---

Уроки Піфагора/Розділ дев’ятий: Проект майбутньої Школи

---

Розділ дев’ятий:
Проект майбутньої Школи

Гамількар був натхненний ідеями Піфагора про створення Школи мистецтва та науки для виховання душ. Нерідко вони обговорювали нові прийоми навчання та принципи устрою в цьому їх проекті.

Якось Піфагор сказав:

— Так, ми маємо зараз формувати той образ нової Школи, який у майбутньому зможе стати реальністю. Щоб це сталося, план має бути продуманий до дрібних деталей. Проект має бути бездоганно прекрасний: щоб усі Досконалі тобто,які досягли Божественності, Душі, дозволили нам його здійснити і допомогли в цей образ вдихнути ту Силу, яка здійснює в буття Божественні Замисли. Тоді нам легко буде здійснити все і на матеріальному плані.

Вважаю, що початкові ступені вдосконалення душ, включаючи моральні закони Гармонії, мають бути відкриті та зрозумілі всім людям. Вищі прийоми вдосконалення нехай будуть приховані їм до певного часу.

Подібно до того, як гірські вершини в захмарній височині відкриваються лише тим, хто піднявся вже досить високо, — так і вищі методи розвитку об'єктивно потрібні лише тим, хто не тільки прямував до Єднання з Первинним, а й уже пройшов значну частину духовного Шляху.

Але про саму можливість перетворення людини — у Божественну Душу мають знати всі люди!

Ми могли б почати виховувати людей — вільними та прекрасними!

Це були б ті, для яких праця є творчістю душі!

І буде радість у цих душах — від власного духовного сходження, від допомоги супутникам на Шляху, а також від створення для всіх людей Краси, Гармонії та Порядку!

У процесі набуття такої свободи — душі самі очищатимуться і наближатимуться до Світла, а також іншим людям бути прикладом.

Так, це не дуже швидко відбуватиметься, але таке можливо!

Моральна чистота повинна стати відправною точкою, початком такого перетворення для душ!

Потрібно вирощувати нові покоління людей, здатних бути вільними, люблячими, сильними!

Достойні Свободи — власне самі себе такими мають створювати! Але ми могли б допомагати їм у цьому!

Така робота нам доручена Тими, Хто посвячує душі у Світло Святе.

Побач, якою небезпечною стає велика свідомість, керована малим і брудним розумом!

І скільки бід здатна наробити така людина, яка почувається «великою»!

Саме так у світ приходять тирани.

Це має привести тебе, Гамількаре, до розуміння того, що розвиток сили душі ніколи не повинен випереджати зростання в людині любові та мудрості!

Завжди в гармонії повинні бути розум і сила — під керуванням любові!

… Гамількар запитав:

— Скільки людей чуло твої промови! Але ж ніхто з них не захотів вчитися в тебе по-справжньому! Вони цілком задовольняються лише окремими твоїми порадами!

Чому так багато людей зовсім не хочуть вчитися?!

— Потреба в знаннях, а тим більше — духовних знаннях — дозріває в людині поступово.

Подивись: адже голод вчить добувати їжу. Сексуальний потяг та народження потомства — вчать любові та турботі. Це можна спостерігати і у людей, і у тварин.

Усі — спочатку навчаються, лише підкоряючись пристрастям чи життєвим потребам. Лише в деяких людей — поступово, з часом — може розвинутися потяг до розуміння духовних знань, потяг до мудрості!

Тільки з появою цілком свідомої потреби пізнавати головне в житті і навчитися по-справжньому любити — починається серйозне зростання душі.

Тому потяг знати і любити слід заохочувати в людях!

Причому, кожна твоя думка має проникати в духовне серце слухача! Тоді і розум такої людини, також може заповнитися розумінням.

Мудрість душі росте не інакше, коли вона наповнюється не тільки знаннями, а й любов'ю!

… Ду́ші дуже повільно просуваються до Досконалості.

Перетворювати, змінювати себе, викорінюючи погані властивості та вирощуючи нові вміння та стани себе-душі, — не просто, навіть якщо почати до цього прагнути.

Причому допомагати іншим — слід обережно: щоб не перевищити можливості кожної конкретної душі.

Це дуже важливо: щоб під вантажем нових знань не зламалася слабка ще людина від невідповідності того, що вона хотіла б зробити, і того, що вона може поки що в реальності!

Ще треба намагатися, щоб бачила вона у своїх наставниках ті ідеали, до яких вона прагне. І — щоб Людей, які пізналиІстину і являють собою Божественне, вона теж могла би сприймати!

Також — щоб серед своїх друзів та супутників мала би вона приклади чистоти прагнень та волю до досягнення успіху в духовному житті, а не лише в житті мирському, де помилкові цінності та цілі заважають іноді побачити та зрозуміти справжню мету життя людини!

Тому, бажано було б створити спільноти з тих, хто звернувся до Світла Божественного. Їхня взаємодопомога була б опорою для тих, хто слабкий ще, але до чистоти і мудрості теж прагнуть.

Практичні прийоми роботи над собою мають бути посильними для кожного. І також посильні нехай будуть обмеження: щоб у міру було навантаження на шлях у душі!

Це, як сад прекрасний з душ різних слід вирощувати! Знайдеться місце в тому саду і слабким ще травинкам, і прекрасним трояндам, і потужним деревам, що плодоносять!

Як садівник може і підживити грунт, і вберегти часом від холоду ростки, що ледь почали своє зростання, і може обрізати сухі і криві гілки, вирівнюючи, спрямовуючи ріст і конкретних рослин, і всього саду, — так і наставник зможе м'яко спрямовувати розвиток і зростання душ.

Але бруд, накопичений душею в собі в минулому, і порочні реакції не можуть бути вичищені за один раз, просто тому, що душа захотіла стати чистою. Ні: очищення душі — це велика праця!

Як дитя дорослішає не за один рік — так і молода душа не здолає Шлях до Єдності з Цілим! Лише дорослі душі за мудрого керування можуть пройти останні сходини Шляху за одне життя!

Але навіть малі порції доброти і знань корисно дарувати молодим душам — тим, хто готовий засвоїти поки що лише перші уроки.

Потрібно також враховувати, що молоді душі сприйнятливі та податливі. А сильніші — частіше самі хочуть впливати на інших.

…Гамількар згадав багатьох сильних і здібних шукачів-початківців, яких зустрічав у своєму житті, і з жалем зазначив, що, швидше за все, жоден з них не побажав би стати учнем Піфагора. Він висловив цю думку вголос:

— Так, багато жерців у різних храмах вважають себе знаючими все — і готові лише повчати інших…

І мало тих, хто, вже володіючи деяким багажем знань, не запишалися і готові самі продовжувати вчитися!

— Так, Гамількар. І тому лише небагатьом доцільно дарувати вищі методи…

Важлива в людині також здатність узагальнювати отримані знання та застосовувати їх на практиці. На це теж здатні нині далеко не всі.

Тому, в тому числі, настільки мало існує навколо нас тих, хто об'єктивно готовий і міг би вчитися і, плюс до того, хочуть цього і мають намір викорінювати свої вади! Адже без цього — не має бути допуску до вищих посвячень!

Ти часто міг спостерігати, як дурна людина починає висміювати те, що знаходиться за межею її розуміння… Тому ніколи не прагну дарувати те знання, до прийняття якого людина ще не готова!

І сам — ніколи не насміхайся і не зневажай тих, хто ще не досягли твого рівня пізнань, бо не здатні вони поки що до цього! Поглянь на себе очима Всезнаючих Богів — і побач крихту твого власного знання перед Їх мудрістю!

І тобі, і мені — не соромно дізнаватися більше!

Божественна Мудрість — безмежна, безмірна! І вона постійно поповнюється новими знахідками та відкриттями.

Спочатку Свідомість є Єдине Ми, складена Великими Досконалими. Вона живе вічно і при цьому постійно розвивається!

Тож нехай і ми ніколи не припинятимемо процес Свого Вдосконалення!

… Є такий закон Батьківства-Материнства: більші служать меншим — своїми мудрістю та любов'ю-турботою!

Але слід пам'ятати, що усвідомлення власної обраності для служіння Єдиному не повинно бути приводом для гордості, відчуття достатності свого рівня розвитку! Нехай, навпаки, кожен лідер збільшує свою відповідальність за кожен свій вчинок, за кожне сказане слово!

… Немає жодної підстави для погляду на душі, які молодші, — зверхньо!

Так, любити людей, які ще не розвинулися в еволюційному відношенні, — не просто! Тим

більше, що ті люди обтяжені багатьма недоліками, низькими пристрастями!

Але, щоб допомагати людству, необхідно освоєння любові — мудрої, всеосяжної! Коли бачимо і недоліки, і проблиски світла в душах — слід допомагати проростати в них найкращому! А це може робити лише той, хто навчився любити Божественною Любов’ю!

Немудрі правителі земні, які зараз переважають, сприймають народ — як засіб задоволення своїх особистих цілей. Вони не розуміють, що цим катастрофічно гублять свої долі!

Бути ж Намісником Божественної Волі тут, на матеріальному плані, можна, лише освоївши Велику Любов до Цілого. А Воно включає в Себе також і всіх зростаючих, що розвиваються на цьому фрагменті вселенського буття, який ми називаємо планетою Земля.

Цьому ми теж могли б навчати і гідних того правителів земних, і тих юнаків і дівчат, які ними можуть стати в майбутньому, і, зрозуміло, всіх інших готових до такого навчання людей.