МАЙСТЕР/Зустріч із Майстром

Зустріч із Майстром

Для мене зустріч із Тобою відбулася не цього літа в електричці, коли Ти на знак привітання поклав мені руку на плече і сів навпроти. На запитання, чи була я раніше в Твоєму місті, я відповіла, що так, була в дитинстві під час шкільної туристичної поїздки. І навіщось почала розповідати про свою класну керівницю, котра запам'яталася словами: “Я вас усіх винищу!” та “Я навчу вас жити красиво!” Ти ж згадав про Свою бабусю, теж вчительку, котра ненавиділа дітей та людей усіх в цілому, ще — про щось із Твоєї автобіографії, «Нарисів про головне» та інших книг.

Я розуміла, що це своєрідна перевірка: чи я їх читала. І хоча я прочитала, напевно, все, що Ти написав, у мене був стан цілковитої втрати пам'яті: я не могла згадати взагалі нічого з прочитаного! Я чесно відповідала, що — не пам'ятаю. Подібні ситуації зазвичай бентежили мене та змушували ніяковіти. Тоді ж я чомусь відчувала… абсолютний спокій. Я дивилася на Тебе, на Твій велетенський рюкзак, поношену куртку, старі залатані кеди і розуміла, відчувала, що ось — я вдома і все тепер буде добре!

І так і сталося! Так — і є!

Не дивлячись на те, що під час тієї особистої зустрічі я забула, здавалося, все, прочитане в Твоїх книгах, — своєю першою зустріччю з Тобою я вважаю саме знайомство з тими книгами. Це було три роки тому, але здається, що відтоді минули десятиліття. Книжковий фестиваль в південному місті на березі моря. «Духовна робота з дітьми» — назва, що не дала мені пройти повз. Я тоді тільки починала працювати з дітьми й гостро розуміла, що самого лише знання предмету та педагогічних прийомів — недостатньо. Не вистачає найголовнішого: основи, а значить, і цілісності в самόму загальноприйнятому підході до навчання та виховання дітей.

Оце — найголовніше — я й шукала!

Втім, читати я почала не цю книгу, а «Екопсихологію». Я навіть не читала, а всотувала її, як людина, що дуже довго потерпала від спраги, — рятівну воду. Багато в ній мені здавалося поки що незрозумілим та дивним. Але було усвідомлення, що все це — правда, здобута і перевірена життєвим досвідом, виконана, втілена в життя автором цієї книги. Ось вони — прості та зрозумілі відповіді на всі мої запитання! Ось же Він — Бог, і Він — отакий! І пряме пізнання Його — і є сенс і мета мого життя! Він пізнаваний і досяжний — щоб злитися з Ним, влитися в Нього! Втім, щоб це стало можливим, потрібно змінити, виправити своє життя, змінити саму себе. І ось — відповіді крок за кроком, щабель за щаблем: що задля цього потрібно робити. І я, раз повіривши і прийнявши, почала все це робити, як вміла і як виходило.

Не меншим за значимістю, ніж ця книга, стало для мене знайомство із Твоїм учнем. Він говорив не про себе та своє, не заради чогось для себе самого, як так багато хто, кого мені доводилося слухати раніше. Було стільки любові в його словах про Тебе і про справу Твого життя, що я повірила цим словам, точніше навіть, любові, що містилася в них. І стала в нього вчитися. Зазвичай я приїздила до нього на певний час раз на кілька місяців. Він давав мені нові медитативні прийоми, з котрими я потім працювала вдома самостійно.

Головне ж, чого я завдяки йому навчилася, це — любити. З нашої першої зустрічі я закохалася в нього. І всі наступні три роки намагалася подолати свої почуття, вважаючи їх мало не дошкульною перешкодою на шляху до Бога, звинувачуючи себе за них.

* * *

Наша особиста зустріч із Тобою відбулася у зламний для мене момент. Мої сили — як ті́ла, так і душі — були виснажені боротьбою з хворобою, що тривала вже півроку. Я спробувала безліч засобів, котрі, один за одним, пропонували різні лікарі. Кожен з них давав власне пояснення того, що зі мною відбувалося. Та жоден не гарантував, що хвороба відступить. Мені натякали, що наступна її стадія може бути онкологічною.

Така ситуація — це завжди серйозний сигнал людині від Бога. І тим більше — для того, хто іде по духовному Шляху. Я намагалася зрозуміти: в чому моя помилка? Що Бог хоче мені цим сказати? І… не розуміла.

Як це нерідко буває, саме в найтяжчі моменти життя Бог пропонує нам пройти тест на нашу етичну спроможність. Адже, як би не було погано, не можна зраджувати Його, виходячи зі стану любові! Саме в цьому полягає більшість Його уроків!

Я не пройшла тоді той тест від Бога і… здалася…

Я, бувало, і раніше опускала руки, адже «провалила» далеко не єдиний Його іспит! Проте, раніше мені завжди вдавалося знайти в собі сили підвестися, виправити допущені мною помилки та — рухатися далі. Тепер же, напевно, вперше в житті, я здалася по-справжньому і просто перестала боротися. Я відчувала, що в мене більше ні на що немає сил і що треба чесно визнати: оце і є кінець… Я більше не можу! Я більше не підведуся!…

Найтяжче мені було від… сорому. Мені було соромно перед Богом, перед Тобою. Адже виходило, що я просто перекреслила, звела нанівець усе, чого вдалося навчитися завдяки Тобі, завдяки Знанням, так тяжко здобутим Тобою. Напевно, саме це відчуття сорому і стало моїм проханням про допомогу. Якщо воно в мене ще було, значить, була і надія…

І Ти на це прохання, навіть не висловлене вголос, відразу ж відгукнувся, запросивши приїхати до Тебе! Ти підняв мене, як дитячий паперовий літачок, що невдало приземлився, полагодив — і запустив мене знову в політ. І от — я знову вмію літати! І як же я вдячна усім своїм та чужим помилкам! Вони привели мене до Тебе, привели туди, де Ти є.

* * *

Що б ми не робили разом: ходили по лісі, їздили в електричці до нових місць сили, медитували там, пізнаючи нові (для мене) Божественні стани, грілися біля вогнища, пили каву, їли макарони з грибами просто з пательні, читали чи слухали музику — простота цих дій не вкладалася в моїй голові з думкою, що поруч зі мною — Людина, котра знайшла Сама і показала іншим прямий і найкоротший шлях до Бога, з'єднала Собою два світи, що виявилися розділеними, дозволила людям доторкнутися до Бога і пізнати Його, дала їм можливість прийти Додому.

В усьому, що Ти робив, ніколи не було нічого особистого. В усьому був лише прояв Бога, тому все було уроком для мене, навіть миття посуду в домашніх умовах. Не говорячи вже про те, як Ти живеш: який одяг носиш, як поводишся з людьми, з речами, чим заповнено час Твого життя. Чи зумію коли-небудь зрозуміти всі Твої уроки? Почати розуміти для мене стало можливим тільки тоді, коли я навчилася сприймати Тебе як Любов, а все, що Ти говориш і робиш, — як необхідне для того, щоб і я свого часу такою Любов'ю могла б стати.

* * *

Мені часто доводилося чути від різних людей: «Напиши книгу!» Моя відповідь незмінно була такою: спочатку мені потрібно її прожити!

Я послухалася лише Тебе, коли Ти мені про це сказав. І от — я пишу. І мені, і насправді, довелося її спочатку прожити.

Якби не Ти, моє життя виявилося б на кілька розділів коротшим. А я так би і не дізналася, що означає — розповідати про Шлях до Бога.

Зараз, оглядаючись на все, що залишилося позаду, я намагаюся осмислити всі пройдені мною етапи Шляху.

Мені так важливо зрозуміти: чому, коли настав час справжньої битви, я виявилася до неї не готовою?