---

Божественні Притчі/Притча про Крилате Серце

---

Ігл

Притча про Крилате Серце

В одному індійському племені, яке впродовж уже не одного покоління жило в резервації, народився хлопчик. Його назвали Крилате Серце. Чому саме так? Тому що схід сонця в цей день нагадував знамення: перисті хмари, осяяні сонцем, наче сонячними крилами, охопили все небо.

* * *

Стаючи дорослим, хлопчик проявив себе не простим індійцем, але він володів трьома великими здібностями: знати, зцілювати і літати.

Вождь племені дуже зрадів першим двом і часто використовував їх. Хлопчику задавали питання: як чинити в складних ситуаціях — і він давав точні відповіді-пророцтва, які завжди збувалися. Якщо хтось з племені захворював, то кликали Крилате Серце — і, з волі невтілених Великих Вождів, люди отримували зцілення.

Сам же хлопчик більше за все радів своїй здатності літати! Він під час польоту відчував себе — повністю вільним! Його не обмежували більше кордони резервації, його не стримувало тяжіння Землі!

Це було — так просто і так прекрасно! В якийсь момент він відчував, неначе сонце сходить у його грудях — і перетворював руки, що виходили з його сонячного духовного серця, в безкінечні Крила Світла. І тоді — під Крилами — був тільки безмежний Океан Світла — і можна було літати!

І він був вільний перебувати там, де хотів!

* * *

Він часто йшов на гірське плато, яке було священним місцем для їхнього племені в ті часи, коли їхній народ був вільним. Це місце вважалося священним тому, що, перебуваючи там, найкраще було розмовляти з Великими Вождями. Тут — упродовж століть — приймалися важливі для племені рішення.

Тепер те гірське плато належало світлошкірим людям. Але вони його ніяк не використовували: адже нічого цінного для себе вони там не знайшли. Лиш іноді плато відвідували подорожуючі — щоб побачити красу пейзажу, який відкривався з цієї висоти.

Крилате Серце любив перебувати в медитації тут. Він міг бачити Сяючі Лики Великих Вождів людства і розмовляти з Ними…

Або він міг милуватися тим, як сонце вранці піднімається над горизонтом, освічуючи своїм живильним світлом гірську панораму…

Або він міг літати в сонячному світлі там, де ширяють одні орли…

Або ж він занурювався у ті простори нематеріального Світла, де душа, вільна від тіла, стає Божественним Вогнем. Тоді — Сила Безкінечного Світла-Вогню стає твоєю суттю…

* * *

Великі Вожді багато чому навчали Крилате Серце.

Вони показували йому, які ступені має пройти душа у своєму розвитку, — щоб відкрилася перед нею Божественна Свідомість, щоб стала здатна вона здійснити Політ Свободи.

Великі Вожді також відкривали перед Крилатим Серцем сторінки історії Землі. Він бачив у мінливому Світлі картини, що розповідали про прихід на Землю Божественних Посланців. У різні епохи і до народів різних — Посланці ті приходили. Вони завжди несли людям одну й ту саму Істину! Люди ж… спотворювали її, створюючи — на свій смак — ті чи інші варіанти віри…

* * *

Якось Великі Вожді зібралися на тому плато разом — і сказали Крилатому Серцю:

«Настав час тобі починати ту справу, заради якої ти втілений на Землю. Ти мусиш знайти і посвятити у Вище Знання дванадцять людей: чоловіків і жінок, які продовжать справу щодо повернення Великих Знань людям. То мусять бути готові до прийняття тих Знань душі. Серед них будуть і світлошкірі діти цієї землі.

Всі люди рівні перед великою Силою Бога! І тепер початок тієї епохи настає, коли вони повинні будуть здобути єдине істинне Знання. Перед Єдиною Силою Бога — себе повинні всі люди усвідомити! Адже в них усіх живе Частинка цієї Сили! Епоха нова наблизилася! Тобі настав час почати!

Отже, ти мусиш знайти дванадцять людей!»

«Так мало?» — запитав Крилате Серце.

«Так багато! Ти зрозумієш це, коли почнеш шукати!»

* * *

Крилата Серце вирішив почати свій пошук серед індійців.

Багато племен він відвідав…

Образа і зненависть до завойовників скували душі багатьох. І непросто було знайти тих, хто хотів би здобути свободу, — не відвойовуючи і не займаючись помстою, а люблячи інших і перетворюючи себе…

Однак у деяких племенах ще пам’ятали те, що знали колись їхні предки — вільні діти вільної землі. Ці люди були сміливі й сповнені спокою, вони не боялися смерті і поважали життя, вони жили в гармонії зі світом природи. Світ Божественного Духу вони не вважали вигадкою — і готові були почути слова Великих Вождів.

Крилате Серце говорив тим людям:

«Великі Вожді, Котрі не мовчать, веліли мені прийти до багатьох племен людських і нагадати про те, що знають Вони, але забули люди!»

Індійці легко вірили йому. Вони бачили, що Крилате Серце може літати, знати і зцілювати — і несе їм Великі Знання їхніх предків.

Крилате Серце знайшов серед них тих, хто був достойний посвячення у Вищі Знання.

* * *

Минав час… І Крилате Серце почав шукати і серед світлошкірих — тих, хто змогли би вмістити знання про смисл буття, про Великих Вождів людства, про Свободу, про Силу Творця. Проте він зіткнувся з великими труднощами…

Коли Крилате Серце говорив світлошкірим людям про те, що сам знав про Бога, — йому не вірили, а часто і… проклинали.

А коли він літав — ті люди лякалися «неможливого« і починали стріляти в нього з рушниць…

Коли ж він зцілював хворих — вони одразу забували те головне, що він показував, і намагалися всього лише розплатитися грошима…

Але ж, якщо не зрозуміють люди причини своїх хвороб, — то покоління за поколінням хворітимуть все тяжче! Хвороби є наслідком порушення гармонії між душею людською і Богом, Котрий кличе ту душу, щоб сказати: є проблема, які тобі давно пора розв’язувати! І головний смисл лікування полягає в тому, щоб розкрити і змінити причину — і наслідок тоді зміниться сам!

Здатність зцілювати дозволила Крилатому Серцю допомогти не багатьом серед світлошкірих — в усвідомленні смислу життя, смерті і законів Сили. Але тих, які змогли б сприйняти саме Вищі Знання, він ніяк не міг відшукати.

* * *

Одного разу на тому гірському плато Крилате Серце побачив світлошкіру дівчину, яка дивилася на схід сонця так, як це роблять вільні духом. Її золотисте волосся пестив легенький вітрець. У глибокому внутрішньому спокої вона дивилася на світило, що сходило — не тілесними лише очима, але й душею! Вона саме любила це сонце, цю землю, цих ширяючих у просторі птахів…

У ній не було жодної штучності, яка вигукує: «Ох, яка люб’язність!» — і миттєво перемикає думки на інше: нікчемне, порожнє. Вона… жила в гармонії з Красою!

* * *

Сонце зійшло. Дівчина посміхнулася йому ще раз — і попрямувала стежиною, що вела у місто.

В цей момент перед нею з’явився Крилате Серце. Вона не злякалася.

Крилата Серце сказав:

«Я бачив, як Ви зустрічали сонце, Джоанна, і тепер мені дуже потрібно з Вами поговорити. Ви дозволите?»

«Звідки Ви знаєте мене?»

«Мені даровані здібності знати, зцілювати і літати», — відповів Крилате Серце.

«Ви — жартуєте! Однак, якщо Ви знаєте, як мене звати, — то як звати Вас?»

«Крилате Серце.»

Джоанна на декілька секунд завмерла, неначе схід сонця знову охопив усю її істоту — і поніс над безмежними просторами…

Вона простягнула у привітанні руку. У ній з самого початку не було страху… Вона безкінечно довіряла цьому незнайомцю!

Вона, подивившись прямо в очі Крилатому Серцю, сказала:

«Я завжди мріяла про це: ось так ледь відштовхнутися від землі — і злетіти!»

«Хочете полетіти зі мною?»

«Так!»

Крилате Серце підняв Джоанну на руки — і вони полетіли…

* * *

«Ми — вже знову на землі, а мені здається, що я продовжую летіти в морі із Світла! І — неначе сонце лишилося у мені! Ти подарував мені Крила із Світла!» — вигукнула Джоанна.

«Це — Божественне Світло! Саме в ньому ширяє і зростає розвинена душа — бачачи, люблячи і пізнаючи Того, Котрий створив Землю, і людей, і все у великій кількості інших матеріальних світів.

Зазвичай Його називають Богом, Вершителем, Творцем або Вищою Силою. І також є Ті Великі Душі, Котрі, як і Ісус, досягли єдності з великою цією Силою! І до цього має прагнути кожна людина!

Про це потрібно розповісти іншим людям!

Мені потрібна твоя допомога!

Не вірять мені люди з племені твого! Але, якщо зі мною будеш ти, — то ми зуміємо знайти тих, котрі також мріють про Свободу! А той, хто мріє про Свободу, — уже зробив перший крок назустріч їй! Мрія людини може визначати напрямок її життя! Потрібно розпалити Божественним Вогнем своє духовне серце — Вогнем Любові! А далі — потрібно всього лише знати, які зусилля варто прикладати. І серце тоді зможе стати крилатим!

Це є те Знання, котре я мушу нести людям: людина має вищий дар — навчитися ЛЮБИТИ! Той, хто його приймає, здобуває Свободу літати на Крилах Серця в Океані Любові, де ЛЮБИТИ означає БУТИ!

І, якщо люди научаться використовувати сей дар, — вони зуміють повернути гармонію на Землю! Вони зуміють бачити, відчувати і розуміти Вершителя-Творця!

А той, хто розвинув у собі здатність ЛЮБИТИ, — зможе отримати і багато інших дарів Великої Сили, котрі тоді доступні стануть людині: люди зможуть знати, зцілювати, літати!

Коли душа навчиться бути крилатим серцем — їй багато що стане посильним! Легко тоді душа пізнає все, що пізнати захоче, — у відкритій перед нею Книзі Буття!

Легко тоді вона причину будь-якого болю визначити зможе — й людині хворій підкаже, як ту хворобу лікувати.

Коли ж із Силою Великою душа здатна буде з’єднатися — то зможе і літати!

Для цього Собою-Силою всього лише потрібно тіло трішечки підняти!»

* * *

Сонце все вище й вище піднімається над землею. Вони освітлює шлях тим, котрі ідуть, щоб повідати іншим людям Знання про смисл їхніх життів, про Бога-Силу і про Великих Вождів, про те, як стати такими, як Вони…