---

Казка про Чарівний світ/Розділ 8: Яка буває сила

---

Розділ 8:
Яка буває сила

З кожним днем тепер Вітя відчував себе все більш здоровим і сильним! Всі вправи стали у нього виходити краще і краще!

А найголовніше — Чарівний Світ став відчиняти перед ним свої двері дедалі частіше: адже входи туди відчиняються тоді, коли в серці людини спалахують — як сонечка — любов і радість!

Одного разу за сніданком Вітя запитав дідуся Василя:

— Чому Ви м'ясо ніколи не їсте? Адже багато хто каже, що саме від м'яса в людині — сила. Мені лікарі цим "усі вуха продзижчали":

"Щоб тобі одужати — треба м'ясо їсти!" А Ви, навпаки, нас м'ясом зовсім не годуєте. Але сили в мене за цей час дуже багато додалося і здоров'я — теж!

— Сила, любий, вона — різна буває.

Що більшість людей під силою людини мають на увазі, поки про це вони не замислилися глибоко? М'язи, потужно накачані, кулаки міцні… Сильною вважають ту людину, котра руками й ногами бити вміє краще за інших… Але це — лише сила м'язів натренованих. І така сила часто не тільки доброю буває, не тільки слабких оберігає — а й не по-доброму може бути використана: для злих справ, для насильства…

Але буває сила волі в людині величезна, яка дає змогу, наприклад, вижити в страшних умовах. І може така сила бути навіть у тендітному тілі.

Або ще бувають такі сміливість і сила, що дозволяють людині інших людей рятувати, жертвуючи собою. Це — вже не просто воля і мужність, а до них сила любові додана! І може сила така бути набагато більшою за силу тілесну!

Велика буває сила любові, ніжності: — сила добра! Ти про це, якщо сам замислишся, то згадаєш багато прикладів, про які не раз чув.

— Так, я нещодавно прочитав статтю про одного льотчика, який зміг посадити на землю підбитий палаючий літак, у якому були діти. Його тіло обгоріло так сильно, що льотні окуляри вплавилися в обличчя, а від ніг залишилися майже самі кістки… Він зумів посадити літак і переконався, що всі діти живі… Лікарі не могли пояснити, як він зміг це зробити, чому його ноги слухалися, чому він свідомість не втратив… Потім він помер… Я навіть запам'ятав, що його звали Олександр Мамкін.

І про зцілення всякі я багато всього читав! Про те, коли люди, які на все життя мали б залишатися інвалідами, прикутими до ліжка, починали тренуватися — і відновлювалися повністю, як Валентин Дікуль, наприклад. Чомусь одні таке можуть, а інші — ні…

— Так, це — так. Є можливості у душі, які набагато перевершують силу тіла.

Можуть люди — для початку — у себе, у власні сили повірити: "я — зможу!". І це — вже примножує силу: об'єднує силу душі й силу тілесну.

А можуть люди в Бога, в Його Силу вірити — і тоді Божа Сила додатися може до сил і тіла, і душі!

Це — особливе. Про це та людина починає розуміти, яка Чарівний Світ і Бога Живого відчула! Є ще Велика Божа Сила Любові-Спокою. У цьому Спокої особливому — до часу — можуть бути приховані всі різні аспекти Сили Бога. А коли потрібно — це проявлено може бути!

Величезна й добра сила душі людини, що поєднується з Божественною Любов'ю, може мати дуже різні аспекти. Немов прекрасну картину у всесвіті людина-душа своїм життям може малювати! Може сила душі людини проявляти красу емоцій і станів! Це — немов митець-художник додає всесвіту — Світла, Доброти і Краси!

Це і в будь-якій роботі, і в творчості проявлено може бути! Це і в найпростіших справах у повсякденному житті починає відчуватися, коли людина Доброті Чарівного Світу дозволяє крізь себе протікати.

І що більше любові та мудрості в душі, то яскравіше через неї проявляються закони Чарівного Світу! І — тим простіше Богові через таку людину Свою Любов у світ направляти!

А силі недобрій у людині Бог теж може дозволяти діяти до пори, але ніколи Свою Силу до недоброї сили Бог не додає. Це важливо пам'ятати, щоб сили злої не боятися і щоб у собі силу саме добру накопичувати!

… А тепер продовжимо про те, з чого розмову ми почали: — про їжу нашу.

Співчуття, ненасильство, неспричинення марної шкоди і болю іншим істотам — це є один з аспектів набуття сили Добра і Мудрості.

Багато людей зовсім не замислюються, як виходять, наприклад, ковбаса і сосиски… Вони гладять кішечок і песиків, розчулюються пташенятам або пухнастим звіряткам на кшталт соболів, норок і єнотиків. А потім вони ж хваляться дорогими шубками з норки чи соболя, шапками з єнотів… Зовсім не замислюючись, смакують люди "курчам-табака" чи "біфштексу з кров'ю"… Усе це — наче в "паралельних світах" для них існує…

Більшість людей, наприклад, не готова уявити своїх улюблених чотирилапих домашніх улюбленців — смачною їжею… А ось те, що для них інші люди тварин вбивають, — це, не замислюючись, вважають вони нормальним…

Тут до розмови долучилася Ася:

— У Китаї, наприклад, собак чау-чау вирощують — і їдять потім! Уявляєш? Ти ось міг би уявити, що Дружка або Мурчика можна вбити і з'їсти?

— Ні! Навіть, якби сам від голоду вмирав! — Упевнено вимовив Вітя.

— Так, здається просто — це зрозуміти! — продовжила Ася. — Але до мене це розуміння теж не відразу дійшло. Дідусь мені все це пояснив, коли я тут у селі вперше сама побачила, як курку вбивали… Мені тоді навіть захотілося зненавидіти ту людину, яка це робила! Було так шкода цю перелякану, нещасну пташку! Вона кудкудакала в жаху, тікала…

А дідусь мені тоді і про ковбасу, і про сосиски, і про все інше пояснив…

— А чому ви мені раніше про це не говорили? Ну… ми просто не їли — і все…

… Дідусь Василь ласкаво поклав свою руку на руку Віті, з довірою якоюсь особливою це зробив… І промовив:

— Обов'язково хотів тобі про це сказати, але часу слушного чекав. Уяви, як би ти на мене сердитися став, якби в перші дні нашого знайомства "цей божевільний дідусь" тобі став би розповідати таке?

— Так, я б обурився дуже сильно! І образився б навіть тим, як Ви мене принижуєте!…

Мені зараз дуже соромно, що я сам про це не задумався, коли Ви нам показували, як рослини збирати, як навіть у рослин подумки можна вибачення попросити, що їх для їжі зриваємо…

— Добре ти все зрозумів, Вітя!

Але це важливо розуміти не тільки про їжу…

У багатьох аспектах життя в сучасному світі о́брази грубої сили звеличуються. Скільки, наприклад, вихваляють "героїв" у фільмах, які вбивають наліво і направо — і не замислюються зовсім про біль своїх жертв! І глядачі — ними захоплюються і теж не помічають огидність насильства… І багато ігор комп'ютерних жорстокістю наповнені… Нібито не по-справжньому все, але звикає людинка маленька змалечку, що так — можна, "так роблять усі!"…

Що з цим зробити, як ви думаєте? Тобі й Асі я це розповів… Ви, напевно, іншим своїм друзям розповісте — і тоді стане на Землі добра хоч трохи більше!

І важливо, що розповідати це потрібно тоді, коли почути вас люди готові будуть…

А своїм прикладом — завжди доброту показати можна!

* * *

Після тієї розмови Вітя й Ася неодноразово обговорювали між собою те, як силу правильно відчути, як доброту сміливо проявляти, не боятись. Також — як волю в собі виховувати…

В один із днів Вітя сумно сказав:

— Залишилося так мало часу до кінця мого перебування тут, а я все ще не можу сам ходити…

… Ася рішуче сказала:

— Усе в тебе вийде! Ти вже майже можеш! Залишилося зовсім трохи!

Мені здається, що ти іноді припиняєш зусилля — раніше, ніж треба… Бачу я, що є ще в тебе сили — але ти здаєшся…

Багато й у мене таких "не можу" і "боюся" було! І зараз теж є ще таке… Тільки я стала це в собі помічати, коли потураю іноді своїм страхам або іншим думкам неправильним… Раніше я цим страхам і смутку безвольно підкорялася, і дуже сильно це мені заважало! А якщо не впускати сумні думки і страхи в себе раз по раз — то їх усе менше стає. Адже, це не тільки вправ стосується, але для всього в житті є це правило: щоразу трішки відсувати "межу можливого", бо дідусь каже, що, насправді, немає для людини-душі такої межі…

… Ася взяла Вітю за обидві руки:

— Повір, що ти — зможеш! Ти зможеш це — просто зараз! Пам'ятаєш? — в озері вода тримає твоє тіло з усіх боків! А тут — теж, як в озері, тільки навколо твого тіла — Божественний Світ! Адже ти тепер знаєш, що Він — є! Бог тримає твоє тіло! Це — так само, як вода в озері тримає! Тільки лише голова залишається над водою, у цьому світі! А скрізь навколо — Чарівна Сила, Яка підтримує!

Ну, пробуй!

Ася вимовила це так упевнено, що ця впевненість передалася і Віті!

Ася допомогла йому піднятися і встати, а потім, коли відчула, що Вітя за неї більше не тримається, — відпустила руки.

Вітя зміг стояти сам лише хвилинку, не більше… Але яка ж це була радість! Це була — перемога!

— Вітя! Ти стоїш! Вітюша!

… Дідусь Василь, Дружок і Мурчик стояли в дверях і радісно дивилися на Вітю й Асю!

Чарівний Світ сяяв навколо!