English Español Français Deutsch Italiano Český Polski Русский Română Українська Português Eesti 中文 日本

Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

 
Розділ перший: Бранці
 

Уроки Піфагора/Розділ перший: Бранці


«І хто отримав посвячення повинен

світити Вогнем,

Який був отриманий,

і нове Світло собою запалювати:

Світло Знань і Любові

до Єдиної Творчої Волі

— До Творця всього!

Піфагор [6].

Розділ перший:
Бранці

Холодна ніч у лівійській пустелі здавалася нескінченною і бранцям, і їхнім конвоїрам.

Начальник персів-стражників уже почав турбуватися, що вони збилися зі шляху.

Але ось попереду, нарешті, стало видно вогні багать величезного табору — і всі зітхнули з полегшенням.

Усіх бранців, крім одного, відвели до решти рабів, захоплених у полон перським військом.

— А з цим фінікійцем що робити? Адже він — жрець, і, схоже, з важливих! Куди його тепер?

… Перс похмурої зовнішності з ще погано загоєним шрамом через все обличчя скривився, і мовчки махнув рукою у бік далекого багаття.

Новий бранець був дуже високого зросту і потужної статури, ніби він був атлетом, а не жерцем. Він мав кучеряве довге та густе чорне волосся. Простий лляний, колись білий, одяг жерця був роздертий у кількох місцях і носив явні сліди боротьби.

Жерця — фінікійця відвели туди, куди було вказано. Один із стражників, передаючи його новим охоронцям, сказав:

— Ось, приймайте фінікійця! Говорять, що він маг і жрець. Тож — обережніше з ним! Його вшістьох ледь скрутили.

З цими словами він розрізав тугі мотузки, якими були зв'язані руки жерця.

Фінікієць кинув гордовитий погляд на охо-ронця і почав розтирати занімілі під мотузкою руки.

Біля багаття сиділо восьмеро людей. Це були полонені, насамперед з різних міст і храмів Єгипту, — жерці, провісники, астрологи та цілителі. Цих людей, за наказом Царя персів Камбіса, повинні були утримувати особливо і доставити цілими до столиці персів. Адже, не лише золотом був багатий Єгипет. Таємниці, що зберігаються жерцями в храмах і пірамідах цієї держави, давали йому, як вважалося, могутність протягом тисячоліть. І лише зараз впало Єгипетське царство під військовою міццю перського воїнства. Так що володарі цих знань були особливо цінним трофеєм, який слід зберегти і надалі використовувати.

Новий бранець окинув уважним поглядом всіх своїх майбутніх супутників-полонених з висоти свого зросту. Лише на одній людині в світлому, за грецькою традицією, і дуже чистому одязі, його погляд затримався на мить. Потім він знову заглибився у себе.

Саме той із бранців, на якого звернув свою швидкоплинну увагу фінікієць, посунувся, поступаючись йому місцем поруч із багаттям. Він вийняв зі складок одягу дбайливо загорнутий у чисту тканину шматок паляниці і простяг його фінікійцю, потім налив у чашу води.

Новий бранець ще раз оглянув з подивом того, хто так охоче поділився з ним їжею. Припустити, що бранців добре годували, було складно. Він кивнув на знак подяки і взявся за їжу.

Після трапези, фінікієць запитав:

— Ти не схожий на єгиптянина, ти грек?

— Так. Моє ім'я — Піфагор.

— А я — Гамількар із Карфагену, — назвав себе фінікієць. — Що привело тебе до Єгипту?

— Я навчався у Мемфісі.

— Ти чужинець? І був допущений до посвячення жерцями? Ось так дива!

На цьому розмова завершилася.

Фінікієць був небагатослівним, він не приймав участі у спільній бесіді. Але, час від часу, він кидав на грека уважні погляди і слухав, як Піфагор говорив. Грек явно викликав у ньому інтерес, на відміну інших бранців, до яких фінікієць ставився з деякою зневагою чи навіть зарозумілістю.

Цього не можна сказати про грека. Він, іноді, розмовляв з іншими бранцями, розпитуючи їх про цілющі трави та прийоми зцілення, або з цікавістю слухав міркування про планети та Всесвіт.

Зазвичай, бесіди велися єгипетською мовою, яку розуміли всі бранці. Але Піфагор чудово володів і іншими мовами і, коли була потреба, легко міг вести розмову рідною мовою співрозмовника. Персидською мовою він також висловлювався вільно, чим викликав пошану навіть у стражників.

Сам Піфагор говорив небагато, у суперечки ніколи не вступав. Коли він висловлював іншу точку зору, то був лаконічний і докладно пояснював лише тоді, коли співрозмовник виявляв до сказаного ним живий інтерес.

Він був незвичайний, але не зовні, а внутрішньо. Він ніс собою стан особливого спокою, гармонії та доброзичливості. Його рухи, на перший погляд, просто плавні, — при більш уважному погляді були наповнені особливою силою. Його слова теж мали вагомість: вони проникали в душу того, хто слухає до самої глибини — немов вимірювали собою глибину і чистоту душі.

Гамількар спілкувався із жерцями багатьох різних храмів. Він легко відрізняв напускну «велич» — від справжньої сили тамогутності душі. Але в цьому греку було щось ще, чого він ніколи не бачив. Для Гамількара це було поки що загадкою. Що ж, часу для її розгадування буде достатньо.

… В один із днів караван із рабами та іншими трофеями персів зупинився для відпочинку перед наступним довгим переходом. Приводом для цього послужило також те, що перси святкували звістку про повну перемогу царя Камбіса і його сходження на престол фараонів Єгипту. Тепер караванів із захопленими цінностями стане ще більше: Єгипет повністю підкорений!

*Гамількара прозвали в наступні роки земного життя — Карфагеном. Так Він називає Себе і нині [6].

Вино «лилося рікою». Тільки ті із стражників, які залишалися черговими, були тверезими і вони люто заздрили іншим.

У котлах варилося м'ясо, на вогнищах на вертелі смажили дичину.

Від хмелю один з начальників охорони персів подобрів на якийсь час і розпорядився нагодувати краще і особливих бранців: «А то, іне дійти можуть! Відповідай за них потім!»

Коли полоненим жерцям запропонували цю їжу, Піфагор — єдиний із усіх — відмовився. Зі всієї розкішної, за мірками для бранців, їжі, він узяв лише по жмені фініків і горіхів, відійшов убік і сів там окремо, поки решта бенкетувала. До вина він теж не доторкнувся.

Після того Гамількар підійшов до Піфагора і запитав:

— Ти відкидаєш їжу, що дає силу? Це твої переконання? Ти орфік?

— Я не приймаю ні в думці, ні в моє тіло — темну силу вбивства, що приходить у людину разом із вживанням тіл убитих тварин.

Не тільки орфіки вважають за необхідну умову для вдосконалення душі моральне вегетаріанське харчування. Це було у багатьох стародавніх чистих вченнях. І зараз є мудреці та їхні учні в країнах далеко на сході, наприклад, в Індії чи Китаї, які цьому слідують. У Греції, так, про це ще пам'ятають орфіки. У Єгипті колись, — це теж також знали. Можливо, занепад Єгипту почався саме з того, що чистоту життя втратили верховні жерці та фараони, наділені необмеженою владою.

Є звичаї варварських народів — пити кров повалених ворогів або навіть їхнє тіло їсти — щоб, нібито, заволодіти їхньою силою. Ти, мабуть, чув про таке? Ти не знаходиш це диким, Гамількаре?

— Ти цікаво міркуєш, грек… — сказав фінікієць, але далі не продовжив розмови. Не став продовжувати цю тему Піфагор.

<<< >>>
 
ГоловнаКнигиСтаттіФільмиФотогалереяСкринсейвериЕнциклопедіяАудіокнигиАудіолекціїПосилання