---

Уроки Піфагора/Розділ десятий: Про зростання душі

---

Розділ десятий:
Про зростання душі

Шлях каравану з бранцями продовжувався тепер уздовж берега моря.

М'який рівний шелест хвиль легкого прибою і свіжість морського повітря наповнювали радістю. Крики чайок, немов підкреслювали простір над морем! Зачаровував захід сонця, велич і краса всієї природи!

Ранні ранкові години, коли майже всі навколо ще спали, Піфагор використовував для того, щоб показати своєму учневі нові прийоми медитацій.

Гамількар душею тепер завжди чув Піфагора, який пояснював вправи, хоча той міг бути нерухомий тілом і не вимовляв слова вголос, коли так чинити було краще. Губи Піфагора не ворушилися, обличчя було овіяне спокійним блаженством — але голос виразно звучав для Гамількара. Наприклад:

— Такий простір сприяє зростанню душі! І це дуже важливо!

Розлийся серцем духовним над морською гладдю!

Усвідом, якою величезною може бути душа! Ти ж зараз — не просто більше тіла. Але — величезний!

І прагни реально відчути себе над всією поверхнею нашої планети!

І — відчувай величезні руки душі!

А тепер — піди душею туди, де вдалині наче з'єднуються небо та морська гладь. Опустися, неначе пірни «за край Землі» за горизонтом! Там можна пізнати один із входів у Безкрайність Священного Вогню, подібного до нескінченного за розмірами Сонця!

Через злиття з Божественною Свідомістю в Аспектах Світла, а потім і Божественного Вогню ми вчимося бути самі Божественними!

… Через деякий час, коли Гамількар освоївся і зміцнився у нових станах, Піфагор продовжив:

— За роки життя у тілі людина, зазвичай звикає ототожнювати себе з тілом. Але ми душі, а не тіла! Ми живі — і без тіл! І ми можемо жити, не будучи «прив'язаними» до наших тілесних оболонок!

«Посмертне» ж життя без тіла, однак, для різних душ може бути дуже різним… Сумна доля тих, хто жили в ненависті чи страху, були бранцями своїх корисливих бажань! Вони виявляються жертвами ненависті сильніших, ніж вони самі, лиходіїв…

Зовсім інша доля тих, хто привчив себе до життя в любові та світлі у світах найтонших! Як радісно таким душам усвідомлювати свою Свободу від матерії — в еоні Божественних Світла та Вогню!

Уяви, що в тебе вже нема тіла. Тобі нікуди більше повернутися… І тепер ти не маєш іншого дому для душі, крім Дому Світла-Вогню. Вивчи це!

Ще: щоб, розлучившись із тілом, не втратити можливості діяти, ти маєш уже зараз навчитися використовувати руки душі. Тоді, потім вони будуть нести Силу Цілого, туди, куди направити її необхідно. Всевидящі — долоні та пальці у таких рук!

А форма свідомості, подібна до тіла, лише гігантська, — для нас звична і тому зручна також і в найтонших світах.

Саме зі Світла се́бе-ду́ші ми можемо сформувати свій новий гігантський Божественний Образ! Спробуй!

Як гора, що складається зі Світла, що здіймається над морським простором, ти можеш піднятися з Океану Божественного Світла. І — сформуй також свої обличчя, руки, тулуб!

Лик із Світла величезних розмірів — часто використовуються Божественними Душами для спілкування з втіленими людьми, які мають здатність бачити душею.

Такий Лик, здатний діяти, є дуже перспективним як для майбутньої допомоги без володіння матеріальним тілом — втіленим людям, так і для теперішніх твоїх зусиль з освоєння Божественного буття.

Таке Тіло Світла стане згодом твоїм вічним Тілом. Його розмір можна буде змінювати, а світимість — трохи ущільнювати, коли потрібно спілкуватися з втіленими людьми.

А нині — енергії, що становлять твоє матеріальне тіло, будуть перетворюватися, обожнюючись, у той час, коли центр сприйняття Світобудови ти матимеш у Тілі Світла.

У ньому реально жити і сприймати світи найтонші.

Для взаємин із щільним світом — ти проявлятимеш усе необхідне крізь своє матеріальне тіло.

Не за один день — навіть ти, котрий у колишніх життях уже торкався цих станів, освоїш сказане мною. Але, якщо не працювати, то легко втрачаються і вже напрацьовані насамперед вміння. Тому треба трудитися, освоюючи нове, доки воно не стане природною властивістю душі.