Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Не легкий Шлях: тернистий і крутий...

Від височіні — крутить голову деколи!

Ось — на вершині ти стоїш! І раптом —

Вже в низині біля підніжжя...

Палає в іншу мить у грудях любові пожежа!

У іншу ж — ледве тліє іскра...

Але той, хто життя своє — Творцеві віддав,

Той продовжуватиме боротися

і до Нього прямувати!

Всі ви — діти Єдиного Бога!
На всіх Він чекає, запрошує Додому!
І відчинені двері «Чертога»!
Але спершу — Ясне Світло! Воно — Живе!

Стоячи при самій межі,

Руки ніжно до Нього простягни!

Стрибай у Світло! Дай собі розчиниться,

Серцем влитися у Єдине Ми!

Світлом Любові тебе Я вкрию,
Обійму золотистим і м'яким Спокоєм!
У Глибині Моїй до кінця розчинися!
Починай із Мене своє нове життя!

Стань в Моєму Океані — прозорою Хвилею,
Відчуй: є лише Я у тебе за спиною!
Ставай назавжди Моєю Ніжною Красою,
В щільний світ Її проявляючи собою!

В словах, наповнених Любов'ю і Спокоєм,
В рядках, що біжать плавно,

як хвиля морська за хвилею,
Знову Я для вас намагаюся показати
Всю Красу і Суть Сили Бога, що Творить,
Мрію прекрасну вчу, як втілювати
І Бога Задум у Творіння являти!

Любов — у світ щільний проявляти прагніть!
І невтомно, це роблячи, трудіться!
Адже Нашу допомогу отримує той,
Хто Шляхом Любові-Гармонії йде!
А дозвільним і ледачим, що до Світла

не прагнуть, — їм не зрозуміти:
Навіщо взагалі і як себе змінювати?!

Щоб з будь-якою проблемою впоратися —

З Нами повинні ви подружитися

Нас помічати, Нас впізнавати — вам добре б навчитися!

І, стоншившись в Ніжності і Чистоті

Душею усією змогли б ви до Нас пригорнутися —

І ось тоді — відкритий ваш

до Досконалості Шлях!

Не буде на Шляху проблем — для тих,

хто йде з Нами!

Відшукається рішення в ту ж мить,

Коли взаємозв'язок себе зі всім,

Що відбувається у Всесвіті, —

Не на словах: на ділі —

Той, хто долає цей Шлях, осягнув!

Моя вам порада, Мої друзі:
Нехай головним стане — Бог для вас,
А не земне маленьке «я»!
Що толку — слідувати своїм «земним» бажанням?
Їх — нескінченний ряд, як ліс густий перепон...
Цей шлях веде ж не до Свободи — а до страждань!...

Адже мало користі від бажання «собі»!
То — тягарем важким лягає на долю!
Хай краще труд ваш щоденний
Над собою-душею
Звільнить від ліні пут і приведе
До пізнання Бога і до Спокою!

Вогонь кохання, що в серці

подорожній запалює, —

Подібний він Вогню безмежному Творця!

І той, хто гаснути вогню сердечному

надовго не дає,

Хто людям світить полум'яною душею, —
Долає всі перепони він любов'ю
І до кінця весь Шлях пройде!

Єдність Душ Божественних він поступово пізнає!
Свою Обитель у Спокої Споконвічному і Силу
Божу у Вогні, що Творить
Він, в результаті, здобуде!
Наприкінці Шляху — нагорода на нього чекає:

Скарб — цінніший у світі не знайти!
Але — і це не кінець, а лише сходинка:
Початок нового етапу Великого Шляху!

Все те, що відбувається, — не «випадково»!
Ми, Хто досягли Злиття з Творцем, —
Адже разом з вами цю працю ведемо:
Ми — душам допомагаємо від пороків
позбуватися,
Їх поступово до Світла Ми проводимо
І вчимо в «Сонце Бога» золоте перетворюватися!

Отже, вперед, Мої друзі!
Трудіться — для Бога і для всіх людей!
Нехай буде вами Скарб Любові
Божественної здобуто!
На користь загальну —

будь-яке досягнення ваше служити повинно!
Струсіть «кіптяву» з ваших душ та тіл!
Адже на Землі у Нас в запасі для вас
ще так багато справ!

Межі «себе» — зітри!
І душу Мені цілком відкрий!
Я — поруч з тобою! Я — так близько!
Я — Нескінченно Рідний!

Впусти Мене в життя своє!
Іди сама все глибше у Моє Світло!
Занурюйся в Мою Глибину!
Адже перешкод для цього немає!

Занурюйся в Мене знову і знову!
Розчиняйся в Моїй Тиші!
Пізнавай Мою Любов —
Ту Любов, де слова не потрібні!…

Полюби ж Мене, нарешті:
Полюби — так само, як Я люблю тебе!
Виходь до Мене мерщій
На простори морів, в ліси і в поля!

Розправляйся душею, розкривався душею!
Стань тотожною Мені Красою, Чистотою!
Будь зі Мною — як і Я в кожну годину,
в кожну мить земну
Завжди поруч був, є і буду з тобою!

Відчуй, яка прозора й чиста Душа,

Яка з Богом з'єднана,

Який ласкавий погляд, які дотики ніжні Душі,

Яка може жити і розчиняти Себе у Тиші!

Спокоєм і Любов'ю обіймає все Вона!

Ласкою Божественною Вона повна!

О, яке прекрасне життя такої Душі,

Яка Любов'ю наповнює в Тиші!

… А навчитися жити в такій сердечній Тиші
Можливо тільки тій душі,
Яка до Творця прагне
І невтомно кожен день трудиться,

У собі пороки виправляючи
І чесноту розвиваючи, —
Щоб Світло Отця в ній засяяло,
І яскравим, негасимим стало!

Щоб Любов, і Мудрість,
І Силу набути —
Повинна душа
У гармонії зрости!

Всі сили, помисли себе-душі
Направ на те, щоб в Тиші
Вчитися Бога впізнавати
І Вказівки Святі виконувати!

І — щоб Світло Живе у світі Собою являти,
Всім людям — в доброму — допомагати,
Пестити, любити, дарувати й обіймати,
Живі істоти Любов'ю Божою наповнювати!