---

Казка про Чарівний світ/Розділ 10: Приїзд Вітіних батьків

---

Розділ 10:
Приїзд Вітіних батьків

Батьки Віті мали приїхати за кілька днів, щоб забрати Вітю в місто додому.

Вітя, дідусь Василь і Ася вирішили, що про те, що Вітя вже може стояти і навіть ходити сам, вони заздалегідь повідомляти не будуть: нехай станеться радісний сюрприз!

І ось — настав цей день.

Дідусь Василь за кілька годин перед обідом, до якого мали прибути мама й тато Віті, сказав:

— Запізнюються наші дорогі гості… Машина у них застрягла.

… І, звертаючись уже до Дружка і Мурчика, він продовжив:

— Треба б їх зустріти!

— Ми теж хочемо зустрічати! — дружно заявили Ася і Вітя.

— Ну тоді — чотирилапі біжіть уперед, дорогу показувати будете гостям! А вам, Вітя й Ася, так далеко не треба ходити. Ви їх ближче зустрічайте!

* * *

Залишивши застряглу в калюжі машину, батьки Віті йшли лісовою дорогою. Навігатор у телефоні вже кілька разів збивався, а тепер і зовсім зник сигнал…

Втомлена від незвичної ходьби, мама засмучена сіла на пеньок на розвилці доріг і зняла свої туфлі на високих підборах, які дуже заважали успішно пересуватися…

Тут із лісу з'явився Дружок і — у привітанні — помахав хвостом.

— Ой! Собака! Він кинутися може! Палицю, палицю візьми! — з переляку прокричала мама татові.

Дружок дуже здивувався такій реакції. Він посміхнувся на всю свою милу мордочку і помахав хвостом щосили.

Тут його наздогнав Мурчик і став поруч і навіть потерся об свого друга, щоб показати миролюбність і доброзичливість.

— Ой! Котик!… Він собаку не боїться, треба ж!

Киць-киць-киць!

… Мурчик поблажливо відгукнувся на таке примітивне звернення і підійшов ближче.

Він потерся об ноги мами і вимовив дуже впевнене:

— Муррркккк!

… Вітін тато сказав:

— Пам'ятаєш, Вітя нам писав, що в будинку у твого батька є кіт і собака? Можливо, це — вони?

— Звідки ж вони дізналися?

— Ну, інших "джи пі есів" у нас немає, тільки ці… хвостаті. Вони — доглянуті, домашні, до житла мають вивести… Може, трактор якийсь знайдемо, щоб машину з цієї багнюки витягнути! — намагаючись міркувати логічно, сказав чоловік.

Дружок, нарешті, перестав стримуватися, і, сподіваючись, що дипломатія Мурчика пройшла успішно, підбіг до мами й тата — і почав знайомитися.

Батьки Віті пішли за своїми новими провідниками.

Мама Віті у вузькій спідниці і на підборах весь час відставала, спотикалася і сердилася на те, що відбувається:

— Зачекайте на мене, я не можу так швидко!… Ну ось, каблук зламала!…

… Вона розплакалася від досади, як дівчинка…

Стоячи на землі в порваних колготках, куплених у самому Парижі, з забрудненою і зіпсованою дорогезною туфелькою від одного з найвідоміших модельєрів, — вона почувалася такою нещасною!…

… Мурчик і Дружок вирішили, що час втрутитися в те, що відбувається. Дружок акуратно взяв тата, який до цього продовжував іти вперед, не обертаючись, за край куртки і потягнув назад до мами.

А Мурчик почав скликати всіх знайомих білочок і пташок.

Мама почула, як з усіх боків почали злітатися птахи. Вони сідали на гілки, чепурилися і починали співати!

Поруч влаштувалися білки, з-за дерева з'явився їжачок, з кущів, трохи побоюючись, виглянув зайчик…

Сонце сяяло! Крізь листя дерев — потоками струменіли його промені! Птахи щосили старалися!

І ось — сталося: мама Віті раптом побачила цей прекрасний Світ навколо! Побачила красу, а не незручну дорогу під ногами і зламаний каблук. Вона стерла сльози і… посміхнулася!

І тато — теж побачив…

— Ну що ти засмучуєшся, моя Попелюшко, про туфельку свою? — сказав він ласкаво дружині і взяв її на руки.

Ось, я тебе зараз понесу, "до самої до хати", як тоді, коли ми познайомилися! Пам'ятаєш?

… І відкрився на певний час прохід для них у Чарівний Світ. Вони почули музику любові, побачили світло любові — бо згадали, що колись… теж уміли любити!

* * *

Ася і Вітя влаштувалися на пагорбі біля дороги, поруч з будинком дідуся Василя. Вітя поки ще швидко втомлювався, і тому вони вирішили дочекатися гостей тут, а не йти зустрічати далеко від дому.

Ася сказала:

— Треба обов'язково встигнути Чарівний Світ показати твоїм батькам! Ну хоч трохи! Дідусь каже, що для душ, які не зовсім осліпли та оглухли, — краса природи може в цьому допомогти! Якщо розкривається хоч трішечки любов у серці, то Чарівний Світ стає видимим. Можливо, тільки найближча до нас його частина стає відчутною. Але люди кажуть, коли відчувають це блаженство, що вони "в раю опинилися"!

Дідусь розповідав, що в Чарівному Світі є й глибокі та таємничі простори, де можна навіть із Богом говорити! Тільки всім підряд про це розповідати не варто, а то нас розуміти перестануть…

… І тут діти побачили чудову картину. Дорогою йшов Дружок, за ним із гідністю йшов Мурчик, а слідом — тато ніс на руках маму, яка обіймала його!

Треба ж! — тільки й зміг вимовити Вітя.

— Здається Дружок і Мурчик впоралися з дідусевим завданням "на відмінно"! — вигукнула Ася.

Ну, а далі радості вже не було меж!

Батьки хлопчика побачили Вітю, який самостійно йшов їм на зустріч!

… А потім усі обідали і ділилися враженнями про чудеса Чарівного Світу!

У вечері ж — дідусь Василь зі знайомим трактористом витягли машину з багнюки, де вона забуксувала, і привезли її до будинку.

* * *

Вранці Вітя вимовив із радістю:

— Ось тепер цей інвалідний візок можна викинути!

… Дідусь Василь задумливо подивився на нього:

— Навіщо ж — викинути?… Комусь він дуже може стати в пригоді! Буде для когось можливість вулицею пересуватися. Ти ось в інтернеті сам можеш знайти того хлопчика або ту дівчинку, яким дуже потрібна така ось спеціальна техніка, щоб гуляти і до школи дістатися. Ти сам знайди — і подаруй! Адже не у всіх є гроші необхідні, щоб купити таку сучасну і зручну у користуванні техніку!

Так може бути розпочато "естафету добра"! Ти ж і про те, як сам здоров'я покращив, розповісти іншим тепер багато чого можеш!

Важливо, щоб, отримавши щось у дар, людина далі ті добро і знання передати іншим захотіла! І тоді — дуже багато хорошого може вийти!