---

Уроки Піфагора/Розділ третій: Про Закони Цілого

---

Розділ третій:
Про Закони Цілого

Шлях каравану продовжувався.

Вони йшли поруч — зцілений і цілитель.

Пил дороги, шум величезного каравану з рабами та награбованими цінностями — наче не існували для них. Вони говорили, про те що зараз було особливо важливо.

— Як ти це зміг зробити? Що за посвяти ти одержав, якщо можеш таке? Я нізащо не повірив би, якби почув від інших про таке! Але я випробував це на собі! Я бачив тебе — величезного, зі Світла Сяючого складеного! Ти ж — Богам Всесильним подібний! Я думав, що смерть для мене настала! Я бачив те, що після смерті душі відкритим стає! Але ось я живий, і навіть слідів від смертельних ран не видно!

І після всього цього ти лишаєшся бранцем? Ти розпитуєш цих дрібних чарівників і знахарів про цілющі трави та зілля? Чого ти хочеш? Які твої цілі?

— Я хотів би навчити тебе тому, що знаю… І не тільки тебе — а й тих, хто зможе і захочуть пізнати все те, що я пізнав!

А ти хотів би цього також?

— Що ти хочешнатомість?

— Це Знання — безцінне і може бути віддане тільки в дар і тільки гідному того!

Від тебе буде потрібна лише слухняність, яку приймає учень, який готовий навчатися не кілька днів, а місяці і, можливо, роки. І — праця над собою-душею, яка дасть можливість сприйняття того, чого я можу навчити.

— Звідки ти знаєш ті таємниці, яких не знають навіть жерці з Мемфісу? Я теж проходив навчання. Чи вони мені відкрили не все?

— Я знаю таємниці від Того, Хто відкриває їх кожному гідному, коли той може їх помістити.

Ти запитав: чого я хочу, які мої цілі?

Задумав я скласти сходи з ясних і простих кроків для сходження душі: від малої людської частинки Світобудови до Єднання Досконалих з Творчою Силою Єдиного Найпервиннішого Бога!

Здатна людина стати гідною Єдності з Творцем! Для цього потрібно знайти подобу Богам Великим! Так — знаходиться Безсмертя!

Але багато що має освоїти душа, щоб осягнути це! Не можна подарувати душі ту мудрість, до вміщення якої вона ще готова! Готових до розуміння — не багато!

Ти міг би стати одним з тих, хто цей Божий задум не тільки реалізують у собі, але й допоможуть у цьому іншим гідним людям.

Я можу поділитися з тобою тим, що я знаю. Але щоб почати вчитися, ти повинен перестати вважати себе знаючим.

— Я готовий стати твоїм учнем і слідувати твоїм вказівкам, Піфагоре!

— Ну що ж, тоді почнемо зараз!

Свої наміри та думки, емоції та цілі душі — відтепер ти можеш постаратися привести в гармонію з тим Задумом Цілого, який тобі вже трохи відкрився, доки ти перебував між життям у тілі та життям поза ним. Ти зрозумів, що призначення всього життя душі є поступовим наближенням до Божественності: Світла, Всеохоплюючої Любові, Великої Мудрості та Первозданної Сили!

І я допоможу тобі в розумінні Законів, за якими все існує у Всесвіті і здійснює до Досконалості свій Шлях!

Поки не чисті цілі людини — блукає вона у темряві хибних тяжінь та бажань. І може тоді стражданнями наповнюватися її доля.

Те, що окремим і розрізненим нам бачиться у Творінні, насправді, при погляді від Творця, являє собою Велику Єдність, Велике Одне! Цей дивний багатоеонний Організм — Законам підпорядковується особливим, закладеним Творцем всього в основу Його Творіння. І той, хто ті Закони пізнавши, не порушує їх, здатний жити і діяти у Гармонії Великій.

Адже кожна жива істота є створіння Великого Творця! І в кожній з них живе та розвивається крихта свідомості, якою призначено прагнути до Досконалості.

Кожна істота тут лише мала частка Великого Цілого. Але у кожної є своє призначення.

Закони, закладені в буття всесвіту, функціонують у кожній істоті і через кожну істоту: через її думки, стан душі, включаючи емоції, а також вчинки.

Але вони також формують майбутню долю кожної такої істоти — незалежно від того, знає вона ці Закони чи ні, усвідомлено вершить свою долю або пливе за течією «річки життя», не роблячи жодних зусиль і не замислюючись про те, для чого вона тут і куди прямує її життя.

Тільки людина може ті Закони свідомо використати, створюючи нову реальність буття для себе та навколишнього простору.

Навіть не усвідомлюючи, людина частково виконує Закони Цілого. При цьому, якщо вона створює дисгармонію, вона впливає і на її майбутнє, і на майбутнє інших істот, і навіть на все у Світобудові. Поки душа мала і слабка, її такий вплив мізерний. Але людські спільноти вже істотно впливають на майбутнє Землі.

Людина має можливість обирати собі друзів, життєві цілі, свій шлях життя.

Може людина вибрати можливість подолати свої недоліки та пристрасті, увійти у гармонію з Цілим. А може — плисти за порочними бажаннями і пристрастями; і тоді, все далі від Істини і Світла її затягує у вирій життя.

Багато хто лише на очах в інших людей прагне уникати своїх поганих діянь. І коли вони залишаються наодинці із собою — вони вважають, що лише їм самим відомі їхні думки та вчинки. Але це не так. Не таємниця для душ невтілених — наші життя! Навіть наші думки — їм видно! І наші емоції — ними відчутні!

При цьому хтиві, брудні емоції людські притягують до тих людей ті душі, які в собі співзвуччя з ними відчувають. І тоді — брудні душі людиною слабкою з насолодою керують.

А тим втіленим, хто у злі сильні, вони готові в служінні бути. Саме так маги чорні та чаклуни свої справи вершать.

Але нам інше потрібно!

І тому треба прославити чистоту душі!

Коли я навчався у жерців, я довго не міг збагнути: чому те, що переді мною відкривають Боги, — для них, моїх земних вчителів, закрито?

І мені явили тоді Боги великий принцип КОХАННЯ І ЧИСТОТИ ДУШІ, який служить єдиною можливою перепусткою до Великих Знань та Первинної Сили.

У папірусах, які кладуть у Єгипті до тіла померлих під час поховання, є твердження, що варта зупиняє підлих і нещирих — на шляху до блаженного посмертного життя. Жерцям відомі ті вислови давніх. Відома і легенда про посмертний суд Осіріса, який «зважує» душі: ті з них, яких обтяжують брехня, ненависть, злочинні бажання та діяння, — не набувають блаженства у потойбічному світі.

Звичайно, це тільки образ, який покликаний нагадувати всім людям, що в їхньому житті має цінність, а що тягне душі після смерті тіл у ту пітьму, де ненависть знаходить собі жертви серед подібних до себе.

Там — страх і жорстокість вчать тих, хто був жорстокий і підлий за життя на Землі!

Адже, до людини завжди повертається все те, що вона дарує іншим! Плоди діяльності, що завдають шкоди іншим, несуть у собі отруту, отруюючи її долю багато років, а іноді і на багато втілень!

Ті, хто створює і дарує любов — у любові ростуть, любов'ю множать добро! І Ціле — після смерті тіл їх — наділяє їх життям у світі Гармонії серед подібних до них. І в новому втіленні також чисті їхні долі.

Але жерці Єгипту до себе не докладали ті початкові норми чистоти душі, які лежать в основі Гармонії Цілого та відповідають Законам Життя у Всесвіті. Вони себе порахували такими, що стояли над усіма і всім — і… прорахувалися… Ця помилка привела їх — у сліпоті гордині — до падіння.

… А чистота — свій початок має з малого:

— з харчування чистого, що виключає вбивства,

— з думок чистих, що не містять зла по відношенню до інших істот, які живуть у Творінні та розвиваються згідно з їхніми власними долями,

— з цілей чистих, з прагнення допомогти всім душам знайти Шлях до Світла — а не з прагнення керувати іншими так, як хоче своя особиста воля.

Мені треба сказати тобі про Любов, як про головний Закон Світобудови!

Любов поєднує все у Творінні — з його Творцем!

Любов є також Всестворюючою Силою Цілого!

Той, хто співпадає з Гармонією Цілого, — той удосконалюється, росте душею у напрямі Чистоти, Істини, Любові, Божественності!

Той же, хто творить зло, виявляє себе лише, як точильний камінь для огранювання алмазів чеснот в інших.

Зло також — це лише тінь, яка дозволяє краще бачити Світло!

Та людина, яка не прийняла для себе моральних законів, — не може удосконалюватися свідомо. Вона буде, подібно до тварини, розвивати в собі якісь якості: наприклад, силу, спритність, витривалість або інші не найкорисніші. І тільки згодом, зрозуміє така людина, навіщо все це було потрібно чи не потрібно в її теперішній долі. Неодноразово їй доведеться втілюватися в нові тіла, щоб зростали усвідомленість і здатність уроки здобувати з усіх своїх перемог і поразок.

Ті, хто володіючи магією накопичили силу велику, намагаються скористатися Божественною Творчою Силою на зло іншим, — Її не набувають. Більше того, вони втрачають доступ до Неї назавжди в цьому втіленні, а часто й на багато життів уперед, хоча й самі вони того не знають. Участь їх — сумна!

Ті, хто творить зло, запускають процес самознищення. Це — незаперечний закон! Це стосується, як окремих людей, так і цілих країн чи народів, навіть цілих цивілізацій!

Все, що діє у суперечності з Всесвітнім Законом Гармонії, — несе в собі зародок власної загибелі!

Досягнуте на шляху вдосконалення — легко втратити та навіть не помітити цього, якщо відбувається зростання особистого "я" у відриві від розуміння Цілі. Ось так втратили Головне — жерці Єгипту. А ще колись — жерці Атлантиди.

Це відбувається тоді, коли людина втрачає здатність жити духовним серцем і починає приймати рішення лише індивідуальним розумом особистого «я». Їй може здаватися, що Боги схвалюють її дії… Вона чує послужливі голоси, які охоче підтверджують і схвалюють кожну його думку…

А на тих, кому вона мала би служити і допомагати, досягнувши хибної сили, вже дивиться без любові. Люди для неї — як сміття.

Тепер ти сам — своїм болем — заплатив свої борги: за готовність жертвувати іншими життями та за бажання розпоряджатися долями інших. Зараз ти можеш розпочати життя в чистоті перед Божественною Свідомістю!

…Гамількар слухав уважно — і багато з його великого досвіду спілкування з жерцями різних культів у Лівії, Єгипті та Фінікії, яких він бачив і знав не з чуток, ставало йому зрозумілим.

Ті тупики й обмеження, які вставали на шляху його власних шукань Істини, знайшли тепер чітке пояснення.

Коли він майже розлучився з тілом внаслідок отримання поранень, йому було дозволено побачити — немов поглядом, наповненим Божественним Всезнанням і Справедливістю, — порочні якості себе-душі, які заважали подальшому руху до Вищої Цілі. Він побачив збоку — себе, всі прояви свої та думки…

… З того дня Гамількар прийняв для себе необхідність етичного чистого харчування, прагнення до дотримання чистоти також думок, емоцій і енергій тіла.

А Піфагор продовжував навчати його, щодня розкриваючи перед ним нові можливості вдосконалення.