МАЙСТЕР/Про духовний Шлях

Про духовний Шлях

Що таке «духовний Шлях»? Кого можна назвати «Майстром Шляху»? І кого я сама так називаю?

Кожна достатньо розвинена інтелектуально втілена людина в належний час усвідомлює скороминущість свого земного життя та замислюється про його сенс і цілі.

Коли така людина розуміє, як безглуздо витрачати відпущений їй час на примарні земні задоволення, вона перестає потрапляти в їхні пастки. І їй стає очевидно, що лише одна мета для неї є істинною, це — Бог. А сенс людського життя полягає в тому, щоб пізнати Його і стати з Ним Одне. Для того ж, щоб це стало можливим, потрібно розвивати себе як душу, максимально наближаючись за якістю до стану Бога.

Цей процес розвитку себе-душі, пошук та пізнання Бога — і є духовний Шлях. Людей, що стали на нього, називають по-різному: духовними подвижниками чи подорожніми, духовними воїнами, шукачами Істини, монахами… Втім, не так вже й важливо, як саме називати цих людей. Головне, що єдиною їхньою Метою раз і назавжди стає Бог, а все їхнє життя чесно відповідає цій Меті і не містить в собі нічого зайвого.

Той же, Хто пройшов цей Шлях до кінця, досягнувши цілковитої Самореалізації Себе в Богові, а потім повернувся до людей або залишився з ними заради допомоги їм, є Майстром духовного Шляху. Таку Людину називають ще Аватаром, Христом, Месією, Сином або Дочкою Бога. Ці слова означають, що Людина є Одне з Богом, говорить і діє не сама від себе, але від Нього, виконує в усьому лише Його Волю. Зустріти таку Людину, а тим більше у Неї вчитися, — це є рідкісна можливість, найвищий дар, який тільки може випасти комусь на долю.

Можна прийти на Землю Аватаром — і майже відразу правильно усвідомлювати Себе і Свою Місію. Такими, наприклад, були Ісус, Бабаджі та Сатья Саї Бабá. Проте, можна і розвинути себе до цього стану, починаючи свій особистий духовний Шлях з позицій звичайної інтелектуально розвиненої людини. Реалізувати це за одне втілення можуть ті, хто і минулі свої земні життя присвячували пошукові Бога. Такий Майстер після досягнення Злиття з Богом може зберегти своє матеріальне тіло. Таким чином, Він залишається на Землі задля духовної допомоги людям. Він добре знає людську природу та всі щаблі Шляху, починаючи від початкових, оскільки Сам нещодавно освоював їх. Тому Його допомога може бути найбільш ефективною — за умови, звісно, що люди її приймають.

Як розпізнати істинного Майстра? Адже стільки людей зараз називають себе духовними вчителями (гуру), мають сотні, або навіть тисячі послідовників. І всі ці «гуру» досить переконливо брешуть про свій досвід пізнання Істини, пропонуючи власний варіант просування до Неї. Кожна людина нехай вирішує для себе в кожному певному випадку: вірити чи ні, спираючись на власний життєвий досвід та особисті переконання.

* * *

В моєму випадку було так. Спочатку я ознайомилася з методологією просування людини по духовному Шляху через книгу «Екопсихологія». Її написала Людина, Котру я називаю Майстром. Матеріал було викладено простою, доступною для розуміння більшістю російськомовних людей мовою. Відразу було зрозуміло, що це — праця вченого-практика, котрий присвятив цій темі все Своє життя, а не поверхнева компіляція уривків з різних книг на цю тему. Зрозумілість Мети Шляху, чітка, логічно вибудувана послідовність щаблів Її досягнення та високі етичні вимоги до тих, хто бажають ступити на Шлях, — ось головні критерії, за якими я визнала запропоновану методологію як істинну.

Також важливим для мене було те, що книга не спиралася на якесь певне релігійне вчення, але містила в собі те найкраще, що є в кожному з них. Це дає можливість вчитися за нею усім без винятку охочим, незалежно від їхніх початкових релігійних переконань, без обмежень та дискримінації.

Дослідивши головні духовні книги людства, автор «Екопсихології» дійшов висновку, що в своїй основі всі релігійні вчення однакові та не суперечать одна одній. Це єдине Вчення Бога, викладене різними мовами, з урахуванням різних умов життя людей у різних частинах Землі та в той чи інший історичний час, — про те, якими Бог хоче нас бачити і чому нам слід присвячувати свої життя.

… Потім Дао-Де-Цзин і Бхаґавад-Ґіта, в редакції та з коментарями Майстра до цих книг — насправді безцінні! Він повернув їх читачам, очистивши від викривлень, що з’явилися через некомпетентність попередніх перекладачів та упорядників. Також — «Вчення Ісуса Христа про наш сенс життя та як його реалізувати»…

Під час особистого спілкування з Майстром, що відбувалося пізніше, для мене було важливим побачити відповідність Його життя тому, що Він говорить і пише. Це стосувалося і зовнішнього вигляду, і побуту, і манери спілкуватися з людьми, і його ласкавого та співчутливого ставлення до всього живого, включно з рослинами, і глибини висвітлення Ним обговорюваних тем. Та головне — це Його здатність показувати Собою-Свідомістю Бога в різних Його Аспектах. А також — навчити інших спочатку відчувати, а потім і відтворювати Божественні Стани самостійно. Тобто, Його здатність провести за Собою до головної Мети. Якщо хтось лише говорить, що це необхідно зробити, але не здатен показати, — то такій людині вірити не можна, нехай хоч тисячі людей назвуть її гуру.

Ще один дуже важливий момент — це вміння Майстра вказати учневі на його пороки та недосконалості таким чином, щоб він не образився і не пішов геть, але зумів тих пороків позбутися. Адже побачити їх в собі самостійно — буває досить важко.

З точки зору «звичайної» людини, дізнаватися від когось про свої вади, та ще й часом в доволі жорсткій формі, — неприємно та «відштовхує» від того, хто тобі про них сказав.

Але для духовного подвижника це — щастя: адже в такий спосіб він отримує можливість очиститися, а значить — підійти до Бога за якістю душі ще ближче.

Саме відчуття щастя очищення супроводжує уроки, отримані від справжнього Майстра!

Так, це буває (на короткий час) болісним, але про жодні образи на Майстра — не може бути й мови! Сама здатність ображатися у подвижника в певний момент зникає, має зникнути! Але має бути розуміння, що цей урок — від Бога, і Він дає мені його через Майстра!

Має сенс уявити себе на місці Майстра і подумати: а як ведеться Йому самому? Хіба легко знати про людей їхні страшні таємниці, бачити всі пороки та потворність душ — і все одно продовжувати з ними спілкуватися, терплячи та пробачаючи, і навіть продовжувати вести їх до Бога? Така — робота Майстра. І слід хоча б спробувати не ускладнювати для Нього цю роботу.

Варто також згадати і про інший спосіб «боротьби з пороками», що подекуди практикується. Буває, що викладачі духовних практик самі власних пороків ще не позбулися, і в роботі зі своїми учнями вони діють не від Бога, а від свого недосконалого розуму. Зловживаючи отриманою ними владою над людьми, такі викладачі перетворюють процес «викриття пороків» на суцільне знущання, задовольняючи в такий спосіб свої садистські потреби. Таке «очищення» — лише шкодить! Адже уроки не від Бога, а від порочної людини, що вважає себе «Вчителем», важко прийняти: невідворотно виникає спротив, а відтак, і від показаного тобі твого пороку навряд чи позбавишся.

Подібне поводження з учнями, окрім іншого, небезпечне можливістю скоєння суїцидів — тими з учнів, хто мають нестійку психіку та суїцидальні нахили. Тому кожному так важливо навчитися розрізненню людей, перш ніж вирішувати: в чиї руки довірити свій розвиток, життя та долю.

Викладання духовних практик несумісне з особистим збагаченням викладача («Задарма одержали — задарма давайте» (Мф 10:8) та з будь-якими іншими проявами його егоцентризму.

Енергетична чистота викладача так само важлива, як і етична. Адже під час спільної медитативної роботи відбувається об'єднання свідомостей учасників. Викладач, котрий має грубу та брудну свідомість, «заливає» цим брудом своїх учнів — і душі, і тіла. Результатом стають хвороби, як тілесні, так і психічні, що з'являються «раптом» та «невідомо, звідки».

Лікарі в таких випадках лише розводять руками: «Як це все лікувати?»

Адже без розуміння механізму виникнення таких захворювань — позбутися їх неможливо!

Щоб вилікувати певну хворобу, необхідно знати її причину та дистанціюватися від хвороботворчого джерела! А може трапитись і так, що таким джерелом виявляється… викладач…