Сили в цей світ. І Піфагор, який бачить схильності та здібності кожної душі, допомагає нам сконцентрувати та спрямувати найбільш цінні властивості душі для досягнення Головного: для Злиття з Божественним! Адже саме це є головною метою! А також — служіння благу всіх істот за допомогою тих знань та умінь, які ми опановуємо.

Багато хто зараз звинувачує нас у збереженні нами в таємниці прийомів духовної роботи на вищих ступенях. Також у секретності багатьох духовних практик. Дехто навіть називає нашу Школу місцем для навчання лише обраних.

Але давайте подивимося правді у вічі! Кому потрібні найвищі практичні методи? Навіщо потрібні прийоми роботи із силою свідомості?

Є сумна традиція людства: всі прекрасні відкриття та досягнення використовувати не лише на користь еволюції, а й на шкоду. Майже все, що може послужити прогресу, може бути використано окремими людьми для заподіяння зла.

А духовні знання мають ще більший потенціал, ніж знання матеріальні. Адже для того, щоб нашкодити якійсь людині, можна навіть не перебувати поряд із нею. Можна також вплинути на перебіг різних ситуацій, не будучи видимими для учасників цих ситуацій. Наскільки ж привабливо це для тих людей, які рвуться будь-якими способами до влади та отримують насолоду від заподіяння іншим хвороб та болю!

Ось тому — так ретельно Піфагор підходить до відбору учнів на високі ступені навчання!

Тому ми приділяємо багато часу моральному вдосконаленню.

І кожен із нас неодноразово повинен замислитися над відповідальністю у володінні знаннями та можливостями прояву сили. Ми повинні пам'ятати це та вміти контролювати себе завжди.

… Завтра ми приступимо до вивчення деяких вправ, які допоможуть як такому контролю, так і навчать відчувати простір і істоти, що знаходяться в ньому, так само ясно, як ми звикли відчувати себе. Ми почнемо саме з прийомів розчинення в тиші та чистоті, з прийомів сприйняття Цілого зі стану свідомості, котра стала любов'ю! Адже повнота Злиття можлива лише в досконалій любові!