---

Божественні Притчі/Психічна саморегуляція і духовне зростання (лісова лекція)

---

Володимир Антонов

Психічна саморегуляція
і духовне зростання (лісова лекція)*

Багато людей навколо нас страждають від своїх невдач в матеріальному світі, від хвороб… Результат — депресії, неврози й інші психічні розлади. Багато хто з таких людей спивається, потрапляє у залежність від наркотиків, стає на шлях злочинів, закінчує життя самогубством…

Головних причин тут можна побачити дві: по-перше, нерозуміння смислу своїх життів і, по-друге, відсутність знань про те, як можна було б змінити себе — щоб успішно протистояти тим труднощам, з якими неминуче зіштовхуємося, живучи на Землі.

Про філософсько-релігійний бік цієї теми ми вже дуже детально розповідали у книгах Классика духовной философии и современность, Экопсихология, Лесные лекции. Можу стверджувати, що стабільного успіху в досягненні стійкої психічної рівноваги й істинного щастя в житті не можна досягнути без вміщення в свій світогляд Бога, а також без серйозної роботи щодо приведення своєї етичної сфери у відповідність до того, чого від нас чекає Бог. І найбільш правильно — кожній людині — було б почати процес свого перетворення саме з вивчення істинної картини Світобудови і з розуміння свого місця і своїх завдань у Ньому; тільки у такому випадку людина може набути необхідної впевненості у доцільності здійснення особистих зусиль щодо того, аби змінити себе.

Але, на жаль, дуже багато людей, вихованих в атеїстичному середовищі, або таких, що піддаються впливові псевдорелігійних поглядів, виявляються нездатними легко переключитися на прийняття тих істинних знань, які передбачають визнання буття Бога. Але — при цьому, — не сподіваючись на милостиню в Нього, на порятунок тих чи інших форм обрядовості — а свою активну творчу позицію щодо вдосконалення себе як душ, свідомостей. Адже саме цього чекає від нас Бог!

* * *

Наш досвід викладання створеної нами методики оволодіння мистецтвом психічної саморегуляції в Росії у ту епоху, коли про Бога тут говорити було заборонено, довів, що в процесі таких занять майже всі учні самі, без підказки з боку викладача, починали відчувати присутність Бога, пізнавали свою сутність у якості не тіл, а втілених у тіла душ. І після цього починався уже цілком усвідомлений пошук релігійно-філософських істин.

Саме заради таких людей, насамперед, я зараз і кажу — заради тих, кому потрібно спочатку отримати докази — і лише тоді вони готові прийняти Істину: прийняти не як ВІРУ, а як ЗНАННЯ.

Але… для того, аби отримати це ЗНАННЯ, буде необхідно докласти особистих зусиль, аби змінити себе.

Спробуємо почати змінювати себе! Нехай першопочатковими цілями для нас поки стануть бодай набуття гармонійного існування серед інших людей, здоров’я, пізнання того, що називають істинним щастям!

Почнемо з цього! Випробуємо — з допомогою особистого досвіду, приклавши до себе ці знання, які знадобилися уже багатьом!*

Чакри і психічна саморегуляція

Повноцінно засвоїти мистецтво психічної саморегуляції можливо не інакше, як за умови оволодіння умінням управляти роботою своїх чакр.*

Детально знання про чакри, їхні функції і можливості роботи з ними викладені нами в книзі Экопсихология. А зараз розповім коротко лише про те, що має смисл знати з огляду на тему нашої сьогоднішньої бесіди.

… Отже, чакр усього сім. Вони є у кожного з нас — у голові, шиї, тулубі.

Кожна чакра відповідає, у тім числі, за забезпечення біоенергіями тих органів тіла, котрі перебувають у сфері її впливу. І забрудненість чакри грубими енергіями може призвести до хронічних захворювань відповідних органів. А прочистка чакр прийомами, описаними у згаданій книзі, дає зцілення від цих хвороб.

Але ще більш важливим є те, що кожна чакра бере участь у продукуванні цілком певних психічних станів. Наприклад, дві головні чакри відповідальні за мислительну функцію, шийна — за емоційну оцінку ситуацій, які сприймає кожна людина, грудна чакра, що співпадає за локалізацією з легенями та серцем, — за продукування всього спектру емоцій любові, чакра верхньої половини живота — за енергійність, чакра нижньої половини живота — за репродуктивну функцію, а найнижча чакра, що розташована на рівні куприка і лобкової кістки — за зв’язок з енергією кундаліні.

При цьому важливо знати, що чакра аджня, що знаходиться в центрі голови, є винуватицею дуже багатьох людських бід. Цьому відповідає і її назва, яка означає на санскриті «не-мудра», тобто, простіше кажучи, «дурна».

Ця чакра, як і всі решта, потрібна і має бути, в ідеалі, очищена і розвинена. Але їй не можна дозволяти домінувати! Адже тоді вона породжує егоцентричні емоції, роблячи її власника егоцентриком.

Така людина егоїстична, ревнива, запальна, схильна до образ, до «копання в собі»… Деякі з таких людей, «зламавшись», стають неврастеніками-нитиками, п’яницями, самовбивцями.

Як злі сільські собачки охороняють свої будки, огризаючись на всіх і гавкаючи, — такі люди стоять на сторожі своїх самостей конфліктними витівками. Цей спосіб поведінки відчувається ними — як норма; їм здається, що і всі решта людей — такі ж. І що головний смисл життя — це є взаємна боротьба між індивідуальними «я». Вони навіть можуть «обґрунтовувати» такий свій спосіб життя лозунгом «боротьби за виживання»…

Якщо ж «аджнічність» поєднана з гіперактивністю чакри верхньої половини живота маніпурою — то формується аджнічно-маніпурний психотип. Найбільш яскравий його прояв — це завжди незадоволені всім і всіма, роздратовані і агресивні самодури (самодурство — це поєднання самості, тобто дуже підвищеної думки про себе, — з дурістю, тупістю). Інакше таких людей ще називають агресивними примітивами. Схильність до п’янства — також їхня характерна риса. Так вони «заспокоюють нерви». Саме представники такого психотипу найбільш схильні до здійснення різноманітних корисливих злочинів і до агресивних актів проти інших людей, часто — в стані сп’яніння.

Анахатний психотип

Не будемо зараз продовжувати опис інших психотипів, оскільки про це ми вже говорили достатньо детально у книзі Экопсихология; але відзначимо існування протилежного тільки що означеного — анахатного — психотипу. Це — люди-скарби в людському суспільстві! Вони — найбільш перспективні в еволюційному відношенні втілені душі!

Хоча самі вони і страждають досить часто від агресивних примітивів, але вони — це ті, хто уже став на Духовний Шлях (і уже хоча б стоять на ньому, хоча можна по ньому і просуватися!).

… Бог є Любов; цьому навчав Ісус Христос, про це ж говорять і всі інші Божественні Вчителі.

Причому наблизитися до Бога (про що мріють усі, хто вірить у Його буття) можна не інакше, як через поступове уподібнення до Нього. А уподібнюватися Йому потрібно, насамперед, у любові.

Знання про чакри цілком конкретизує те, як цю головну якість Бога можна набути і зрощувати — в собі. Адже емоції ніжної закоханості, турботливості, захоплення мудрістю і пошанування її, а також любові-устремління до Творця — усі ці емоційні стани народжуються і підтримуються в спеціалізованій емоціогенній структурі — чакрі анахаті. І саме в цій чакрі формується і продовжує з неї свій подальший ріст та частина свідомості, яку у всіх позитивних релігійно-філософських традиціях називають духовним серцем.

І лише розвиваючи себе в якості духовного серця — людина може набути істинну духовну силу, а також підійти до прямого особистого пізнання Творця і до Злиття з Ним.

Ось, до речі, і відповідь на запитання, яке виникає у багатьох: а чи добре бути «анахатними», яким завдають страждань озлоблені люди-примітиви? Чи не краще також піти шляхом розвитку у собі грубої сили — методами чорної магії або через «гладіаторські» види спорту, де зазвичай мають успіх саме грубі й агресивні?

Відповім, що кожен має право на такий вибір, яке надає йому Бог. Але варто подумати і про наслідки для себе такого рішення. Адже на тих, хто зберігає і навіть вирощує в собі таку грубість, — чекає пекло!

Перспектива ж тих, хто формує себе в якості духовних сердець, в якості любові, — рай, а потім іще й вище!

Адже ми, розлучившись з нашими померлими тілами, будемо потім перебувати у тих станах свідомості, в яких ми привчили себе за життя в тілах.

Ті, хто привчили себе до злоби у різних її проявах — будуть жити у тих емоційних станах, причому серед собі подібних. А це і є пекло. (І, до речі, чи не варто переглянути своє ставлення до тих видів спорту, де такі якості винагороджуються і навмисне розвиваються? Впевнений, що спорт має возвеличувати Красу — а не конфронтацію поміж людьми, не агресивність, насилля, жорстокість!)

Ті, хто звик жити в ніжній і турботливій любові — так само і залишаться — у цих станах серед подібних собі. Це — рай!

Рай чи пекло набуваються не внаслідок приналежності до тієї чи іншої релігійної організації, не внаслідок здійснення тих чи інших конкретних вчинків — а в результаті правильного чи неправильного еволюційного просування душі: до Творця — або ж від Нього.

Розумні люди легко це усвідомлюють…

* * *

Так що ж робити тим, хто дорожить принципом Любові, хто вірує в буття Бога, але не хоче бути слабким?

Відповідь на це запитання тепер має бути цілком зрозумілою: потрібно зближуватися з Творцем, плекаючи себе як духовні серця все більше й більше. І з допомогою цього ми набуваємо справжньої духовної сили й невразливості — у відносинах як з втіленими, так і невтіленими істотами пекла.

Так, втілена душа має здатність змінюватися не лише якісно, відкидаючи одні свої якості і набуваючи, розвиваючи — інших. Але також душа може зростати кількісно. Ми маємо можливість зростати — як духовні серця — спочатку в грудних клітинах своїх матеріальних тіл, а потім і за їхніми межами — до розмірів у метри, потім — у кілометри, в тисячі кілометрів… І душа, яка виросла до таких розмірів, навчившись за час такого росту багатьох премудростей, може потім влитися в Творця, збагативши Його собою.

Саме в цьому і полягає смисл наших життів: розвивати себе до такого ступеня, щоб стати достойними наблизитися до Обителі Творця в багатовимірному Всесвіті — і влитися в Нього. Причому приймає в Себе Він тільки тих, хто також, як і Він, стали Любов’ю. Інших можливостей для пізнання Його не існує.

А що буде з нами після того, як ми почнемо так перетворювати себе, — не коли-небудь потім, а вже найближчим часом після початку роботи над собою у даному напрямку?

Найголовніше і перше, що прийде, це можливість відчути стан любові. Причому це будуть не короткі емоційні сплески, а стійкий стан доброзичливого, світлого спокою. Щезнуть емоції недовіри, ненависті, роздратування, тривоги, страху, заздрощів, нетерплячості, щезнуть хвороби, що викликані домінуванням негативних емоцій. Зміниться біополе: тепер іншим людям буде приємно з нами спілкуватися, налагодяться стосунки з тими, з ким дружби не було, з’являться нові щирі друзі. Володіючи правильним духовним досвідом, ми тепер будемо мати знання, якими цілком доречно поділитися з іншими. Так — з’являться супутники в духовному пошукові.

А потім, зовсім скоро, у нас будуть і ще нові Друзі — Святі Духи представники Творця, котрі стануть духовними Наставниками, Вчителями.

Ось так Бог — як Жива Реальність, а не як лише символ, об’єкт невпевненої віри — увіходить у повсякденне життя, стає Реальним Батьком-Матір’ю, Другом, Улюбленим Учителем.

Як же цього досягнути практично?

Існують цілком природні способи розвитку в собі сердечної любові.

Це — насамперед, все те добре, що пов’язане з репродуктивною сферою: безкорислива, наповнена ніжною турботою сексуальність, турбота про дітей.

Також — емоційна співналаштованість з витонченою Красою: красою різноманітних предивних природних явищ, красою гармонійних людських тіл.

Але існують також додаткові прийоми для очищення і розвитку відповідних енергоструктур організму — чакр і деяких найважливіших меридіанів. Використання таких прийомів дозволяє значно прискорити як освоєння здатності до повноцінної психічної саморегуляції, так і духовне зростання в цілому. Як ми тепер розуміємо, мова зараз ведеться, насамперед, про чакру анахату і про духовне серце, що потім виростає в ній.

Важливо підкреслити, що швидке просування можна отримати, працюючи у цьому напрямку саме на природі. Причому найкраще за все — на особливих природних ділянках, які називають місцями сили (детально про це ми вже розповідали у згаданих книгах).

… Ну а тепер я покажу те, з яких вправ найдоцільніше починати цю роботу над собою. А згодом — і як її продовжити.

Я, зокрема, покажу те, як можна легко навчитися відділятися від свого матеріального тіла — не назовсім, зрозуміло, але лише на час медитативних тренувань.

Єдино правильний спосіб здійснення цього — це вихід із чакри анахати — собою як у достатньою мірою розвиненим духовним серцем!

Навчившись цьому, на всі сто відсотків переконуємося, що ми не є тіла! Але ми є душі, свідомості, енергії, які усвідомлюють себе, — цілком здатні відчувати, усвідомлювати себе і в тілі, й поза ним!

Страх перед смертю тіла після цього щезне: адже я можу існувати, продовжувати жити — і без тіла!

І ми зможемо продовжити своє навчання — уже як вільні свідомості, які досліджують — під керівництвом наших Божественних Вчителів — Святих Духів — багатовимірний Абсолют. А Їхнім головним завданням буде — привести нас до Обителі Творця.

Це дуже важливо для людей — зрозуміти, нарешті, що ми не є матеріальні тіла! Адже це знання відсутнє в менталітеті навіть тих мас людей, які вважають себе віруючими!

Звернімо увагу: навіть у перекладі Нового Завіту на російську мову (і, мабуть, також і на деякі інші мови!) є такі вислови, як «моя душа», «твоя душа». Я навіть чув досить недоречне: «втратити душу»…

Але ж душа — це і є сама людина!

Навіть усім відомий міжнародний радіосигнал «SOS» (Save our souls — Врятуйте наші душі!) — є так само абсурдним! Адже він має на увазі заклик до порятунку тіл, а не душ!

Душі ж рятувати — потрібно зовсім інакше: роз’ясненням релігійно-філософських істин, навчанню прийомам духовного самовдосконалення!

І немає ніякого смислу плакати і горювати за померлими: адже вони — живі! Померли всього лише їхні тимчасові «житла» — їхні тіла!

І за життя свого тіла чіплятися, якщо підступила смерть, — також великого смислу немає.

Важливим є інше: як було прожите це земне життя? У якій мірі вдалося реалізувати смисл свого життя у цьому тілі — перед Лицем Бога?

Тож давайте поспішати стати кращими! І тепер ми знаємо — як!

(Демонстрація вправ).*

… Зрозуміло, цьому не можна навчитися за один день.. Й далеко не все, звичайно, я зараз розповів і показав з того, чим належить оволодіти. Але — ось Вам основні віхи Шляху! А також — демонстрація того, що здійснити все це — цілком можливо!

Почнемо діяти — і Бог обов’язково допоможе! Адже якраз саме цього Він більш за все бажає від нас! Адже Він — у цьому — особисто зацікавлений!