---

Аріадна/Розділ одинадцятий: Ранкові медитації

---

Розділ одинадцятий:
Ранкові медитації

Будівництво Школи Піфагора, де мешкали тепер усі учні, було завершено.

Тепер Аріадна та її друзі майже весь час перебували разом. А колишній будинок Аріадни використовувався для прийому гостей та проживання тих, хто поки що лише слухав про Вчення та готувався до вступу до лав Піфагорійців.

Майже кожного ранку всі учні Піфагора, зазвичай, зустрічали разом. Схід сонця вітали або співом гімнів, або медитаціями, які були задані Піфагором. Усі сім головних енергетичних центрів у тілах учасників наповнювалися Живим Світлом, зовні подібним до сонячного. Потім потоки Божественного Світла поєднували ці центри.

Богу — Вічному Всесильному Єдиному у взаємозлитій Безлічі Досконалих — оспівувалася подяка та радість, любов і готовність поєднати себе-душу з Його Любов'ю, Мудрістю та Силою.

* * *

Одного дня Аріадна та Ференіка після такого ранкового настроювання прогулювалися берегом моря та розмовляли.

Ференіка, переповнена новими враженнями, говорила Аріадні:

— Спів гімнів, зустріч сонця — як це гарно! Яке це піднесення для душі!

Звуки багатьох голосів об`єднуються та звучать, як єдиний голос! А разом з ним звучить і вся єдина Безмовність Космосу!

Так ясно все стає!

Все є Він — Бог-Творець, єдиний з Його Творінням!

Все створено Творцем!

Все розвивається, бо пробуджує Його Сила!

Все поглинається Ним наприкінці кожного циклу життя — та потім знову відроджується Ним!

У кожній мікрочастинці, у кожному першоелементі горить Його Створюючий Вогонь!

Його Світлові Хвилі охоплюють нас з усіх боків і занурюють у Велике Блаженство!

Ці хвилі змивають мою окремість від Цілого! Я теж є Частина Всього! Я є Частина цієї Божественної Любові!

О! Яка краса! Яка Велич!

Аріадно, подруго мила, не думала я раніше, що таке щастя можна відчувати від розуміння цього! Переживши Єдність — які стали ми піднесено-прекрасні!

Як гадаєш, я теж тепер вже — справжня Богиня?

… Аріадна посміхнулася ласкаво та з розумінням. Потім сказала:

— Маю тобі сказати про важливе, Ференікo.

Ми всі багато разів переживали подібне захоплення, зазнавали екстазу від кожного нашого нового етапу розуміння про Вище Буття, від кожного з наших дотиків до станів Злиття.

Але варто пам'ятати, що гордість легко зростає. І виникає часом бажання підняти себе без міри від того, який прекрасний досвід буття ми отримали в дар від Божественних Душ, або від Піфагора, який навчає нас Божественного буття.

І дуже важливо розділяти те Вище, що є в нас поки що, як наш потенціал, як поступово пізнана нами можливість, — і нас таких, якими ми поки що залишаємося у буденності нашого повсякденного життя.

Якось Піфагор нам розповів про це детально і, думаю, що ще не раз ми будемо торкатися теми витончення душі та контролю наших думок і емоцій. Ми майже всі вже відчували високе блаженство при поєднанні свідомості з Божественним. Але залишатися в цих станах весь час і в них жити — так виходить поки що зовсім не у всіх, бо такий стан ще не став властивістю, якістю нас, як душ.

— Але як не втрачати цієї витонченості душі? Як весь час зберігати цю Єдність із Вищим?

— Саме тому ми й навчаємося щодня!

І перше, що допомагає нам, — це пам'ятати про Бога, про те, що Божественні Душі готові нам допомагати та спрямовувати нас весь час. Але Вони дуже слабко можуть надавати цю допомогу, якщо ми поринаємо в самолюбування або в метушню земних справ, сумнівних бажань і захоплень. За такого нашого стану — Їхня Допомога залишається нами не поміченою та не прийнятою…

— Чому так відбувається? Що на це впливає?

— Піфагор пояснював нам, що наші емоції, наші думки, наше оточення, усі люди, з якими ми спілкуємося, та навіть їжа, — все впливає. І саме тому ми вчимося спрямовувати розум і контролювати наші емоції та поведінку. А потім на допомогу приходять медитації, яких ми теж навчаємось! Саме через медитації ми можемо входити в Божественну Витонченість і утримуватися в цих станах якнайдовше.

Ти помічала, Ференіко, наскільки легше тут, у Школі, поряд із Піфагором та іншими його учнями, нашими друзями, бути у піднесених і натхненних станах? Ти пам'ятаєш, як минулого тижня ти провела у своєму колишньому будинку лише кілька днів — і прийшла в стан смутку, розчарування та журби?

— Так, це було жахливо! І що робити, щоб таке не повторювалося?

— Привчати себе до нового стану просторості душі в любові та ніжності, в спокої та блаженстві! Якщо ми забуваємо про це, щось позитивне не відбувається. Якщо ж ми прикладаємо до цього свої зусилля, то це відбувається, хоч і не так швидко, як би нам хотілося. Поступово ми змінюємося за якостями душі і така ніжна витонченість стає природною властивістю. Коли ми навчаємося так жити, тоді нам стає простіше бути завжди в поєднанні з Божественним Світом.

Ось Піфагор — він може перебувати серед людей, які його не розуміють і навіть гнівно засуджують. Але його стан Єдності з Божественним такий сильний та міцний, що на нього зовсім не впливає зовнішнє. Навпаки, його спокій та мудрість впливають на всіх, хто опиняється з ним поруч! Свідомість Піфагора настільки величезна, що може допомагати своїм учням навіть на великій відстані, яка розділяє тіла.

* * *

Дівчата, розмовляючи, неквапливо йшли піщаним берегом. Хвиля, яка набігла трохи сильніше, ніж попередні, занурила їхні ноги у свої трохи прохолодні після ночі води — та відійшла.

Аріадна та Ференіка зняли намоклі сандалі та — в радісному вітанні — звернули погляди до моря.

Сонце заливало простір!

Чайки ширяли в цьому світлі! Їхні вигуки та помахи крил робили простір наповненим радістю життя!

Дівчата зайшли в невелику бухту та вирішили скупатися. Спочатку морська вода обдавала прохолодою, але потім свіжість моря стала ніжною, приємною та пестила тіла з усіх боків.

Аріадна продовжила ділитися з Ференікою тим знанням, що вже набула, навчаючись у Піфагора.

— Ми можемо відчувати себе тілами у чудовому оточенні стихії води. Або бути душами, єдиними з сонячним світлом, яке так блаженно розлито в просторі!

А тепер — ми можемо поринути в Світ інакший, який відчули сьогодні вранці з Піфагором. Він може бути сприйнятий і вгорі, і знизу, і довкола, та всередині наших тіл!

Ось так прості дії вільної душі теж можуть привчати нас бути знову та знову в найтоншому Світлі!

… Вони вийшли на берег, оновлені та прекрасні.

Аріадна промовила:

— Прямо тут на березі ми знову можемо відчути, що ми не є ті тіла, які хлюпалися в хвилях і зараз висихають під променями сонця. Але ми — вільні свідомості! І ми можемо поєднуватися з Божественним Світлом — і бути любов'ю! І — випромінювати любов!

Ти пам'ятаєш Лики тих Божественних Душ, які нас оточували сьогодні вранці? Вони вставали подібно до хвиль із Океану Світла, але мали обличчя, руки. І вони проявляли до нас свою увагу. То були живі рухливі Божественні Лики, ти це бачила сама!

І ось зараз спробуй відтворити зі світла та любові себе-душі — такий же, але саме свій особистий лик!

Нехай буде лише найтонше, широке та любляче духовне серце з ніжними руками, які здатні пестити, торкаючись всього дбайливо, з турботою! Нехай буде обличчя, з посмішкою на вустах і радістю в очах! Нехай каскад волосся струмує прозорим водоспадом майже до п'ят! Нехай випромінюється сяйво!

… І це було так чудово: два оголених дівочих тіла стояли на березі біля краю води, — а їхні свідомості, що складалися зі Світла, набагато більші, ніж їхні матеріальні тіла, легко ковзали над морським простором. І Світло їхнє нагадувало сяйво сонця!

Після цієї медитації вони продовжили розмову:

— Ось саме цей стан себе-свідомості запам'ятай, Ференіко! Тепер ти розумієш різницю між твердженням розуму: «я стала, як богиня» — та тим умінням душі, в якому нам ще належить призвичаїтись, закріплюватися та вчитися жити.

Ми ще не раз намагатимемося усвідомлювати себе, як душі — великі, витончені, вільні від тіл і сповнені любові!

Все це — ще лише тільки самий початок. Ми так поступово освоюємо вміння бути душами, здатними пізнавати та натхненно творити енергією своєї любові!

Спочатку ми вчимося сприймати такий стан нас, як свідомості — коли нам це показують Піфагор та інші Божественні Душі.

Потім ми вчимося бути такими без допомоги ззовні. А Боги, подібно до мудрих батьків, спостерігають за нашими першими самостійними кроками.

А потім буде навчання здатності розчиняти те я, яке навчилося усвідомлювати себе: повністю розчинятися у Загальному Божественному Єднанні!

І багато ще нам доведеться дізнатися та освоїти! А нині ми запам'ятовуємо, як зразки — ті найкращі стани свідомості та вчимося знову та знову їх досягати, вчимося в них жити!