---

Уроки Піфагора/Розділ четвертий: Доля

---

Розділ четвертий:
Доля

Після історії із зціленням Гамількара, Піфагор став шанованим за його мистецтво цілителя. До нього почали звертатися за допомогою знатні перси.

Якось, один із перських воєначальників, в оточенні кількох озброєних воїнів, наблизився до місця, де на привалі відпочивали полонені жерці, серед яких залишалися Піфагор та Гамількар.

Гамількар з деякою тривогою дивився на те, що відбувалося, готовий втрутитися і стати на захист, коли воїни оточили Піфагора.

— Не хвилюйся: мені не загрожує небезпека, — заспокоїв його Піфагор. Поруч із знатним персом, що прийшов до Піфагора, стояв один із його рабів і тримав клітку із соколом.

Перс заговорив:

— Ось глянь, грек! Я підстрелив цього сокола давно і хотів надресирувати, щоб він полював для мене. Але поранене крило так і не гоїться. Кажуть, ти великий цілитель? Тож покажи своє мистецтво! Чи вилікувати птаха ти не можеш? Якщо його не зцілити, то доведеться підсмажити його на вертелі, більше він ні на що не згодиться!

Піфагор відкрив клітку.

— Акуратніше, грек! Ця тварюка боляче клює, впивається пазурами і готова втекти за будь-якої можливості! І тоді доведеться ловити по всій пустелі, — зареготав перс.

Але сокіл сам довірливо перебрався на руку до Піфагора. Піфагор ласка́во погладив сокола і сказав йому щось грецькою… Кілька рухів рукою цілителя — і птах, впевнено розправивши крила, злетів у повітря.

На фоні сонця в небі ширяв зцілений сокіл, немов дякував своєму рятівнику!

— Що ти накоїв?! Навіщо ти відпустив його?

— Не варто чинити зло нікому! Будь-яке життя — священне! У Єгипті сокіл Гор — символ Божества, що керує життям та долями всіх істот! Вважай великим успіхом це визволення маленького крилатого жителя пустелі! Мимовільний порятунок життя цього птаха може покращити твою долю! У наступній битві ти повинен був бути важко поранений і до кінця своїх днів страждати в полоні. Але, в тебе тепер є можливість уникнути цієї долі!

Ти просив мене зцілити птаха? Я це зробив! Більше того, я вже майже позбавив тебе сумної долі раба. Якщо ти зрозумієш мене тепер, то будеш легко поранений у наступній битві, але уникнеш полону!

Ти можеш дякувати мені за порятунок або проклинати за втрату сокола. Це буде твій вибір і цей вибір теж змінить твоє життя.

Стани ненависті — чи подяки, будь-які інші стани та думки людини теж дуже значущі у формуванні її долі в найближчому та далекому майбутньому!

Перс був настільки здивований тим, що сталося, що злитися — у нього навіть не виникло бажання:

— Ти можеш бачити майбутнє? Така дрібниця, як птах у клітці, здатна вплинути на моє життя?

— Бачити майбутнє — це легко. Адже люди створюють свої долі — прямо зараз! І той, хто знає Закони, за якими все розвивається, може прорахувати можливості подальшого розвитку життя людини так само просто, як ти рахуєш свої золоті монети, додаючи додані або віднімаючи витрачені.

Звичайно, щоб бачити долі, потрібно добре знати минуле кожної душі. Але той, хто бачить не тільки тіло, а й душу, легко розпізнає і її минуле, і її властивості і можливості тепер. А значить, він легко передбачає і майбутнє!

Сокіл — це був свого роду знак, посланий Божественною Силою, який попереджав тебе про лихо, що загрожує тобі!

— А ти теж посланий цією Силою, щоб розтлумачити мені цей знак?

— Бачиш? Твоє розуміння розширилося: ти сам це сказав!

— Яким богам ти поклоняєшся, греку, які дають тобі такі здібності?

— Люди називають Божественну Силу різними іменами. Вони поклоняються, зазвичай, деяким знакам цієї Сили, не розуміючи, Кому вони поклоняються. Вони благають про виконання своїх власних бажань, про врожай, дощ, сімейне щастя, любов, удачу, військову перемогу… Є безліч імен «богів», яким служать у храмах різних країн. Народи різняться не тільки мовами,у кожному племені людському є пошук способів поєднати людей із тією Силою, Яка всім управляє. Вони шукають цю Силу через образи, яких називають богами врожаю, неба, вогню, землі, сонця чи різних людських якостей — від любові до ненависті… А вигоду велику для себе від приниженого поклоніння тих людей мають лише посередники-жерці. Так відбувається зараз майже всюди на Землі.

Але через те, що Одвічну Божественну Свідомість називають різними іменами, Її Сила не змінюється.

І через те, що люди поклоняються вигаданим «богам», Божественна Сила не перестає проявляти Свої Закони.

…Піфагор говорив зараз не лише для перса. Він розумів, що для Гамількара те, що він каже, набагато зрозуміліше і потрібніше.

Але події та обставини дозволили й цьому персу теж почути те, що потрібно найбільше знати — Гамількару. І інші люди, які чують цю бесіду, теж можуть отримати з цього трохи користі.

Піфагор продовжував:

— Залишаються незмінними Закони, за якими все існує у Всесвіті!

Принцип Гармонії та Любові є основою всього.

Якщо людина не порушує Закони Гармонії, Справедливості та Доброти, то незабаром, вона зможе розпізнавати, як Божественна Сила керує долями та подіями.

— Щось не видно у світі того, що називаєш ти гармонією та справедливістю! — насмішкувато промовив перс.

— Ми завоювали півсвіту! І ти хочеш, щоби переможці не користувалися плодами своїх перемог?

— Ви, "переможці", — неминуче отримаєте плоди! Але тільки зовсім не такі вони солодкі і прекрасні будуть, як здається тобі зараз!

Я попередив тебе тому, що ти розумний і міг би осягнути те, про що я говорю!

— Що робити мені тепер, на твою думку, щоб уникнути нещасть?

— Зрозуміти те головне, що я хочу сказати: земне життя в тілі — не вічне! Багатство і влада земні — неминуче закінчаться разом із життям тіла! Все накопичене земне багатство може бути втрачено людиною! Саме життя в тілі може бути будь-якої миті перерване — і настає те, що люди називають смертю!

Невідомий посмертний світ лякає необізнаних людей. І тому, придумані і жертви, та інші ритуали, щоб згасити цей страх, щоб, нібито, умилостивити «богів»…

Але ритуали, обряди нічого не змінюють! А жертви криваві — лише посилюють темряву, в яку можуть потрапити душі!… Не стане прекрасним посмертне життя, якщо за загиблим буде вбито і поховано разом з ним його дружину, коней, слуг та розкішні золоті предмети!

Те, що заслужено самою людиною, то неминуче зустріне її з того боку на межі розлучення з тілом!

Лише діями добра і справедливості людина покращує свою долю! Лише не виявляючи гніву, ненависті, насильства — людина позбавляє себе цього в посмертному житті!

Посмертне існування не обтяжує того, хто у добрих емоціях все життя своє земне прожив!

— Чим я можу віддячити тобі, мудрецю, за твій урок?

— По-перше, його прийняттям!

— А цілий караван рабів та цінностей, які я повинен охороняти? Чи не в цьому причина того, що в майбутньому можу і я стати бранцем?

— Ти маєш рацію і в цьому також! Але є в тих обставинах, в яких ти нині живеш, те, що залежить від тебе — і також те, що ти не в змозі змінити.

Щодо цієї ситуації — ти можеш припинити насильство та жорстокість над бранцями, які у твоєму підпорядкуванні. Адже це — у твоїй владі!

Ще хотів би я мати можливість вільно пересуватися в межах табору та надавати цілительську допомогу полоненим людям. А також навчити цьо́му мистецтву цього́ мого учня.

— Що ж, греку, спробую випросити для тебе цей дозвіл!

… Перс пішов у супроводі його охорони, яка майже нічого не зрозуміла з усієї розмови, зате потім розповідала всім, як грецький жрець розмовляв з птахом по-пташиному, зцілив його та відпустив…

Гамількар та Піфагор продовжили розмову.

Гамількар запитав:

— Все життя я спостерігав, як сильні беруть гору над слабкими і здобувають цим собі добробут. Отже, сила все ж таки необхідна в житті і приносить успіх?

— Тоді, коли сила людини спрямована для благи́х цілей, вона успішно допомагає наближатися до Досконалості! Але, якщо ні…

Так, у житті часто верх беруть ті, хто сильніший, над тими, хто слабший. Це подібно до того, як хижаки перемагають свої жертви.

Але, якщо насильство лева над його здобиччю звичне для його природи звіра, то насильство одних людей над іншими робить перших набагато гіршими за хижих тварин!

Адже, лев не в гніві вбиває жертву, а лише для їжі, яка дозволить йому вижити. Людство ж, упало настільки низько, що люди вбивають інших заради заволодіння багатствами і для уявної влади над земними просторами, які не можуть належати царям, хоч би як хизувалися своєю волею над завойованими землями!

Так той, хто цілеспрямований і має силу, — той може здобувати «перемоги» над слабкими… І здається, ніби попутний вітер долі несе його від одного досягнення до іншого… Але, якщо цілі людини — у світі темряви, то ті «успіхи» — уявні! Вони лише посилюють тяжкість та біль, що він отримає як «нагороду»! Такі «перемоги» іноді гірші за поразки — для майбутньої долі!

Чимало страшних і спустошливих воєн ще має статися на Землі, щоб люди зрозуміли, як це чудово жити у мирі!

Жити у світі та гармонії з самим собою, не маючи внутрішніх руйнівних протиріч між думками, бажаннями та емоціями, здобувши спокій та цілісність, — це можливо для окремої людини, хоч би які обставини її не оточували! Але і вся спільнота людська могла б оцінити переваги життя в гармонійному розвитку спільності людей, а не в ворожнечі та насильстві одних спільнот над іншими! І нести знання про це людям — ми з тобою покликані!

Ось зараз у спустошеному і пограбованому Єгипті, який прийшов до свого занепаду, ти можеш ясно бачити згубність насильства однієї країни над іншою, одного народу над іншим.

І цар Камбіс, який зараз посмів привласнити титул фараона, дуже скоро отримає те, що «завойовував» все своє життя: дуже безславну смерть і страшне посмертне існування, де він, зокрема, бачитиме всі свої помилки…

А слово фараон означає Дім Бога! І цей титул гідно може мати лише той, хто в Собі поєднав Божественну Триєдність:

— з'єднався з Нескінченною Силою Єдиного Творця у Його Всесвітній Обителі,

— став проявом Його Творчого Вогню,

— Тіло своє зробив інструментом для прояву Божественного Духа, Єдиної Волі Цілого!

Камбіс помре незабаром, аж ніяк не героїчною смертю, причому так і не встигнувши насолодитися награбованими багатствами та владою над величезними підкореними територіями.

І така доля чекає всіх тиранів і загарбників, які, засліплені жагою до влади, вважають, що зможуть отримати задоволення від володіння багатствами, які вони не створювали, і владою над країнами, які вони підкорили. Їхні величезні імперії завжди починають розвалюватися зсередини, наче загнивши в серцевині дерева. І потім досить пориву вітру, щоб таке дерево впало.

Так гине і старіюче тіло людини, яка не зуміла створити в собі мир і гармонію.

Так гинуть і країни, і навіть цілі цивілізації.

Адже ті люди, які йдуть під керівництвом тиранів у військові походи, — вони теж мріють володіти тими речами, які вони захоплять, і тими людьми, яких зроблять рабами!

Наскільки ж сильно видно це розкладання в душах загарбників — коли після згарища війни ми спостерігаємо нещасних, які все втратили, чим володіли, і тепер їх тягнуть як рабів в чужі землі!

І потім — гинуть імперії та їхні правителі, які хотіли панувати, ігноруючи Закони Гармонії Цілого!

Як важливо зрозуміти, що кожна людина насправді володіє лише тим, що вона являє собою!

Якось Боги мені сказали:

«Все те, що насправді є твоїм, ти можеш взяти з собою при смерті тіла. Решта — тобі не належить. Володіння рештою — ілюзія!

Тільки досвід, який увібрала душа, тільки любов, чистота і мудрість, якими душа стала, — насправді є цінністю! Це — невід'ємне багатство, яке зберігається і накопичується за життя! Це ті якості, які мають перетворитися на Божественні Властивості!

І тоді — душа стає Вогнем Любові, і отримує право на Злиття з Творчою Силою Цілого!»