Книга про Майстра Ісуса/Розділ 2. Хрещення

Розділ 2.
Хрещення

Мене прийнято називати «Первозваним» — бо дозволено мені було побачити Ісуса та підійти до Нього після того, як Іоанн проголосив про Нього перед народом, що зібрався на хрещення водами в річці Йордан.

Той день був особливим. Ймовірно, сам Іоанн знав про те, що прийде Ісус, але не говорив про це ні нам, ні тим людям, які зібралися та слухали Його проповідь.

Іоанн довго говорив перед великою групою людей, які прийшли слухати Його промови та отримати очищення.

Потім присутні стали по черзі підходити до Нього для символічного обмивання та прийняття хрещення.

Іоанн стояв у водах Йордану… Сяяло сонце. Він Сам називав ім'я того, хто мав бути наступним похрещеним, бо бачив стан душі та готовність покаятися в колишніх гріхах і прийняти очищення та життя нове з Вірою та Радістю.

Людина, яка приймала хрещення, занурювалася у води Йордану.

Для більшості — це було лише символом очищення, фінальним актом покаяння. З цього моменту відкидалися шляхи беззаконня і віра давала сили перемагати вади душі.

Але для деяких ставалося і більше: розум замовкав у мить занурення у воду, тиша приголомшувала та крізь прозорі струмені сяяли промені сонця. А Стани Божественної Присутності Іоанн підсилював Собою-Душею. Для тих, хто відчув тишу душі, на короткі миті відкривався простір Великої Безмовності та Світла Божественного! Це сприймалося як диво! Дотик Божественного стану запам'ятовувався душею! Траплялося перше переживання реальності Бога, якщо душа була вже готова це усвідомити. У всякому разі, так було зі мною самим і з деякими моїми друзями, про духовний досвід яких я добре знав. Так відбувалося, коли Іоанн хрестив нас…

Майже ніхто з тих, хто отримав таке переживання без подальшого навчання, не міг потім відтворити цей стан, але пам'ять про нього залишалася в душі та зміцнювала віру та праведність у повсякденному житті.

Нас же, що залишилися жити з Іоанном, Він навчав через зусилля душі перебувати у постійному відчутті перед лицем Бога, через духовні практики — проживати знову та знову сприйняття Божественного Світу.

* * *

Тому ми, учні Іоанна, могли бачити і відчувати того дня набагато більше. Ми помітили ту дивовижну зміну стану в навколишньому просторі, коли до нас став наближатися Ісус…

Все навколо змінилося: пташки перестали буденно щебетати та заспівали, як у весняну шлюбну пору…

А потім все навколо природньо наповнилося нерухомою особливою тишею, для входження в яку нам зазвичай була потрібна глибока медитація. Час ніби сповільнився…

Не всі присутні люди це відчули. Але ми бачили, як до нас підходить Той, про Кого нам стільки вже раніше розповідав Іоанн. Він ішов повільно. Особливий простір Світла оточував Його. Це Світло не було видно очима тіла, але сприймалося зором душі.

Від Обличчя Ісуса ми не могли відвести погляд, хоч зовні начебто нічого особливого не було в Його дуже простому світлому одязі, у золотих на сонці пасмах волосся, у плавних рухах тіла…

Всі ми завмерли в тому особливому Божественному просторі, який Він ніс Собою-Свідомістю. Ми були свідками того, як Ісус підійшов до Іоанна, як вони обійнялися.

Потім Іоанн здійснив призначене хрещення водами. Райдуга засяяла в найдрібніших крапельках над поверхнею Йордану, знаменуючи Сяйво Вище, та при цьому вже видиме всіма людьми.

Прояв величності моменту відчувався неймовірно яскраво. Божественне Сяйво відбивалося у всьому: у переливах сонячного світла у воді, у променях, що пронизують листя дерев на березі… Ця Урочистість, яка знаменує початок Великого Служіння, була і в багатьох світах Світобудови, які ми тоді не могли ще сприйняти.

Іоанн промовив:

— Ось Месія! Він — тут! Здійснилося передбачення та пророцтво!

Коли Ісус виходив з води, то багато птахів, що притихли під час таїнства, а тепер знову почали тріумфувати, відчуваючи блаженство та святість тієї миті, кружляли навколо… Був серед них і голуб, якого тепер вважають символом Духа Святого, бо деякі люди бачили та запам'ятали лише зовнішнє…