English Español Français Deutsch Italiano Český Polski Русский Română Українська Português Eesti 中文

Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

 
Мистецтво бути щасливими (лісова лекція до фільму)
 

Володимир Антонов

Мистецтво бути щасливими
(лісова лекція до фільму)

© Володимир Антонов, 2010.




Вміння співналаштовуватися з КРАСОЮ, НІЖНІСТЮ і ВИТОНЧЕНІСТЮ живої природи дозволяє нам набути внутрішньої гармонії, що є необхідним для набуття стану і постійного відчуття ЩАСТЯ ЖИТИ. Це також — дуже важливий компонент духовного вдосконалення.

Ця КРАСА — елемент Творіння Бога.

Це важливо розуміти! Адже, лише навчившись любити Творіння, можна полюбити і його Творця! А без цієї щирої любові — хіба можна бути щасливими?

Причому любов обов’язково має бути взаємною! Не принесе щастя тільки Його любов до мене! Не коханими слід бути, а кохаючими! Проте кохаючими не егоїстичною пародією на любов (я маю на увазі примітивні особисті сексуальні хотіння, які бездуховні люди якраз і називають «любов’ю») — але стремлінням ПОДАРУВАТИ СЕБЕ ЙОМУ!

Любов до Бога починається з бажання пізнати Його — спочатку лише розумом, згодом і в усій повноті — так, щоб емоції моєї любові зливалися з емоціями любові Його! І потім поступово приходить і повнота Злиття з Ним — собою-свідомістю, розвиненою в процесі пошуку Його і служіння Йому!

А ще дуже важливо мати на цьому Шляху друзів-однодумців. Набагато легше відчувати щастя свого творчого буття — у духовній групі, общині, хоча б маленькій!

Морально здорова людина отримує насолоду від того, що ДАРУЄ свої знання, вміння, самого себе — іншим, прагнучи саме їх зробити щасливими!

Саме від цього процесу дарування і бачення його позитивних результатів вона стає щасливою й сама!

Однак, що потрібно робити, аби знайти собі достойних друзів? — Необхідно всього лише запропонувати себе: показати іншим свою корисність! І — нехай кожний ділиться з іншими тим, що сам може, вміє!

… Важливо також для щастя — мати добре здоров’я.

Але від чого воно залежить?

Можна почути, що наші страждання і біди відбуваються тому, що… колись згрішили Адам і Єва… Цю дурну фантазію навіть іменують спеціальним терміном — «первородний гріх»… Пропоную розглядати таку точку зору, як явну ознаку недоумкуватості тих, хто в це вірує, не кажучи вже про тих, які її проповідують…

Інші звинувачують у своїх хворобах поганих лікарів, забрудненість навколишнього середовища або — тих, хто примушує мене нервувати, хвилюватися, переживати стреси…

Проте ні! У наших бідах ми винні лише самі!

Тяжко це доходить до людей, неосвічених у релігійній філософії! Та істина полягає в тому, що саме люблячий нас Бог — влаштовуючи нам такого роду проблеми — вказує нам на нашу неадекватність: неадекватність тому, якими Він нас бажає бачити!

Дуже спрощуючи, можна сказати, що, здійснюючи якесь невиправдане зло якій-небудь істоті, — ми тим самим програмуємо аналогічні ситуації і в своє життя, у свою долю — тепер уже як жертви. Це називають дією «закону карми» — закону формування доль. Саме так Бог навчає нас не здійснювати недобрих вчинків, учить співчувати чужому болеві — через переживання нами власного болю.

Причому «закон карми» поширює свою дію на часові рамки, що переважають одне лише земне життя… Ось чому, зокрема, народжуються хворі діти…

У когось може виникнути запитання: а навіщо Йому все це? Навіщо Йому потрібно, щоб ми були «хорошими» — у Його розумінні?

Детально ми розглядали цю тему — тему сенсу людського життя на Землі — у кожній з виданих нами книжок. Проте зараз лише дуже коротко скажу, що ми є частинками вселенської Свідомості, яка еволюціонує — вона називається Абсолютом. Це у наших тілах, у тім числі, — вершиться Еволюція Абсолюту! Ось чому Йому настільки дорога кожна душа! Ось чому Він настільки старанно спостерігає за кожним і весь час прагне підправити, допомогти кожному — за винятком лише тих, які довели свою повну безнадійність; таких Він відправляє в пекло — «помийницю» еволюції…

… Отже, щоб «узяти в свої руки» свою долю, потрібно, по-перше, вивчити ті правила, за якими нам пропонує жити наш Творець. Він дав нам їх через Своїх Месій та пророків.

А щоб виконувати ці правила, дуже важливо навчитися контролювати свої емоції.

Належить привчити себе жити — поза залежністю від обставин — у світлих, чистих, витончених емоційних станах! Так ми будемо бажаними для друзів, так ми забезпечимо собі тілесне та душевне здоров’я, так нашою обителлю стане, як мінімум, рай!

А грубі емоції на кшталт гніву, роздратованості, заздрості, ревнощів та інших схожих станів — не лише неприємні і собі й оточуючим, не лише руйнують здоров’я собі та іншим, але й визначають життя у пеклі після розвтілення!

Як же навчитися управляти своїми емоціями? Про це дуже детально розказано в наших книгах і показано в наших фільмах. Зараз скажу лише, що основою правильного вибудовування своєї емоційної сфери є розвиток духовного серця.

Духовне серце одвічно базується в чакрі анахаті і з неї починає своє духовне зростання, є тим біоенергетичним органом, який продукує витончені позитивні емоції.

Розвивати саме його радили нам й Ісус Христос, й інші Божественні Вчителі та пророки!

Саме завдяки його розвиткові в собі ми набуваємо і здоров’я, і справжніх друзів, а також наближаємося за станом душі до того стану, в якому живе Бог — і в аспекті Святого Духу, і в аспекті Творця!

Саме за допомогою цього — Бог стає для нас пізнаною Реальністю!

… Як приклад — можу навести себе. Я — цілковито здоровий, не дивлячись на те, що вже не перший рік живу за відмітиною 60-річчя. Більш того — моє тіло з деяких пір… молодіє! Подивіться: скільки років ви б могли дати йому?… Сорок? Чи, може бути, навіть тридцять?

Коли йому було 59, я востаннє чув думку перехожих на вулиці: «Такий молодий — і вже з бородою!»…

Я і відчуваю себе — молодим, бадьорим — і зрілим! Я живу завжди у рівному, чистому, спокійно-радісному стані!

Я відвик, я більше вже давно не вмію — відчувати гнів, роздратування, заздрість, печаль, тривогу, страх і так далі! Я жив і живу без гніву і бажання помститися — навіть щодо тих, які одного разу цілком мали намір вбити мене, після чого я півроку тяжко помирав і двічі опинявся в стані клінічної смерті. Я не зазнаю гніву, страху і бажання помститися також і тим, хто і в наступні роки погрожував мені «кремацією заживо» за мої книжки — книжки про Бога, про щастя пізнання Його.

Більш того, я став настільки близьким до Бога, що вільно спілкуюся з Ним. І можу наповнювати своє тіло — Ним.

І чи хочемо всі ми жити так само?

Тоді давайте йти цим дослідженим, вивченим і протоптаним для всіх бажаючих Шляхом!

* * *

На таких ось місцях — прекрасно медитувати, зливаючись і з витонченістю ранкової краси природи, і з витонченістю Святих Духів — наших Божественних Учителів і реалізаторів наших доль…

Це потрібно обов’язково засвоювати, якщо ми вирішили йти духовним Шляхом: Шляхом вдосконалення себе, Шляхом любові до Творіння і Творця, Шляхом пошуку Його — Того, Кого нам обов’язково потрібно знайти і пізнати!

Для цього також потрібно читати книги про Нього і про Шляхи до Нього.

І ще — багато людей для цього йдуть у храми, беруть там участь в обрядах. Це — також може допомогти спочатку, якщо тільки там не заразитися від людей ідеологією зла, ненависті, що, на жаль, настільки часто буває… Ну а в цілому, участь у богослужіннях допомагає початківцям відірвати свою увагу від об’єктів матеріального світу…

А далі? — А далі належить зрозуміти те, що Бога у храмах не більше, ніж поза ними. І що не в натовпі людському, навіть людей, які разом моляться, а саме в ситуації сам-на-сам з Богом, в усамітненні від натовпу, на природі — можна найкращим чином відчути блаженні ДОТИКИ Бога, почати ЧУТИ Його думки, до мене послані, потім навчитися і БАЧИТИ Божественних Вчителів-Святих Духів, і ОБІЙМАТИСЯ з Ними, входити в Їхні нематеріальні тіла, ЗЛИВАЮЧИСЬ з Ними…

… Що робить більшість людей на природі? Вони пиячать, колються героїном, вбивають і калічать живих істот, залишають після себе купи битих пляшок й іншого сміття, оскверняють ТИШУ природи ревиськом радіоприймачів чи магнітофонів, кричать самі…

Так, зрозуміло, можна наблизитися не до щастя пізнання Бога, а до пекла…

… Ну, а для пізнання Бога, для власного вдосконалення — дуже важлива ВНУТРІШНЯ ТИША, володіння якою дозволить пізнати БЛАЖЕНСТВО СПОКОЮ Й ТИШІ, сущих в Обителі Одвічного…

Причому спів птахів, шелест вологого від роси очерету або листя дерев — цьому зовсім не заважають, а лише роблять ТИШУ ЗОРІ «соковитішою», яскравішою емоційно!

Але потрібно розуміти, як повнота відчуття всього того прекрасного, що може нам подарувати природа, так і можливість пізнання її Творця і Його Представників — Святих Духів — досягається тільки належною мірою підготовленим духовним подвижником. Готуватися ж до цього потрібно як в інтелектуально-етичному аспекті, так і за допомогою очищення і розвитку біоенергетичних структур свого організму — чакр та меридіанів.

… А ще на природі можна збирати її їстівні дари. Це — і ягоди, і гриби, і різні трави. Це все можна вживати в їжу безпосередньо зараз і заготовляти про запас!

Наприклад, замість чаю можна заварювати… просто звичайне лугове злакове різнотрав’я. І його можна насушити собі спеціально для заварок — на зимову половину року.

Можна насушити для заварок замість чаю — і м’яту, й іван-чай, і осіннє передлистопадове листя смородини — коли воно вже не буде потрібне рослинам. Або, якщо попадеться зламана вітром береза, — можна насушити і її листя. І хвоя, й молоді шишки з хвойних дерев, що впали — також годяться для цього! (Тільки не варто пити зайві «міцні» заварки з них: наші, людські, шлунки не звикли до високих концентрацій смоли — на відміну від шлунків, наприклад, глухарів; це для глухарів хвоя є одним із головних видів їжі).

Або, ось — кропива. Багато людей її ненавиди ть за те, що вона «кусає». Але вона «кусає» якраз за те, що ці люди її не їдять! Адже вона — і смачна, коли молода, і володіє найціннішими лікарськими властивостями: вона стимулює імунну систему організму, допомагаючи, у тім числі, позбавитися від багатьох нездужань!

Її можна сушити і на зиму — щоб потім заварювати.

Але можна їсти й так: миємо, ріжемо, опускаємо в окріп, варимо приблизно хвилину, даємо трохи охолонути — і на тарілки з майонезом! Смакотище!

Можна схожим чином заготовлювати і готувати — і яглицю, і папороть дріоптеріс.

Можна заготовити собі «сіна» на зиму навіть і з кислиці — і потім готувати з нього супи.

Їх же годиться додавати в інші страви у сирому вигляді — як і дудник, мати-й-мачуху, і навіть паростки іван-чаю, які тільки виткнулися із землі (потім, коли підростають, вони стають гіркими).

Ми також консервуємо про запас з цукром лісові ягоди: брусницю, журавлину, малину, чорницю, лохину — у вигляді ледь провареного варення.

Ми самі — замість бджіл — робимо мед із квітів черемхи або таволги (можна також — з квіток кульбаби). Як? — розповідаю:

Потрібно набрати суцвіть, заповнити ними каструлі, залити не гарячою водою (не гарячою — це для того, щоб встигли вибратися комахи, які випадково туди потрапили), довести до кипіння — і залишити настоюватися на ніч.

Наступного дня витискаємо і викидаємо цвіт, рідині даємо відстоятися, можна її й процідити. Очищену рідину розливаємо по каструлях, заповнюючи їх на дві третини, доводимо до кипіння, засипаємо цукор — так, щоб рівень рідини піднявся до верху каструль. Помішуємо, щоб добре розчинився цукор, знову доводимо до кипіння — і розливаємо в попередньо нагріті і потім ошпарені всередині окропом банки, закриваємо їх тими чи тими різновидами герметичних кришок.

Виходить пахучий, смачний і дуже корисний мед власного приготування!

Що стосується грибів, то ми вживаємо їх упродовж усього року. Вдома — засолені (точніше, — заквашені) гриби. У похідних умовах, коли нові гриби не ростуть, — сушені. Сушені гриби — легкі на вагу, тому їх зручно носити в рюкзаках, а потім — варити або навіть смажити в казанку на вогнищі.

Як сушити гриби?

Для цього потрібно мати грибосушарку. Якщо сушимо на вогнищі — її можна зробити так, щоб складалася: аби можна було носити в рюкзаку: наприклад, з двох смужок звичайної укрівельної жерсті.

Грибосушарка має бути з дном: інакше гриби забиратимуть сажу. Ну а самі гриби насаджуємо на шампури зі сталевого дроту.

Їстівні гриби ростуть практично скрізь: і в тундрі, і в лісах, і в горах, і в степах. Вони — не лише смачні, але також є цінним джерелом білків. Підтвердження цьому — наше власне здоров’я: а ми ж харчуємося саме так уже не перший десяток років! І це дозволяє нам не лише виживати в умовах постійного крайнього фінансового дефіциту, але й БУТИ ЩАСЛИВИМИ!

Гриби можна навіть смажити безпосередньо над вогнищем — на кінці прутика, зачищеного від кори. Гриб можна спочатку нагріти до того стану, щоб з нього виступив сік. Тоді ми його трішки підсолимо: сіль прилипне до соку й не відвалиться. А далі — потрібно всього лише добре проварити гриб в його власному сокові. Виходять дивовижні ласощі!

… А в ту пору року, коли гриби у лісі не ростуть, ми смажимо на вогнищі бутерброди з сиром. Але це потрібно робити не на шампурах з прутиків, а на спеціальних ось таких дерев’яних виделках. Зрозуміло, ми для цього в жодному разі не зрізаємо живі гілочки, а знаходимо достатньо міцні сухі.

Спробуйте! Отримаєте масу насолод! Ось так ми й живемо — в «хронічному» ІСТИННОМУ ЩАСТІ!

Чому я підкреслюю слово ІСТИННОМУ? Тому, що не лише ж у шашликах з грибів і смажених на вогнищі бутербродах із сиром — ЩАСТЯ! Але все своє життя потрібно привести в ГАРМОНІЮ З БОГОМ. А саме, жити:

— не завдаючи, якщо це можливо, нікому шкоди,

— постійно вдосконалюючи себе духовно,

— живучи під ЙОГО безпосереднім керівництвом,

— даруючи іншим те добро, яким поділитися можемо!

Успіхів вам на цьому Шляху!

 
ГоловнаКнигиСтаттіФільмиФотогалереяСкринсейвериЕнциклопедіяАудіокнигиАудіолекціїПосилання