Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Екопсихологія/1. Про історію релігії

1. Про історію релігії

1:1. Немає сумніву,що здатні філософськи мислити люди впродовж усієї історії існування людства на землі задумувалися над питанням смислу своїх земних життів, про можливість свого буття у невтіленому стані та про буття Бога.

Ці мислителі створювали більш чи менш адекватні філософські уявлення, навколо них утворювалися філософські й езотеричні гуртки, школи, навіть релігійні рухи.

1:2. Бог — зі Свого боку — багатократно давав втіленим людям Своє Вчення через Своїх Посланців (Месій, Аватарів) та пророків. Інформація давалася в адекватній для конкретних груп людей формі — з урахуванням рівнів їхньої філософсько-релігійної обізнаності, а також стосовно конкретних умов буття у той конкретний час (наприклад, в умовах війни — або миру, перших кроків становлення релігійних концепцій — або на тлі їхнього стабільного існування у цьому регіоні).

1:3. Але у кожному такому створеному Богом осередку релігійних знань завжди з часом відбувалося викривлення людьми отриманого ними Вчення.

Наприклад:

— релігійні обов’язки людей зводилися лише до участі у начебто «рятівних» обрядах. А молитовні рухи тілом та стандартні молитви ставали головним релігійним заняттям віруючих, підмінюючи собою реальні зусилля щодо вдосконалення себе на шляху особистої духовної еволюції,

— виникав так званий релігійний «фундаменталізм», за якого релігійне життя розглядається не як набуття знань про Бога, про сенс наших життів, не як засвоєння методів духовного вдосконалення і допомога в цьому іншим, — а воно зводиться лише до грубого насильницького примусу одних людей іншими щодо виконання деяких «правил поведінки», які не мають насправді ніякого релігійного значення,

— формувалися псевдоконцепції «національних релігій» та «національних Богів» — тоді як насправді Бог єдиний навіть не лише для людей усієї Землі, але для всього всесвіту; результатом такого виродження досить часто виявлялося те, що головною суттю ідеології релігійного спрямування ставала ненависть щодо «єретиків» та «іновірців», яка виливалася в терор та агресивні війни.*

1:4. Для всіх розумних людей нашої планети мусить бути ясною необхідність вивчення, прийняття та впровадження в менталітет народів усіх країн релігійної концепції, що базується на сучасному науковому знанні, підсумовуванні накопиченого людьми історичного релігійного досвіду, а також на тому, чому Бог навчає нас зараз.