«Пузирі сприйняття»/Про можливі помилки

Про можливі помилки

Грубими помилками на духовній стезі яв-ляється роблення виняткового акценту на розвиток верхнього або нижнього дань-тянів. Адже ні той, ні інший з них не має здатності до емоційної любові і — на її основі — до Злиття з Божественною Свідомістю! Здатністю до щирої емоційної любові, навчити нас якій увесь час старається Бог, володіють тільки душі, які стали розвиненими духовними серцями. Тільки ті люди, які стали такими, зможуть влитися у вселенський Океан Божественної Свідомості. Інші ж... так і залишаться окремостями…

Наш істинний сенс життя полягає в тому, щоб, розвинувши себе до Досконалості, яку заповідав нам Ісус («... Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» /Мф 5:48/), — влитися в Творця, збагативши Його собою. Буття всього, що відбувається у всесвіті, присвячено саме цьому завданню. Безперервна Еволюція Абсолюту є Процес, до якого залучений кожен з нас. І нам добре б усвідомити свою роль в ньому — і будувати своє життя відповідно до цього знання. [8-9,15-16]

Досягнуте ж Злиття — це і є Нірвана, на противагу неосвіченій думці про те, що Нірваною є зникнення назавжди в порожнечі...

Ні! Ті, Хто досягли Досконалості, продовжують існувати у Злитті, в Єднанні з Божественним Єдиним Ми. Більш того, Вони можуть при необхідності легко відновлювати Свою Божественну Індивідуальність, проявляючи Себе для втілених людей у якості Святих Духів або навіть Месій (Аватарів). [8-10,15-16,29]

… Тенденція проголошення чакри аджні — головною чакрою має витік з жарту Крішни, зафіксованому у Бхагавад-Ґіті [2,8,11]. У бесіді з Арджуною Крішна, показуючи жестом на свою грудну клітину, говорив, що ось тут, між цими «бровами» (Він показував на волосся на Своїх чоловічих грудях), потрібно відкрити вихід Атмічної Божественної Енергії... Але Його жест не був переданий у Бхагавад-Ґіті, жарт не був зрозумілий читачами — і безліч людей згодом почала намагатися «розплющити третє око» — око душі — не з духовного серця, а з однієї з найгрубіших чакр — аджні. Результати були завжди відповідними: різке огрублення усієї свідомості, а іноді — стреси і порушення здоров'я.

(Втім — потім — потрібно буде усі інші чакри, включаючи головні, теж пропрацювати Божественним Світлом і Вогнем).

Але ж саме Крішна в тій же Бхагавад-Ґіті вимовляв прекрасні слова про сердечну любов! Чакра ж аджня, повторю, не має здатності до емоцій любові! Вона — лише одна з двох верхніх чакр, що спеціалізуються на розумовій функції. У ній також «гніздиться» манас — індивідуальний нижчий розум і осердя егоцентризму. Навіть сама назва цієї чакры означає «не мудра», тобто, просто, «дурна». Тому Крішна пропонував «захопити розум в серце» (Бхагавад-Ґіта 8:12) [2,8,11]…

За більш високу розумову діяльність відповідає верхня чакра сахасрара.

Але дійсною мудрістю володіє буддхі — розвинена методами буддхі-йоги свідомість, яка пізнала Головну Суть усього сущого.

Люди, які присвятили себе активації аджнічної трикутти («третього ока»), між бровами на голові, набувають також дуже неприємної властивості душі: «колючий» пронизливий погляд, грубість свідомості. Адже це є якраз властивості, протилежні тенденції розвитку любові!

До пізнання ж Споконвічного ведуть витонченість свідомості, що розвивається через співналаштування з тонким і найтоншим, ласкаву і дбайливу (але, зрозуміло, без настирливості і занудства) любов, через безконфліктність у взаємовідносинах з іншими людьми.

Чи не цьому вчить нас Бог? Але духовне неуцтво у поєднанні з активністю агресивних примітивів, що стають «вождями сліпих», пропонують протилежне.

Такі ж хибні й спроби знайти Бога у просторі безпосередньо над головою. Адже Бог — в головному значенні цього слова [9,15-16] — це саме Океанічна Щонайтонша Свідомість, знайти Яку можна лише в глибинах свого розвиненого духовного серця.

Адже скільки людей виявилися втягненими у такі хибні тенденції!...

Ще несприятливіші наслідки можливі через проголошення «головним» — нижнього дань-тяна.

Один з варіантів цієї тенденції прийшов з Китаю — у вигляді помилкового різновиду ци-гун («роботи з енергією»). Саме, учням — без якої-небудь теоретичної підготовки і пояснення етичних принципів духового Шляху, включаючи етику харчування, — пропонувалося ганяти по тілу енергії неочищених нижніх чакр…

Мені довелося спостерігати результати таких «занять»: тіла наповнювалися енергетичною грубістю, це давало учням хибне відчуття підвищення своєї стійкості в конфліктних соціальних ситуаціях.

Але ж грубість душі — веде до пекла.

До Споконвічного ж ведуть, навпаки, тонкість, ніжність, чистота. Міцне надбання лише цього — гарантує рай!

Великої шкоди людям завдали також тренування по системі, створеній на основі вправ, які Хуан Матус пропонував особисто Карлосу Кастанеді. Їх назвали «тенсьогріті».

У чому причина? Невже великий Дон Хуан міг запропонувати людям щось шкідливе?

Ні. Причину потрібно побачити в Кастанеді.

Адже він не став успішним учнем Нагваля! Він так і залишився «головною» людиною, хоча від нього очікувалося, що він освоїть Шлях Серця, тобто, навчиться жити, ставши духовним серцем.

Намагаючись допомогти йому, Дон Хуан запропонував вправи, покликані активувати протилежний до голови «полюс». Ці вправи уявляли собою різкі викиди енергії з нижніх чакр, які супроводжуються відповідними рухами тіла, що нагадують дуже неестетичні грубі дригання.

Втім, і це, схоже, Кастанеді не допомогло.

Важливо відзначити, що дані прийоми були призначені тільки для конкретного учня, який не встигає, але зовсім не для всіх людей. І жертви таких широко поширених занять набували невротичну симптоматику і огрублення свідомості. До духовних же успіхів це ніяк не могло призвести.

… Повторю те, про що висловлювався вже неодноразово: необхідно дотримуватися правильної послідовності викладання духовних знань. На першому місці має бути роз'яснення основ духовної філософії, включаючи етичні принципи. І лише потім (чи на цьому фоні) можна розпочинати роботу з психоенергетикою. Причому акцент повинен робитися на розвиток духовного серця.

... Користуючись нагодою, дам коротку оцінку того, що можна прочитати в книгах Карлоса Кастанеди [32-39].

Його великою заслугою було те, що він постарався максимально точно передати читачам методологічну концепцію Хуана Матуса.

Але Кастанеда також описує свою участь в різних нібито реальних «чудесних» подіях. Що це? Заздалегідь спланована брехня з метою заінтригувати читачів? Не зовсім так.

Справа в тому, що, навчаючись мистецтву медитації, учні намагалися використовувати стани на грані між неспанням і сном. При цьому вони, природньо, іноді засинали. І їм снилися сни. Ці сни вони вчилися сприймати як теж реальність, «іншу реальність». Тому-то Кастанеда описував події, що відбувалися уві сні, — як дійсність. А у некомпетентних читачів формувалася думка, що усе це мало місце на цілком матеріальному плані.

Відмічу, що за допомогою згаданої методики «снобачення» добитися хоч якогось успіху можливості немає: мистецтву медитації потрібно вчитися зовсім інакше.

Інший варіант виникнення перекручувань сприйняття у Кастанеди — це застосування Хуаном Матусом по відношенню до нього невербальної сугестії. Такі сеанси розпочиналися з несподіваного хлопка долонею по спині учня (це називалося «ударом Нагваля»). І потім учнем сприймалися — як дійсність — різні казкові події.

Більші подробиці про Вчення Хуана Матуса можна прочитати в книзі [8]. А про самого Карлоса — в [27].

... Довелося мені побачити лікаря, який відростив собі черево такої величини, що йому доводилося, щоб виписати рецепт, переносити руки через цю гору живота так високо, що лікті опинялися на рівні очей… Він саме таким чином розвивав свій нижній дань-тян — і дійсно досяг в цьому «успіху». Він носив навколо свого живота потужне енергополе діаметром в декілька метрів, причому воно мало властивість майже паралізовувати інших людей, які опинялися в ньому. І він явно гордився цією своєю властивістю.

І, лише разівтілившись, він зрозуміє, що його «старання» були хибними: Бога він так і не пізнав і пізнати, будучи в такому статусі, так і не зможе. Любові він не навчився. Але лише «розкочегарив» своє «я»…

Ті, хто ростять свій егоцентризм, уявляють собою жалюгідне видовище — з точки зору Бога. Адже вони віддаляють таким чином себе від Нього: від пізнання Його і Злиття з Ним! Істинним є якраз протилежний світогляд: це — Богоцентризм!

Як же можна було б розпочати зі своїм егоцентризмом боротися? Через турботу про благо інших! І через «переселення» себе з крайніх дань-тянів — у середній.

Але є і ще ефективніші прийоми. Це — сходинки оволодіння станом «не-я» через механізм «тотальної реципрокальності». Досконалість в цьому напрямі розвитку досягається тоді, коли особисте «я» того, хто практикує повністю розчиняється в Турійному, Світловому або Вогняному станах Бога, — і тоді залишається тільки Його Єдине Ми, тотожне Його «Я».

Як починати такі тренування — про це розказано в [9] і показано в наших фільмах.

… Ще одним із сучасних шкідливих збочень є так звана нео-адвайта, де інтелект оголошується ворогом духовного прогресу. Тому тут здійснюються заходи для його умисного руйнування. Слабоумство серед членів цього напрямку — в пошані.

Хоча істина полягає в тому, що потрібно не руйнувати інтелект, а вчитися регулювати його активність. Це легко досягається за допомогою освоєння здатності переміщатися свідомістю в ті чакри, що відповідають необхідності в даний момент. Саме робота з духовним серцем, перетворення себе значною мірою вільною від матеріального світу свідомість, причому з цілком адекватним мисленням, — ось правильне рішення!