---

Притчі Лао-Цзи/Притча шоста: Знайди Скарб!

---

Притча шоста:
Знайди Скарб!

Якось Лао-Цзи, проїжджаючи на віслючку, побачив людей, які старанно копали землю в руїнах під стародавніми стінами.

— Що ви тут шукаєте? — спитав їх Лао-Цзи.

— Якщо ти — досконаломудрий, що бачить всі речі наскрізь, то підкажи нам: де тут закопаний скарб?

— Чи варто витрачати стільки зусиль на пошуки скарбів? Адже злато та інші коштовності не зроблять вас кращими чи щасливішими! Якби ви скопали землю і посадили насіння, — то земля винагородила би вас урожаєм за вашу працю. Ви були б ситі та задоволені і могли б жити у спокої. Навіщо вам те, до створення чого ви не причетні?

— Нам не потрібні твої повчання! Якщо ти не можеш бачити крізь каміння, то не прикидайся мудрецем і їдь своєю дорогою! — обурилися шукачі скарбів.

… Лао-Цзи зрозумів, що його слова не потрібні цим людям, — і продовжив свій шлях.

Однак він згадав, що читав колись про великий Скарб, який має знайти людина, яка шукає Дао.

— Хуан-Ді, розкажи: про який Скарб, який має бути знайдено на Шляху пізнання Дао, розповідають стародавні сказання? Кажуть, що воно подібне до пружини, яка піднімає смертного до пізнання Безсмертя?

— Ти поставив гарне запитання! Для нього зараз — саме час, — відповів Хуан-Ді.

Лао-Цзи зліз з віслючка та хотів почати записувати слова Хуан-Ді, але Той зупинив його:

— Не варто зараз записувати про це. Просто вислухай Мене — і дізнайся про цей Скарб.

Для тебе настав цей час. Настане він — у свій термін — і для кожного шукача Дао. І тоді, вони почують Мої слова і побачать безцінне потаємне сховище енергії свідомості, яка накопичувалася ними за багато життів у багатьох тілах…

Кожна людина, живучи на Землі, починає збирати — втілення за втіленням — дорогоцінні частинки, що становлять поступово цей Скарб.

Безкорисливо і ніжно люблячи — зростають душі, готуючи себе до життя в раю. Даруючи іншому або іншим блаженство, також милуючись прекрасним — вони стають витонченими, наближаючись поступово до Обителі Дао. Свідомості, при цьому зростають, збагачуючись найкращими — тобто, найтоншими — складовими.

І щоб не розтратилося це багатство душі тільки в земних справах, частина цієї енергії зберігається на майбутнє — для діянь на шляху до Дао.

Багато людей мають цей Скарб, хоча мало, хто знає про це.

В одних воно більше, в інших — менше.

Якщо під будинком заритий скарб, але господар будинку про це не знає, то не може він отримати користь від цього багатства. Немає користі людині в даний час і від того Скарбу, якщо людина не знає про нього!

Причому, немає сенсу намагатися його знайти, щоб використати в матеріальному світі.

Скарбом цим може воістину володіти лише той, хто знає про суть його і може ним розпорядитися.

Людині потрібно небагато у всьому матеріальному світі, але вона не знає про це. Вона шукає багато, але малозначущого… Тоді, як великий Скарб знаходиться зовсім поруч! Цей Скарб дає гідному сили на Шляху. В Індії йоги знають його як Кундаліні.

Але, якщо недостойна за своїми душевними якостями людина спробує використати цю «пружину», велику силу цього Скарбу, — для повеління на матеріальному плані, то вона, ця сила, відкидає її назад — до самого підніжжя сходів, що ведуть до Небесного… Жалюгідне стає її життя, сумна — її доля… Розтрачує вона тоді своє життя даремно. І повинна вона починати накопичувати той Скарб заново…

— Отже, людина, яка знайшла свій Скарб, не може повернутися до мирського життя?

— Якщо людина добра вибирає мирське життя і повертається до зовнішнього — Де ніколи не стримуватимуть її. Людина вільна у своєму виборі…

Але в земне матеріальне життя не можна взяти ті цінності, які були призначені для Шляху до Дао. Вони тоді ніби зникають, стають невловимими. Це подібно до того, як золото і перли, нефрит і яшму не привнести в світи Дао і Де: там — інше золото сяє!

Скарб, втрачений людиною через її неправильний вибір, зберігається для неї в Абсолюті. І вона зможе потім знову знайти його в наступному втіленні.

Коли душа готова, то Я обдаровую її цим Скарбом. І всі Де завжди радіють успіхам людей на духовному шляху!

… Хуан-Ді продовжив своє пояснення звернувши погляд Лао-Цзи в тонкі світи:

— Дивись: ось він — твій Скарб! Всі твої колишні витончені стани душі — крапля за краплею — утворили це море діамантового світла, що зберігається в спеціальному величезному — немов на багато лі, що міститься в глибинах багатовимірності вмістилищі-скарбничці. З'єднайся тепер із Тим, Що є Божественною частиною тебе!

Лао-Цзи побачив зором душі в глибинах під своїм тілом величезний резервуар, наповнений сяйвом, яке було подібне до діамантів, що сяють на сонці. Він торкнувся Скарбу руками свідомості — і невимовне блаженство розлилося по тілу… Було відчуття, що діамантове сяйво перетворювалося на потік променистого прозорого Небесного Блаженства — і поєднувалося з частиною душі, яка втілилася в тіло…

Хуан-Ді повчав:

— Тепер влаштуй собі зручне ложе і пропусти це Небесне Блаженство через усі куточки твого тіла. З'єднуючись з Божественною частиною себе, ти зможеш скористатися силою і всіма вміннями душі, які накопичив за багато життів, за весь час навчання у Мене!

Лао-Цзи розстелив циновку і влаштувався по-зручніше.

Варто було йому ввести руку свідомості у вмістилище Скарбів — і знову потік Блаженства наповнював тіло аж до ма́ківки голови і виливався за головою… Немов тіло стало прозорою порожньою посудиною, а діамантовий сяючий потік, неначе весняна ріка, що прорвала кайдани льоду, протікав наскрізь.

Кілька днів він перебував у цьому блаженстві злиття, що лише ненадовго переривалося.

Тепер він міг усвідомлювати себе подібним до великих Де, стаючи величезним тілом-свідомістю, що складалося зі Світла, з обличчям та руками. Він міг так стояти над поверхнею Землі, міг торкати і дочищати своє матеріальне тіло руками душі.

Йому здавалося, що він знайшов всю повноту Божественності і, що ніщо і ніколи не похитне більше цього стану!

Здавалося йому, що вже пізнане все, що може бути пізнане, що Досконалість настала, що досягнуто Велику Межу!

Хуан-Ді не порушував його впевненість: бо справді перебував Його учень у стані, подібному до Великого Де. Але… це була лише мала "крапля" великого Океану — "крапля" на ім'я Лао-Цзи.

Щоб повністю влитися разом із набутим Скарбом в Океан Дао, потрібно було ще чимало попрацювати.