---

МАЙСТЕР/«Незграбний прибулець»

---

«Незграбний прибулець»

Початок Шляху був для мене дуже щасливим! Як ніколи раніше, мене переповнювала радість: адже я вирушала на пошук Бога! І якщо вже я зустріла людей, що знайшли та пізнали Його, — то обов’язково знайду Його і я! В мене не було в цьому сумнівів: я це знала.

Спочатку я засвоїла короткий курс вправ із психофізичної саморегуляції та з розкриття чакри анахати, в котрій зароджується духовне серце. Було цікаво вчитися працювати свідомістю, тобто, медитувати. І як чудово було бачити результати цієї роботи!

Виконання таких простих, здавалося б, прийомів призводило до величезних змін і в самовідчутті, і в моєму ставленні до людей. Спочатку було незвично дивитися на них і на все живе — з духовного серця. З’являлося відчуття сердечної теплоти, доброзичливості, співчуття до всіх. А світ, що здавався мені раніше таким ворожим, ніби… підмінили. “Раптом” виявилося, що він — прекрасний!

Освоєння медитації «Пранава» подарувало блаженство перших контактів з Богом — в якості Святого Духа, поки що без розділення на певних Його Представників. Знайомство з Ними на мене ще тільки чекало в майбутньому.

Яке це було диво для мене — відчувати Любов Бога — Живого! — і самій вчитися любити Його і все, що Він створив.

Здавалося: що́ може бути природнішим для людини, ніж жити в любові? Адже всі ми, люди, створені Богом саме для цього… Втім, мені довелося саме звикати так жити! Звикати — і до того, що я сама люблю, і до того, що люблять мене. Причому останнє давалося мені чомусь найважче. Було враження, що я пристосовуюся до життя на новій (для мене) планеті, де все — незвично, де я сама — «незграбний прибулець».

Спочатку жити з концентрацією себе-свідомості в чакрі анахаті в мене виходило тільки короткі проміжки часу. Ця навичка, якої так легко було досягнути в медитаціях, відразу ж «випаровувалася» за несприятливих обставин. Доводилося постійно пильнувати: знаходжусь я в анахаті чи звично повернулася до чакр голови.

Це ставало зрозумілим за моєю реакцією на стресові ситуації, особливо на несправедливість, проявлену стосовно мене чи інших людей. Зазвичай я реагувала на подібне дуже різко та грубо. Впевнена у власній правоті, я навіть не замислювалася про те, чи розумію суть того, що відбувається. Адже саме моє власне розуміння справедливості я завжди вважала єдино правильним!…

З духовного серця сприймаєш будь-які обставини спокійно, зберігаючи розуміння того, що все, що відбувається, — від Бога. Також домінує доброзичливе ставлення до людей, нехай навіть вони і поводяться негідним чином. Якщо ж на чиюсь агресію, ворожість ще вдається відповідати роздратуванням, гнівом чи образою, — значить, стійкого буття духовним серцем поки що не досягнуто.

І Бог надавав мені дуже багато можливостей цього вчитися, причому на кожному наступному щаблі просування — ситуації були щоразу нові.

* * *

Медитативні тренування відбувалися переважно серед живої природи. Я стала проводити там дуже багато часу і з подивом усвідомила, що раніше майже не помічала її краси! Хіба що… дуже давно — в дитинстві… Наскільки ж багатшим стало моє життя, коли морські простори, річки та озера, тиша лісу, ніжність квітів, сила та чистота дерев, птахи — стали його невід’ємною частиною!

Завдяки цьому ще одним відкриттям для мене стало… моє надзвичайне невігластво в тому, що стосується природи! Я тепер усвідомила, що живу в чудовому світі, створеному Богом — в тому числі, для мене! Причому — нічого про нього не знаю! Як називається ця квітка? Що це за гриб? Який птах так гарно співає? В кого запитати?… Щоб хоч трохи це невігластво подолати, я стала шукати інформацію в інтернеті, дивитися фільми про нашу планету та її мешканців.

Радістю було вчитися спілкуванню з живою природою: співналаштовуватися та зливатися з її красою, освоювати її тишу — щоб поступово вони могли стати красою і тишею мене-душі. Все це допомагає витонченню свідомості, без чого неможливо наблизитися до Бога — Найтоншої у всесвіті Свідомості.

Співналаштовуючись із найкращим, що є в Його Творінні, ми вчимося відчувати і Його Самого, стаючи дедалі чутливішими до Його Думок.

Злиття з красою Творіння — це перші кроки до Злиття з Ним. А Він постає перед нами спочатку в якості Святих Духів, а потім — в якості Їхнього Єдиного Ми, Котре ми називаємо Творцем, Богом-Отцем та іншими відповідними іменами.

Бог — великий! Він — безкінечно величезний! І Він є Любов!

Щоб спілкування та Злиття з Ним стали для нас можливими, нам необхідно стати також величезними чистими душами, перетвореними на таку ж Любов.

Чи можливо душі такою стати? Так! Хоча це важко і на це підуть роки, та й усе земне життя до кінця. А можливо — і не одне.

Спочатку ж душі необхідно очиститися від усього бруду пороків, що обліпив та просотав її всю, спотворивши її, скувавши, позбавивши належного їй права любити.

* * *

Коли я починала власний довгий шлях очищення, моє тіло було у плаченому стані. Список хронічних захворювань був довгим. Та і я не надто прагнула їх позбутися: чи то вже втомившись від цього, чи тому, що в мене просто не було звички піклуватися про здоров’я тіла. Я ставилася до нього як до чогось «вторинного», що навіть «заважає». Воно «відволікало» мене від «духовного»!

Але яке ж може бути серйозне духовне просування при наскрізь хворому тілі? Чомусь на те, щоб зрозуміти саме це очевидне, в мене пішло стільки часу…

Очищення почалося для мене з усвідомлення: причина хвороб — в енергетичних забрудненнях тіла, що є наслідком моїх етичних помилок в минулому. Це — в тому числі, не вегетаріанське харчування. (Пам’ятаю, як я ридала, з жахом усвідомивши, що через мене в муках гинули тварини, і цього — вже не виправиш!) Також — звичка жити в негативних емоціях. Також — близьке спілкування з енергетично грубими людьми; особливо це стосується сексуальних відносин.

Можливості для боротьби з енергетичними забрудненнями тіла надає щабель раджа-йоги. На цьому етапі відбувається очищення та розвиток енергоструктур організму — чакр, меридіанів, сегментів.

Для мене хороші результати на цьому етапі дали очищення чакр за допомогою образу тетраедра, «моржування», медитативний біг. Я слухала під час тренувань аудіо-записи інструкцій, наведених в «Екопсихології».

Раніше я дуже рідко систематично займалася спортивними тренуваннями, і це завжди давалося мені важко. Загартованою людиною мене теж тоді неможливо було назвати: від кожного прохолодного подмуху вітру — відразу застуда. Яким же було моє здивування, коли виявилося, що я здатна — за будь-якої погоди, навіть в мороз — бігати по кілька годин! Бігати — з задоволенням та без втоми тіла!

Від занять медитативним бігом відчутно покращало здоров’я. Тренування сприяли набуттю рухливості свідомості. Я навчилася легко переміщуватися концентрацією свідомості спочатку в межах тіла та його енергоструктур, потім — і за його межами. Крім того, такі медитації, як «Хрест Будди», «Віддавання», «Пранава», робота з образом тедраедра — на фоні медитативного бігу — виходили ефективніше, ніж при виконанні їх у звичний спосіб.

Освоїти «моржування» було набагато складніше. В мене завжди були непрості взаємини з холодом. Я примудрялася змерзнути навіть сонячного дня на пляжі! Коли ж мені вперше довелося ступити босоніж на сніг, перш ніж зануритися в крижану воду, я мала великі сумніви щодо того, чи тіло після цього виживе. Напевно, я тоді припустилася усіх можливих помилок — адже замість радості та блаженства, про які я читала, результатом був… протилежний стан…

Тільки з часом я навчилася «моржуватися» правильно: заходити у воду в стані «розлитості» духовного серця, перебуваючи у спокої та любові. Отоді ефектом стали і радість, і блаженство!

Купання у крижаній воді допомагало закріплюватися в нових станах свідомості, що набувалися на чергових щаблях. А також — вчило не втрачати цих станів в екстремальних для тіла умовах. Та і я перестала так часто, як раніше, відвідувати аптеки: тому що тіло — о диво! — більше майже не хворіло! Помітила, що коли я перестала систематично «моржуватися» (змінила місце роботи, і новий графік не залишав для цього ні часу, ні сил), стан здоров’я відразу погіршився.

Напевно, багато людей не наважується на «моржування» — такий ефективний та доступний спосіб набути здоров’я! — через побоювання, що їм це не під силу. Вони вважають, що зануритися в крижану воду здатні лише виключно героїчні люди. Але ось живий приклад, що доводить протилежне: якщо це вдалося освоїти такій хирлявій, хворобливій колись та, м’яко кажучи, не найхоробрішій людині, як я, — то це можливо для всіх!

* * *

Зараз мені смішно згадувати про своє «відкриття» на початкових етапах раджа-йоги. «Виявилося», що переходячи на кожен наступний щабель, потрібно знову й знову очищувати тіло — вже на новому рівні, працюючи з новою якістю енергій. А я гадала, що ось, один раз зроблю «генеральне прибирання» — і цього вже досить! Та це все одно, що лише раз навести лад у своєму житлі і більше ніколи не братися за віник та ганчірку. Або ж — усього єдиний раз в житті почистити зуби…

Робота з підтримання енергетичної чистоти тіла спочатку відбирає багато сил і здається дуже важкою. Але — по мірі зростання об’єму свідомості — це виходить дедалі легше.

А от що справді дається непросто — це досягнення етичної чистоти.