---

Уроки Піфагора/Розділ сьомий: Внутрішня тиша

---

Розділ сьомий:
Внутрішня тиша

Тепер Гамількар зустрічав кожний ранок з радісним передчуттям спілкування з Живим Божественним Світлом!

Любов — природним чином виливалася з духовного серця до всіх істот.

Та любов, яку він міг тепер дарувати всьому навколо і Любов, яку дарували йому у відповідь - пізнані ним, нарешті, Божественні Отець та Матір, оточувала його, зустрічала і занурювала в нове життя у Світлі!

Його навчання у Піфагора тривало:

— Тобі далі необхідно освоїти вміння спілкуватися в цьому Світлі з конкретними Божественними Душами! Так можна буде навчитися сприймати ті Знання, якими завжди готові ділитися з нами Ті, хто пізнав набагато більше!

Щоб сприймати Божественні думки, слід

очистити та заспокоїти свій розум. А для цього треба навчитися внутрішньому мовчанню.

Тільки через це можна в світах найтонших стати самому Світлом, тією Любов'ю і тією Прозорою Тишею, які ти тепер пізнаєш.

Велика Божественна Свідомість відкриває Свої Таємниці лише тому, хто навчився слухати, осягнувши мовчання власного розуму.

— І це можливо: не мати своїх думок, зовсім не думати?

Втім, коли я побачив тебе вперше, мені здалося, що ти ніби несеш собою Тишу, якийсь особливий спокій… Як це в тебе виходить?

— Для початку, поринь у простір духовного серця. Пізнай на особистому досвіді, що можеш продовжувати слухати мене, не переходячи концентрацією у тілесну голову. Ти можеш слухати — свідомістю, зануреною в духовне серце! Хоч поки тобі при цьому і допомагатимуть вуха матеріального тіла, але в майбутньому ти зумієш слухати мене навіть тоді, коли наші тіла розділятиме море. Але це пізніше, а тепер слухай і роби!

Отже, треба залишити три верхні чакри, де звичайно мислить та оцінює події розум. Він притаманний тій частині тебе-душі, яка живе, будучи скріпленою з матеріальним тілом.

Переміщуючи усвідомлення себе в сердечний центр, що ти вже вмієш, ти потрапляєш у простір, де немає потоку невгамовних думок, що стрімко несеться.

Саме так, так просто, ми можемо змусити розум мовчати!

Але для Злиття з Божественною Свідомістю і для сприйняття знань від Божественних Душ необхідно, також постійно зберігати властивий Ним рівень витонченості.

Не може грубе проникнути в тонке та стати з ним одним цілим!

Повітря, наповнене пилом, не придатне для дихання! Вода, змішана з багнюкою, не придатна для пиття!

Також і неочищена від грубих включень та низинних станів душа, не здатна до чистого сприйняття гранично витонченого, Божественного!

Повторюю: грубе не в змозі увійти у злиття з тонким!

Тільки саме звикнувши до Їхньої Витонченості — можна навчитися Єднанню з Ними! Пам'ятай про це завжди!

А внутрішня тиша допомагає це пізнавати.

Люди створюють звуки. Природа також сповнена звучанням. Безліч звуків торкається й зараз нашого слуху: шум, що створюється людськими тілами, копитами коней, скрипом возів, дальні звуки морських хвиль, що накочуються на берег.

А Божественна Свідомість у Його Обителі — Власник абсолютної Тиші.

Щоб це пізнати, потрібно почати слухати Прозору Тишу повністю очищеним та розширеним духовним серцем.

Нехай твоя любов охоплює простір все далі і далі!

Так ти пізнаєш Прозорий спокій Божественного Буття, що перебуває під усім.

У цьому стані можна слухати Первинне!

А потім і розчинитися в Ньому!

Перший ступінь такого з'єднання — це пізнання стану "не-я".

Ось — звук будь-який, тобою створений. Він поширюється — начебто кола на воді від кинутого каменю, які розходяться все далі й далі. Його природа — прояв, випромінювання власного "я" з центру себе.

А тепер сприйми зворотний процес. Тепер ти — слухай!

Наскільки вистачає тебе-душі, ти охопив духовним серцем простори і над пустелею, і в глибині планети, і далеко за її межами… І ти слухаєш усе, що відбувається там, а сам — нерухомий, прозорий, наче порожній усередині. Тебе колишнього, що був у центрі, майже немає: ти розчинений у всьому існуючому.

В душі є руки! Занурюйся з їх допомогою все глибше, немов у глибини океану.

Там — Жива Тиша Глибин поглинає тебе з усіх боків і наповнює собою…

…Великий Океан Тиші та Сили заповнив Собою все навколо і проникнув також у тіло Гамількара.

Гамількар або міг відчувати себе всім Океаном — або кружляв у Його товщі.

Якщо зараз не стане тіла — що зміниться? Я — як Океан — не перестану існувати!

… Але все ж таки, цей стан не вдавалося утримувати довго.

Піфагор продовжив пояснення:

— Ти маєш вивчити цей стан дуже добре! Бо Велика Тиша і само-розчинність у Ній, дозволяють очистити душу від усіх домішок не-істини і сприймати Голос Божественного!

Голоси Божественних Вчителів ясно чути подвижнику, якщо він поставив питання і поринув у цю Тишу.

Він навіть може бачити у Світлі обличчя тих Великих, Хто допомогу йому готові надати.

Щоб це стало можливим, необхідно повністю очистити мислення від особистого, включаючи гординю.

А великі діяння стають реалізованими, лише коли мислення душі поєднується з Божественним Мисленням!

Тіло тоді стає інструментом для прояву на матеріальному плані того, що потрібно Божественній Волі.