English Español Français Deutsch Italiano Český Polski Русский Українська Português Eesti 中文

Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

 
Богоцентризм
 


Володимир Антонов

Богоцентризм

Переклад з російської
Оксани Скараєвої

© Антонов В.В., 2015.




«Людина є вершина еволюції!», «Все — для людини, все — в ім'я людини!» — так стверджували атеїсти...

Але істина — протилежна таким примітивним антропоцентричним переконанням. Розумна людина повинна прийняти Богоцентричне знання.

Адже істина полягає в тому, що Вершиною Еволюції є Бог. І все, що відбувається у всесвіті, включно з нашими життями з усіма їхніми нюансами, — для Нього.

... Бог в аспекті Абсолюта [7,11-12] є Макроістотою вселенського масштабу. А ми — в Ньому — подібні до клітин крові: рухливі, деякою мірою самостійні, але живемо в Ньому, для Нього і не здатні жити не в Ньому.

І наше завдання полягає в тому, щоб не тільки вмістити це теоретичне знання розумом, а й реалізувати його практично — собою як розвиненою свідомістю.

З чого ж бажано почати?

Можна — з теми розширення кругозору.

… Пам'ятаю, в мої дитячі роки батьки разом зі мною вирушили під час літніх відпусток до західної України. Зупинилися в сільському будинку, де жили господиня з сином приблизно мого віку.

Наступного дня по приїзді той хлопчик підійшов до мене в саду — знайомитися. А я в цей час стругав якусь палицю.

Він запитав українською, дивлячись на палицю:

— Що ти робиш?

... Я в тому віці знав тільки російські слова, тому його не зрозумів і попросив повторити.

— Що ти робиш? — повторив питання він.

… Російською це значило всього лише «Что ты делаешь?». Але ж він теж не відав, як висловити цю думку, окрім як українською мовою!...

Він повторював своє питання кілька разів, все гучніше і гучніше, думаючи, що від цього мені буде зрозуміліше. Але я не розумів... Тоді він заплакав і побіг скаржитися на мене своїй мамі...

Закінчилася ця історія тим, що наші батьки вперше пояснили нам обом, що існують різні мови. І що ті, хто говорять не моєю мовою, — зовсім не є поганими людьми.

... Попадання в різноманітні ситуації, де мешкають люди, які спочатку сприймаються як «інші», дуже корисне, особливо в ранньому віці, — для правильного розвитку душі. Адже тоді протиставлення собі «чужих» та «інших» зникає. Людина навчається їх розуміти і любити — такими, як вони є. Всі — від початку — «свої»!

... Хоча навчитися поділяти людей на різні категорії — треба. Але критерії такої диференціації — інші. Це — рівні розвитку інтелекту і духовної продвинутості.

* * *

… За «радянських» часів у нашій країні часто лунала по радіо прекрасна «Пісня про батьківщину» (слова Василя Лебедєва-Кумача, музика Ісаака Дунаєвського; слова наводжу по пам'яті):


Широка країна моя рідна!

Багато в ній лісів, полів і річок!

Я іншої такої країни не знаю,

Де так вільно дихає людина!


Від Москви — до самих до околиць,

З південних гір — до північних морів

Людина проходить як господар

Неосяжної батьківщини своєї!


Скрізь життя привільне і широке –

Немов Волга повная — тече.

Молодим — скрізь у нас дорога,

Старим — завжди у нас шана!


Над країною весняний вітер віє!

З кожним днем — все радісніше жити!

І ніхто на світі не уміє

Краще нас сміятися й любити!


Наші ниви оком не охопиш!

Не згадаєш наших міст!

Наше слово гордеє «товариш»

Нам дорожче всіх красивих слів!


З ось цим словом — ми усюди вдома!

Нема для нас ні «чорних», ні «кольорових»!

Це слово — кожному знайоме,

З ним — скрізь знаходимо ми рідних!


Цю пісню всі слухали — в прекрасному виконанні! — майже кожен день. І таким чином дані в ній твердження «вдруковувалися» в душі.

Хоча... всім розумним людям насолоджуватися такими станами було можливо лише в короткі епізоди занурення в гармонію природи... Або — просто забувшись в солодких мріях... Адже деякі з партійних (КПРС) і кадебевських «товаришів» привласнювали собі право масово знущатися над усіма, хто їм не подобалися, і вбивати їх...

Але, все ж таки, це була прекрасна пісня-медитація, яка дозволила багатьом освоїти функції духовного серця і — розширюватися душею, що складається з духовного серця! Адже це — одна з найважливіших складових духовного вдосконалення!

Так, на Шляху до оволодіння повнотою Досконалості треба навчитися любити і природу з її істотами, і всіх людей, що живуть на Землі, (хоча і по-різному: залежно від згаданих вище їхніх якостей) і все Творіння в цілому.

І така любов може бути освоєна не інакше, як за умови володіння розвиненим духовним серцем.

Але «природжено» володіють ним лише небагато людей. Решті ж — треба його розвивати (про те, як це здійснити, — читайте в наших книгах і дивіться у фільмах). Втім, його доречно ростити саме всім: адже межі вдосконаленню — не існує!

… До речі, відчуття краси і широти саме своєї країни — це доцільно усвідомити як лише один з етапів свого розвитку. Слідом за цим треба охопити своїм духовним серцем, своєю любов'ю — всю нашу планету, а потім і весь всесвіт, все Творіння Боже.

Запам'ятаємо: лише навчившись любити Творіння — можна навчитися любити Творця!

* * *

… Але багато людей відчувають навколишнє середовище — ворожим по відношенню до себе.

У них, крім вразливого для пошкоджуючих факторів егоцентричного «я», може бути присутнім і відчуття якогось маленького «ми». Але кого вони в це «ми» включають? Адже це — своя собака, своя сім'я, своя злочинна банда, своя спортивна команда, свій виробничий чи інший колектив, громадяни своєї національності або своєї країни, одновірці і т.д.

Такі люди не пішли далеко у своєму розвитку від звіриного рівня. Адже вони, як ті звірі, вельми часто відчужують і ненавидять «чужаків», які визначаються за кольором шкіри чи національності, за місцем проживання, за особливостями релігійних поглядів і т.д.

Ці люди живуть в емоціях не любові, які бажає бачити в нас Бог [1-26], але в ненависті, злості, роздратованості, заздрощів...

Вираженим проявом їхнього егоцентризму є насильництво — одна з пекельних душевних властивостей. Такі люди вимагають покори собі — у відповідності до власної примхи. Вони насолоджуються, принижуючи інших заради власної забави. Вони готові обкрадати, грабувати, бити, вбивати... Ревнощі — як теж один з яскравих проявів егоцентризму — є їхньою характерною рисою. Вони вимагають, щоб оточуючі люди жили не за зрілим міркуванням про те, що і як слід робити, а за принципами «так прийнято!» або «так не прийнято!», навіть якщо це є абсурдним у зміненій історичній обстановці. Вони ненавидять прояви здорової сексуальності іншими, особливо жінками. У розмовах вони грубі, готові кричати, перебивати інших, всіляко заважаючи їм висловити свою думку…

Такі стани ведуть до пекла.

Розлучившись з матеріальним тілом, до пекла чи до раю люди потрапляють же не з тієї причини, що вони так чи інакше одягали свої тіла, і не тому, що були членами тієї чи іншої релігійної організації. Але — завдяки тому, до яких емоційних станів вони себе привчили. Ті, хто привчили себе до ніжної і турботливої любові опиняються в раю. А ті, хто звикли до грубих емоцій — в них і залишаються після смерті тіл, причому серед подібних до себе; це і є пекло.

* * *

Але сенс наших життів полягає не в тому, щоб потрапити до раю, а в тому, щоб, розвинувши себе до Досконалості, влитися в нашого спільного Творця, збагативши Його — собою.

Адже Бог в аспекті Творця (Споконвічної Свідомості, Бога-Отця) являє Собою саме Єдине Ми всіх, Хто набули Досконалості за всю нескінченну історію Його Буття [6-7,11-14].

Тому нам треба прагнути якомога більшою мірою розвинути себе за критеріями Любові, Мудрості і Сили. Адже це є Його основні якості!

* * *

Скрупульозне вивчення етичних принципів і ретельна етична самокорекція обов'язкові для тих, хто спрямувалися до Споконвічного. Адже, якщо продовжувати допускати етичні промахи (гріхи), — Святі Духи будуть ставити перепони таким грішникам на Шляху наближення до Себе. Це можуть бути невдачі в «особистому житті», хвороби, втрати вже освоєних духовних досягнень...

У кожній з наших книг ми вже обговорювали етичну тематику. Тому зараз лише зроблю акцент на головному: на боротьбі з власним егоцентризмом.

Саме, треба вчитися жити заради інших: заради їхнього блага, їхнього еволюційного вдосконалення!

Але це слід робити без примусу, на тлі емоцій любові, з повагою до свободи вибору кожною людиною її власного шляху по життю.

І не будемо суддями для тих, хто, на наш погляд, приймають неправильні рішення. Адже Бог — бездоганно розпорядиться долею кожного на благо йому!

Живучи заради блага інших людей і всіх добрих істот, що населяють нашу планету, ми поступово вчимося розуміти, що значить жити для Бога, тобто Богоцентрично.

* * *

Люди, які здатні вбивати квіти заради сумнівного задоволення милуватися потім їхнім повільним вмиранням, які здатні робити те ж саме з «новорічними ялинками», також які вбивають (або беруть співучасть у вбивствах) ні в чому не винних тварин заради поїдання їхніх тіл, — адже також здійснюють цим цілком егоцентричні вчинки.

Але, прийнявши Богоцентричний світогляд і переглянувши у цьому ракурсі весь свій спосіб життя, можна почати діяти заради Бога. А це конкретно виражається в допомозі людям, людству — переважно тим вищим, що самі вміємо. Поширення серед людей знань про Бога, про сенс наших життів і про можливості його реалізації — це є вища форма служіння Богу і людям.

При цьому не будемо забувати, що особисте духовне вдосконалення кожного з нас — теж потребне Богу. І Святі Духи всіляко заохочують кожен такий крок кожного духовного подвижника, підказуючи, направляючи, заливаючи Вищим Блаженством.

* * *

Відчуваємо себе в ясну і тиху погоду — душею лагідною і чистою — над просторами морів або степів, лісів, гір.

Потім — над поверхнею всієї охоплюючої (душею) частини планети.

Потім нехай це відчуття перейде в усвідомлення того, що це і є я! «Я є над усім цим!»

Потім — «я є все це!»

А це все — наповнене Богом, Який є Любов! І пряме сприйняття Його — дарує Блаженство!

Критерієм успіху буде набуття здатності дивитися із заповненого собою простору — у бік свого тіла.

Так, зокрема, може здійснюватися правильний ріст себе-свідомості, основною частиною якого є духовне серце.

А потім — «є тільки Він; окремого (окремої) мене — немає!».

Так починаємо поступово освоювати стан розчинення в Ньому.

* * *

Але це — далеко не все, що можливо і треба зробити.

Справа в тому, що Абсолют — багатомірний.

Світ зірок, планет і всього матеріального на них — це є всього лише «проявлена» (для звичайного людського сприйняття) Його Частина.

Головну ж Його Суть треба шукати і знайти в сáмій глибині багатомірності: в найтоншому її шарі. (Детальніше про це — в [6-15,25]).

Діставшись же туди за допомогою прийомів росту і стоншення свідомості, ми, якщо будемо допущені Ним, — зможемо увійти в Злиття з Ним, ставши Членами Його Єдиного Ми.

Рекомендована література

1. Антонов В.В. — Бог говорит. Учебник религии. «Полюс», СПб, 2002.

2. Антонов В.В. (ред.) — Духовное сердце: Путь к Творцу (стихи-медитации и Откровения). «New Atlanteans», 2007.

3. Антонов В.В. — Как познаётся Бог. Автобиография учёного, изучавшего Бога. «New Atlanteans», 2008.

4. Антонов В.В. (ред.) — Как познаётся Бог. Книга 2. Автобиографии учеников Бога. «New Atlanteans», 2008.

5. Антонов В.В. (ред.) — Духовная работа с детьми. «New Atlanteans», 2008.

6. Антонов В.В. (ред.) — Классика духовной философии и современность. «New Atlanteans», 2008.

7. Антонов В.В. — Экопсихология. «New Atlanteans», 2008.

8. Антонов В.В. — Лесные лекции о высшей йоге. «New Atlanteans», 2008.

9. Антонов В.В. — Духовное сердце — Религия Единства. «New Atlanteans», 2008.

10. Антонов В.В. — Учение Иисуса Христа о нашем смысле жизни и как его реализовать. «New Atlanteans», 2013.

11. Антонов В.В. — Анатомия Бога. «New Atlanteans», 2014.

12. Антонов В.В. — Жизнь для Бога. «New Atlanteans», 2014.

13. Антонов В.В. — «Пузыри восприятия». «New Atlanteans», 2014.

14. Антонов В.В. — Понять Бога. «New Atlanteans», 2014.

15. Антонов В.В., Зубкова А.Б. — Даосизм. «New Atlanteans», 2013.

16. Зубкова А.Б. — Сказка о царевне Несмеяне и Иване. «New Atlanteans», 2007.

17. Зубкова А.Б. — Добрыня — Былины. «New Atlanteans», 2008.

18. Зубкова А.Б. — Диалоги с Пифагором. «New Atlanteans», 2008.

19. Зубкова А.Б. — Божественные Притчи. «New Atlanteans», 2008.

20. Зубкова А.Б. — Книга Родившихся в Свете. Откровения Божественных Атлантов. «New Atlanteans», 2008.

21. Зубкова А.Б. — Притчи Лао-Цзы. «New Atlanteans», 2011.

22. Зубкова А.Б. — Притчи о старце Зосиме. «New Atlanteans», 2013.

23. Зубкова А.Б. — Божественные сказы земель славянских. «New Atlanteans», 2013.

24. Зубкова А.Б. — Сказание о князе Дмитрии и Волхве. «New Atlanteans», 2013.

25. Татьяна М. — Изнанка мира материи. «New Atlanteans», 2012.

26. Тёплый А.В. (сост.) — Книга Воина Духа. «New Atlanteans», 2008.


 
ГоловнаКнигиСтаттіФільмиФотогалереяСкринсейвериЕнциклопедіяАудіокнигиАудіолекціїПосилання