Божественні Притчі/Притча про Пророка
Апостол
Андрій Первозваний
Притча про Пророка
Сказав Ісус: «Він прийшов — та не всі впізнали Його…
Він говорив — та не всі почули Його…
Він навчав — але не всі виконали Вчення Його…
Зі спогадів Апостола Андрія
Прийшла на Землю Людина, від Отця-Бога послана.
І бачила Людина, що погрузли люди в гріхах, що пороки в душах примножилися, що мораль добра забулася…
І бачила Людина, що Вчення про Закони Божественні люди відкинули, що втратили вони знання про суть Писань, Богом створених.
Як святковими шатами можуть бути прикриті бруд і юродство тіл — так і словами писання промовленими, але не виконаними — можна намагатися прикрити пороки душ.
Всі говорять про Закон, всі повчають про Закон… Але промовляють вони лише слова…
А не виконують самі навіть — того, що говорять…
Не бачать люди Світла і не відають, що живуть у пітьмі…
Не знала Людина, як змінити те, що вона побачила… Адже відала про те, що, якщо почне вона говорити, — то загубляться слова її серед множества хибних слів…
І тоді зняла Людина шати святкові і пішла в пустелю… І жила вона в пустелі… І слухала Людина Бога, і Бог говорив з Нею.
І пішла по землі чутка про Пророка, котрий живе в пустелі і слухає Бога, а Сам завжди мовчить.
І почали приходити люди, щоб побачити ту людину. І дивувалися люди…
І стали люди питання йому задавати. Й чекали: кому Він відповість.
Приходив один і запитував:
«Яким буде урожай у нинішньому році?»
Приходив другий і запитував:
«Коли одружиться мій син?»
І ще приходили й запитували:
«Коли невістка моя народить?», «Як багатство мені не втратити, а збільшити?», «Як мені діву причарувати — і в дружини взяти?»…
І мовчав Пророк. І слова, які він хотів повідати людям, обпалювали вуста Його. І Любов Божа Переповнювала серце Його. І мовчав Він десять років…
І чутка про нього ширилася, і все більше людей приходило подивитися на нього. Адже всі пророки говорили, а цей… — не говорить нічого!
І мовчав Пророк. І слова, які він хотів повідати людям, обпалювали вуста Його. І Любов Божа переповнювала серце його. І мовчав він ще десять років…
І безмовність Його притягувала сильніше, ніж промови інших…
І одного разу прийшов до нього юнак, котрий ніякого зиску від відповіді на питання своє отримати не бажав. І запитав юнак: «Яке слово приховуєш Ти за мовчанням Своїм?
І сказав тоді Пророк: «Очистіться!»
І стали приходити до Нього люди, щоб очиститися від гріхів.
І говорив один: «Я гнівний був учора, очисти мене!»
І говорив другий: «Я обманув на ярмарку, неправду сказавши, очисти мене!»
І третій говорив: «Я гордий був і марнославству піддався, очисти мене!»
Пророк знову мовчав. І приходили ті ж знову, знову каялися в гріхах таких само — і йшли, щоб грішити…
Пророк мовчав…
«Чому не хочеш Ти очистити нас?» — його запитали люди.
Пророк відповів: «Не настає очищення — поки розкаяння не змиє порок душі: щоб неможливим став віднині такий гріх!»
І знову Пророк мовчав…
І лише текла Річка Живого Світла, в Якому помисли видні і всі вчинки явні. Пророк стояв у Річці Живого Світла і чекав, коли до нього очиститися прийдуть… Річка текла, і час плинув…
І люди слухали мовчання Його, у безмовність душі вслухаючись… І були ті, які зрозуміли Його. І ті прийшли, щоб очиститися.
Їх спалював вогонь сорому за гріховність, очі вони підняти не сміли, і говорити вони соромилися. Їх спалював вогонь сорому — і пороки душ згорали в ньому, розкаянням омиті.
Пророк же чистою водою омивав тих, хто прийшов до нього очищення отримати. І не було й тіні осуду в погляді ласкавому Його.
Ріка Святого Світла текла, і в Води її входили і очищувалися від пороків люди — щоб вже більше не грішити!
І говорив Пророк: «Не можна в один момент позбутися всіх пороків душі своєї. Залишіться — і навчайтеся очищенню! Всі якості душі погані мусите ви змити — і замінити любов’ю обдаровуючою!»
І говорив Пророк: «Хрещу вас Водами Потоку — щоб змогли ви прийняти Хрещення Вогнем Отця!
Той, Хто йде за мною, — Вогонь Божественної Любові на Землю принесе! Пізнати Вогонь Божественний зуміє лише той, хто очищення душі перед цим звершить!»
Так навчав Пророк, котрого люди звали Іоанном.